Постанова

від 27.03.2012 по справі 2а/1570/8912/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 2а/1570/8912/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кирилюк Н.Ю.

За участю сторін:

Представника позивача: Лабуди А.С.

Представника відповідача: Стахова М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово»до Балтської районної державної адміністрації про визнання незаконним та недійсним розпорядження та визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ракулово»(далі СВК «Ракулово») звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Балтської районної державної адміністрації (далі Балтська РДА) про визнання незаконним та недійсним розпорядження № 313/А-2011 від 15.03.2011 року та визнання незаконними дій призначеної оскаржуваним розпорядженням комісії по перевірці місцезнаходження сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово»та складанню акту від 16.03.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач без достатніх правових підстав з перевищенням своїх повноважень незаконно видав оскаржуване розпорядження № 313/А-2011 від 15.03.2011 року «Про створення комісії по перевірці місцезнаходження сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово». При цьому перевірку було проведено зазначеною комісією без відповідних направлень на проведення перевірки та без попередження керівника СВК «Ракулово»про її проведення, цілі та задачі перевірки. За результатами перевірки комісією був складений акт від 16.03.2011 року, який не скріплений будь-якими печатками та не затверджений Балтською РДА. З цих підстав позивач вважає, що розпорядження Балтської РДА № 313/А -2011 від 15.03.2011 року є незаконним, а дії створеної ним комісії по перевірці місцезнаходження сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово»та по складанню акту від 16.03.2011 року незаконними та такими, що виходять за межі повноважень відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в адміністративному позові та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, зазначаючи, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства у межах повноважень голови Балтської РДА на підставі ст. ст. 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». При цьому пояснив, що підставою видання зазначеного розпорядження було отримання відповідачем по телефону від жителів села Ракулово дзвінків про неможливість отримати в СВК «Ракулово»необхідних довідок про заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії управлінням Пенсійного фонду України у Балтському районі Одеської області.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

СВК «Ракулово»зареєстровано 07.03.2000 року Балтською районною державною адміністрацією Одеської області за адресою: 66120, Одеська область, Балтський район, с. Ракулово, ідентифікаційний код юридичної особи 30080059, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 624767 (а.с. 7).

15.03.2011 року головою Балтської РДА, з посиланням на вимоги ст.ст. 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 93 Цивільного кодексу України, з метою визначення фактичного місця ведення діяльності або розташування офісу, з якого проводиться керування діяльністю СВК «Ракулово»та у зв'язку з неодноразовими зверненнями громадян щодо неможливості витребування довідок про заробітну плату для визначення та перерахування пенсії, було видано розпорядження № 313/А-2011 «Про створення комісії щодо перевірки місця знаходження за юридичною адресою СВК «Ракулово», згідно якого вирішено створити районну комісію щодо перевірки місця знаходження СВК «Ракулово»(а.с. 8).

16.03.2011 року комісією Балтської РДА було складено акт, відповідно до якого перевіркою місцезнаходження СВК «Ракулово»встановлено, що підприємство за юридичною адресою фактично відсутнє та господарсько-фінансову діяльність не здійснює, за вказаною адресою відсутні будь-які приміщення кооперативу, відсутній офіс, з якого проводиться щоденне керування юридичною діяльністю кооперативу, а також відсутнє керівництво та керівні органи СВК «Ракулово»(а.с. 9).

Допитаний в судовому засіданні з приводу зазначених обставин в якості свідка по справі голова комісії - керівник апарату Балтської РДА Цуркан О.П. зазначив, що виїхавши за юридичною адресою СВК «Ракулово», а саме: 66120, Одеська область, Балтський район, с. Ракулово, комісія встановила наявність приміщення -контори СВК «Ракулово», яка була без вікон, тобто фактично в непридатному для роботи стані. Крім того в зазначеному приміщенні було відсутні керівництво кооперативу, що свідчило, за твердженням свідка, про те, що СВК «Ракулово»не здійснює господарсько-фінансову діяльність та фактично відсутнє за юридичною адресою, що й було відображено в акті від 16.03.2011 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги СВК «Ракулово»підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційні вимоги знайшли відображення у Законі України «Про місцеві державні адміністрації України»від 09.04.1999 року № 586-XIV, згідно вимог якого місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня (ч. 2 ст. 7 Закону).

Отже «на підставі»означає, що суб'єкт владних зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами. «У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 6 Закону України № 586-XIV встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно ч. 1 ст. 41 цього ж Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Разом з тим, відповідно до приписів ст. 36 Закону України № 586-XIV місцевим державним адміністраціям заборонено втручатися у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків, визначених законом. Керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про місцеві державні адміністрації України»суд вважає, що місцеві державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо проведення перевірок здійснення господарської діяльності підприємствами та встановлення їх місцезнаходження за юридичною адресою.

Порядок встановлення відомостей про місцезнаходження юридичної особи врегульований Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі Закон України № 755-IV). Відповідно до ст. 1 цього Закону та ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 1 ст. 18 Закону України № 755-IV встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною другою статті 19 Закону про реєстрацію встановлено, що державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, якщо вони не передбачені частинами першою-третьою цієї статті.

Частиною 11 ст. 19 Закон України № 755-IV встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки (частина 12 ст.19).

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (частина 13 ст.19).

Отже, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»в якості органу, уповноваженого повідомляти державного реєстратора про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру визначено лише орган державної податкової служби.

Така ж позиція висловлена Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 08.09.2008 року № 7572 «Про надання роз'яснення щодо підтвердження відомостей про місцезнаходження юридичної особи».

Суд вважає, що доводи представника Балтської РДА в обґрунтування прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження у відповідності до вимог ст.ст. 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»правового значення для вирішення даної справи не мають, оскільки зазначені правові норми регламентують лише право голови місцевої державної адміністрації видавати розпорядження та чітко передбачають, що таке право повинно бути ним реалізовано лише в межах своїх повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Балтська РДА при прийнятті розпорядження «Про створення комісії щодо перевірки місцезнаходження за юридичною адресою СВК «Ракулово»№ 313/А-2011 від 15.03.2011 року діяла не у порядку, не у спосіб, та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, а тому зазначене рішення є незаконним та протиправним, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

З цих самих підстав суд визнає протиправними дії призначеної цим розпорядженням відповідача комісії по перевірці місцезнаходження сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово»та по складанню акту від 16.03.2011 року.

Суд при прийнятті рішення у цій частині враховує посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що оспорюємий акт був складений комісією Балтської РДА з метою використання його управлінням Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області при зверненні до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство СВК «Ракулово»(а.с. 10-12).

Також суд враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 05.10.2010 року по справі № 1-2-32/152-07-4665, згідно якої акт не встановлення місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, складений за участю посадових осіб місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, не може бути визнаний належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності підприємства (а.с. 54-56).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.10.2011 року СВК «Ракулово»знаходиться у стані припинення на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року у справі № 22-10/20-06-505 (а.с. 83-88), однак запис про відсутність кооперативу за місцезнаходженням відсутній. Натомість у витягу наявний запис про підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с. 3-6).

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що зазначені в акті від 16.03.2011 року відомості щодо відсутності позивача за юридичною адресою спростовується наданими представником СВК «Ракулово»до суду доказами (а.с. 44-48, 113, 114, 122-124), з яких вбачається, що у позивача наявні нежитлові приміщення: контора, гараж-підвал, приміщення крупорушки, які розташовані за юридичною адресою кооперативу: 66120, Одеська область, Балтський район, с. Ракулово, інші приміщення, розташовані за межами с. Ракулово, а також транспортні засоби та інше рухоме майно.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості винесення оскаржуваного розпорядження та вчинення дій, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дії чи бездіяльність та скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та недійсним розпорядження № 313/А-2011 від 15.03.2011 року та визнання дій назначеної оскаржуваним розпорядженням комісії по перевірці місця знаходження сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово»та по складанню акту від 16.03.2011 року незаконними підлягають задоволенню шляхом визнання зазначених розпорядження та дій протиправними.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово» до Балтської районної державної адміністрації про визнання незаконним та недійсним розпорядження та визнання дій незаконними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним розпорядження Балтської районної державної адміністрації № 313/А-2011 від 15.03.2011 року.

Визнати протиправними дії комісії Балтської районної державної адміністрації по перевірці місцезнаходження сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово» та по складанню акту від 16.03.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 27 березня 2012 року.

Суддядпис/ Білостоцький О.В.

27 березня 2012 року