Рішення

від 09.04.2012 по справі 5011-5/1519-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1519-2012 09.04.12 За позовом Акціонерного товариства "Туристична компанія "АЙТІ-ТУР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туроператор Проланд"

про стягнення 168 087, 63 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 03.04.2012 р.;

від відповідача: Іцковський Я.Б. -директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Туристична компанія "АЙТІ-ТУР" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туроператор Проланд" (далі -відповідач) про стягнення 169 375,63 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між сторонами було укладено Агентський договір № 082 від 12.02.2010 р., за умовами якого у грудні 2011 року та січні 2012 року позивач в якості оплати замовлених туристичних турів сплатив відповідачу 169 375, 63 грн. Однак, враховуючи ту обставину, що після підтвердження бронювання відповідних турів в подальшому відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з вимогою повернути сплачені кошти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1519-2012, розгляд справи призначено на 15.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, відкладено на 29.03.2012 р.

22.03.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути на його користь з відповідача 168 087, 63 грн. Заява мотивована тим, що у позивача відсутня можливість надати суду докази наявності у відповідача заборгованості на суму 1 288, 00 грн.

29.03.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з тих підстав, що на його думку, чинне законодавство України передбачає єдину форму відшкодування (компенсації) у разі ненадання (неналежного надання послуг) за агентським договором -відшкодування збитків, проте як для їх стягнення відсутні правові підстави в силу того, що відсутні докази понесення позивачем реальних втрат у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. При цьому, відповідач також вказує на те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 1212 ЦК України, оскільки спірні кошти були перераховані на виконання умов договору, а відповідно не можуть вважатись безпідставно отриманими.

Разом з відзивом, відповідачем також подано клопотання про витребування доказів у справі на підтвердження наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з відповідача збитків.

У судовому засіданні 29.03.2012 р. судом відкладено розгляд вказаного клопотання відповідача до встановлення фактичних обставин справи та прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судовому засіданні 29.03.2012 р. судом оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України до 09.04.2012 р.

У судовому засіданні 09.04.2012 р. судом розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ .

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належність доказів -це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання. Тобто, належність доказів -це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Водночас, як вбачається зі змісту клопотання відповідача, обґрунтовуючи необхідність витребування від позивача договорів, укладених з відповідними туристами, доказів оплати ними послуг туристичного обслуговування та докази відшкодування позивачем таким туристам сплачених коштів, він вказує на те, що зазначеними доказами може бути підтверджено або спростовано підставність стягнення збитків.

Однак, слід зазначити, що відшкодування відповідачем позивачу понесених збитків не є предметом даної справи, а до її предмету доказування не входять обставини цивільно-правових відносин між позивачем та відповідними туристами.

Так, у давній справі заявлено позовні вимоги про повернення відповідачем позивачу перерахованих згідно з агентським договором коштів, умовами якого передбачається, що якщо туроператор не зможе виконати зобов'язання по наданню замовлених туристичних послуг, він повертає відповідні сплачені суми грошових коштів.

Враховуючи зазначене, до предмету доказування у даній справі входять обставини: укладення між сторонами відповідного договору, звернення позивача до відповідача у передбаченому договором порядку з листом бронювання, підтвердження відповідачем бронювання (резервації) замовлених послуг, перерахування позивачем відповідачу вартості туристичних послуг, ненадання відповідачем замовлених послуг належним чином, тобто у строк і в порядку, визначену договором.

Однак, відповідачем не конкретизовано які саме обставини можуть підтвердити докази, про витребування яких він просить, в контексті предмета доказування у даній справі.

У судовому засіданні 09.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2010 р. між позивачем (турагент) та відповідачем (туроператор) було укладено Агентський договір № 082, відповідно до п. 2.1. якого турагент за дорученням і від імені туроператора за винагороду зобов'язується здійснювати в інтересах туроператора і на його користь наступні юридичні та фактичні дії: пропозиція туристичних послуг туроператора, пошук та залучення споживачів туристичних послуг туроператора, ознайомлення споживачів з рекламно-інформаційними матеріалами туроператора, консультування потенційних споживачів туристичних послуг туроператора, укладення договорів на туристичне обслуговування з замовниками на всій території України на умовах, визначених цим договором, отримання оплати по укладеним турагентом з замовниками договорами на туристичне обслуговування, прийняття рекламацій, претензій, скарг від туристів.

Відповідно до п. 5.1. Договору на підставі узгодженого з замовником переліку, строків та об'ємів надання туристичних послуг турагент направляє туроператору лист бронювання згідно з типовою формою, затвердженою в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 5.3. Договору після отримання відповідних повідомлень від партнерів туроператора про підтвердження можливості резервації замовлених послуг, туроператор не пізніше ніж через 24 години з моменту отримання листа бронювання направляє турагенту підтвердження бронювання з зазначенням повної вартості замовленого туристичного продукту, строку та порядку оплати.

Підтвердження бронювання є підставою для оплати турагентом туристичних послуг. Турагент сплачує туроператору повну вартість туристичного продукту в розмірі і в строки, вказані в підтвердженні бронювання.

Відповідно до п. 9.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 р.

Дія цього Договору автоматично пролонгується строком на 1 рік, якщо жодна зі сторін письмово не висловила наміру припинити його дію не менше ніж за 30 днів до дати закінчення дії Договору (п. 9.2. Договору).

У відповідності до умов Договору позивач звернувся до відповідача із заявками на бронювання № 38757 від 22.12.2011 р., № 38758 від 22.12.2011 р., № 38595 від 09.12.2011 р., № 38752 від 21.12.2011 р., № 38905 від 06.01.2012 р., № 38887 від 05.01.2012 р., № 38591 від 09.12.2011 р., № 38496 від 01.12.2011 р.

У відповідь відповідач надіслав позивачу підтвердження резервації 38496 від 03.12.2011 р., 38591 від 09.12.2011 р., 38595 від 12.12.2011 р., 38752 від 22.12.2011 р.,38758 від 24.12.2011 р., 38757 від 24.12.2011 р., 38887 від 06.01.2012 р., 38905 від 09.01.2012 р.

Крім того, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури: № 6844 на заявку 38758 від 24.12.2011 р. на суму 13 210, 05 грн., № 6843 на заявку 38757 від 24.12.2011 р. на суму 9 370, 20 грн., № 38496 на заявку 38496 від 03.12.2011 р. на суму 24 277, 68 грн., № 38591 на заявку 38591 від 09.12.2011 р. на суму 23 794, 68 грн., № 38595 на заявку 38595 від 12.12.2011 р. на суму 36 374, 49 грн., № 38752 від 22.12.2011 р. на суму 32 588, 98 грн., № 38887 від 06.01.2012 р. на суму 14 649, 55 грн., № 28 на заявку 38905 від 09.01.2012 р. на суму 15 110, 00 грн.

У свою чергу, позивач сплатив відповідачу на підставі платіжних доручень № 23976 від 06.12.2011 р. 8 000, 00 грн., № 24103 від 12.12.2011 р. 16 277, 68 грн., від 14.12.2011 р. 8 000, 00 грн., № 24321 від 22.12.2011 р. 14 506, 68 грн., № 24143 від 13.12.2011 р. 36 374, 49 грн., № 24366 від 27.12.2011 р. 32 588, 98 грн., № 24367 від 27.12.2011 р. 22580, 25 грн., № 24520 від 11.01.2012 р. 14 649, 55 грн., № 24518 від 10.01.2012 р. 15 110, 00 грн.

При цьому, листом № 511 від 19.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з проханням у зв'язку з перебронюванням турів по заявкам № 38459, № 38331, № 38332, № 38333 в загальній сумі 1 288, 00 грн. провести перезалік в оплату тура № 38591.

Водночас, щодо вказаної суми у розмірі 1 288, 00 грн. позивач не зміг надати суду докази наявності відповідного боргу у відповідача, у зв'язку з чим подав заяву про зменшення позовних вимог.

Листом № 12 від 12.01.2012 р. відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з неврегульованими питаннями виконання договірних відносин з обслуговуючими компаніями в ОАЕ та Шрі Ланці прийнято рішення про призупинення відправки туристів по даним направленням починаючи з 14 січня 2012 року. Також, у даному листі висловлена пропозиція розглянути можливість перенести тури на лютий -березень 2012 року.

У відповідь позивач звернувся до відповідача з листом № 11 від 13.01.2012 р. з проханням повернути на підставі п. 5.18 Договору сплачені кошти за вищевказаними платіжними дорученнями.

Оскільки відповідач добровільно не виконав вимог позивача, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо оплати послуг відповідача, а також перерахунку коштів, необхідних для оплати замовленого туристичного продукту.

Пунктом 5.18. Договору сторони передбачили, що в разі, якщо після підтвердження бронювання, туроператор не зможе виконати зобов'язання по наданню замовлених туристичних послуг, він направляє тур агенту повідомлення про неможливість виконання раніше прийнятого до виконання листа бронювання; про можливі варіанти зміни кількісних та/або якісних характеристик туристичних послуг, включених в лист бронювання. У цьому випадку тур агент не пізніше, ніж протягом двох днів з моменту отримання такого повідомлення від туроператора, узгоджує з замовником та направляє туроператору новий лист бронювання. У випадку, якщо протягом двох днів після направлення туроператором вищевказаного повідомлення, новий лист бронювання не буде отриманий туроператором, попередній лист бронювання автоматично анулюється туроператором без повідомлення турагента з наступним поверненням турагенту фактично оплачених грошових коштів по даному листу бронювання.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач відмовився від виконання раніше підтверджених зобов'язань із надання замовлених туристичних послуг, він в порядку п. 5.18. Договору має повернути позивачу перераховані останнім кошти.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем щодо повернення сплачених ним коштів в якості оплати послуг, від яких відповідач відмовився.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Туроператор Проланд" (01135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 2, офіс 75, код ЄДРПОУ 31201542) на користь Акціонерного товариства "Туристична компанія "АЙТІ-ТУР" (61051, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Клочківська, будинок 368, к. 213, код ЄДРПОУ 24269712) 168 087 (сто шістдесят вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 63 коп. основного боргу, 3 361 (три тисячі триста шістдесят одну) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака