Рішення
від 10.04.2012 по справі 5006/12/34/2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.04.12 р.                                                                                 Справа № 5006/12/34/2012                               

Суддя господарського суду Донецької області  Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Форт», м. Донецьк   

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 19112,98грн.            

          

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_1 – особисто;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф-Форт», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18333,91грн. та 3% річних в сумі 779,07грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди б/н від 12.01.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 18333,91рн. Як на правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 625 Господарського кодексу України.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення 19112,98грн. визнає повністю, позов просить задовольнити.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов  або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась  російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф-Форт» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендатор) 12 січня 2010р. було укладено договір оренди б/н, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування, за плату, на визначений строк виробничі приміщення загальною площею 1766,9кв.м., які знаходяться на території площею 5766кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 850480,95грн.

Відповідно до умов п.2.1. договору Орендатор починає користуватися майном з моменту підписання сторонами акту приминання-передачі майна, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.3.1. договору орендна плата за місяць оренди складає 3700,00грн., ПДВ – 740,00грн, всього до оплати – 4400,00грн. Встановлена орендна плата не підлягає зміні протягом 1 року з моменту укладання договору.  

За приписами п.3.2. договору орендна плата сплачується Орендатором на умов передоплати  в строк до 1 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця.

Відповідно до п.3.3. договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.02.2010р.) передбачено, що плата за утримання території, зазначеної в п. 1.1. складає 3486грн. та здійснюється Орендатором на умовах передоплати до 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця по додатково пред'явленим актам.

Відповідно до п.4.1. договору Орендатор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Даний договір набуває чинності з дня  підписання сторонами акту –приймання-передачі майна та діє до 11.01.2013р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

Між тими ж сторонами 01 березня 2010р. було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв  в строкове платне користування виробниче приміщення загальною площею 1766,9кв.м., яке знаходиться на території площею 5766кв.м, за адресою: АДРЕСА_1. Даний акт підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору між сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких сторони підтвердили, що позивачем були надані послуги з оренди виробничого приміщення у період з березня 2010р. по вересень 2010р. на загальну суму  31003,91грн. та послуги з утримання території за період з березня 2010р. по вересень 2010р. на загальну суму  24402,00грн.

Отримані послуги з оренди приміщення відповідачем частино були оплачені в сумі 17072,00грн. та укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20000,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 37072,00грн.

Відповідачем у судовому засіданні була надана заява, у якій він відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України повністю визнав позовні вимоги.  Крім того між сторонами було підписано акт звірки заборгованості, відповідно до якої відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 10.04.2012р. в сумі 18333,91грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України  та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату на умовах передоплати в строк до 1 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №б/н від 12.01.2010р. належним чином не виконав, орендну плату сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 18333,91грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 18333,91грн. відповідач повністю підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків станом на 10.04.2012р. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Також від відповідача надійшла заява відповідно до вимог ч.5 ст.78 ГПК України - про визнання позовних вимог.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 779,07грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в сумі 779,07грн. є арифметично вірними та такими, що  підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 285 Господарського кодексу України  та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Форт», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18333,91грн. та 3% річних в сумі 779,07грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83038,                       АДРЕСА_2 п/р НОМЕР_2 в АТ «Укрсіббанк»                 м. Харків, МФО 351005, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Форт» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 44-а, п/р №26004051702933 в Донецькому РУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 335496, код ЄДРПОУ 33393087) борг в сумі 18333,91грн., 3% річних в сумі 779,07грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.04.2012р.

          

Суддя                                                               Тоцький С.В.           

                                                                       

                                                                      

Дата ухвалення рішення10.04.2012
Оприлюднено18.04.2012

Судовий реєстр по справі —5006/12/34/2012

Рішення від 10.04.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Тоцький С.В.

Ухвала від 27.03.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Тоцький С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні