Ухвала

від 02.04.2012 по справі 45/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2012 р.м.Київ№ 45/501

За позовом: Акціонерного комерційного банку "Правекс Банк"

До: Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України

про: визнання недійсним акту ненормативного характеру

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Акціонерний комерційний банк «Правекс - Банк»звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - відповідач, або ДКЦПФР), в якому просить суд визнати постанову Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 414-УЗ від 26.07.2004 р. недійсною.

Позовні вимоги мотивує тим, що спірна постанова не відповідає вимогам чинного (на момент звернення позивача до суду) законодавства України, а також була винесена з перевищенням компетенції, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, посилаючись на те, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.04.2003 року № 162 (надалі -Порядок контролю), Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені рішенням ДКЦПФР від 13.02.2001 року № 27 (надалі -Правила розгляду справ).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

В С Т А Н О В И В :

Позивач являється професійним учасником фондового ринку, який здійснює депозитарну діяльність зберігача цінних паперів на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АА № 558500 від 28.03.2003 р.

Відповідно до розпорядження відповідача № 29-УЗ від 26.01.2004 р. про усунення порушень законодавства про цінні папери, позивач повинен був у термін до 10.02.2004 р. усунути порушення чинного законодавства про цінні папери, а саме: надати електронну форму звітності за IV квартал 2003 року з виправленням помилок вказаних у протоколі та письмово проінформувати уповноважену особу Комісії про виконання цього розпорядження. Паперова форма за складом даних має відповідати електронній формі.

Так як, позивачем не було усунуто порушення, вказані у розпорядженні № 29-УЗ від 26.01.2004 р., про усунення порушень законодавства про цінні папери, тому 26.07.2004 р. відповідачем було прийнято постанову № 414-УЗ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів та застосовано до позивача санкції у вигляді штрафу у розмірі 1 000,00 грн. у зв'язку із невиконанням розпорядження № 29-УЗ від 26.01.2004 р.

Як на підставу позову позивач вказує, на те, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2004 р. у справі № 38/77, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2004 р. позов задоволено частково і визнано недійсними наступні пункти Положення про надання адміністративних даних депозитарними установами, що здійснюють депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.09.2002 року № 264 "Про затвердження Положення про надання адміністративних даних депозитарними установами, що здійснюють депозитарну діяльність зберігача цінних паперів": п.1.3; п.п 3.1.5.; п.п. 3.1.11; Розділ 4 "Склад нерегулярної інформації", п.5.3; п.5.5 та частково недійсними п.п. 3.1.12 і п. 3.2, в частині подання фінансової звітності зберігачами -комерційними банками, спірного акту, а в решті позову відмовлено.

Позивач вказує на те, що розпорядження № 29-УЗ від 26.01.2004 р. було прийнято на підставі пунктів Положення про надання адміністративних даних депозитарними установами, що здійснюють депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, які визнанні судом недійсними.

Враховуючи викладене, підлягає визнанню недійсним постанова № 414-УЗ від 26.07.2004 р. про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, яка прийнята у зв'язку із невиконанням вказаного вище розпорядження.

Із вказаними твердженнями позивача суд не погоджується з наступних підстав:

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта нечинним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Пунктом 10 ст. 8 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" відповідачу надано право надсилати емітентам обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Як вбачається зі змісту постанови відповідача № 414-УЗ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 26.07.2004 р., підставами для застосування до позивача санкції у вигляді штрафу в розмірі 1 000,00 грн. вказані акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 05.04.2004 р. № 363-УЗп (копія якого наявна в матеріалах справи) та ст. 11 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", якою передбачена відповідальність юридичних осіб за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень.

Акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 05.04.2004 р. № 363-УЗп був складений у зв'язку з невиконанням позивачем у строк до 10.02.2004 р. розпорядження відповідача від 26.01.2004 р. № 29-УЗ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

Крім того, позивачем не надано доказів визнання розпорядження відповідача від 26.01.2004 р. № 29-УЗ про усунення порушень законодавства про цінні папери недійсним або його скасування, яке стало підставою для винесення постанови № 414-УЗ від 26.07.2004 р. про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, а тому оскаржувана постанова № 414-УЗ від 26.07.2004 р. про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів була винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Балац

Дата складення 09.04.2012 р.