Рішення

від 04.04.2012 по справі 5011-5/2342-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/2342-2012 04.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерео Плаза»

про стягнення 1 236,84 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 08.11.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетта-Сервіс»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерео Плаза»(далі -відповідач) про стягнення 12 696,42 грн., а саме: 11 459,58 грн. -основного боргу, 993,21 грн. -пені, 197,79 грн. - 3% річних, 45,84 грн. -збитків від інфляції. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім, в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/2342-2012, розгляд справи призначено на 21.03.2012 р.

У судовому засіданні 21.03.2012 р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, на підставі якої просить стягнути з відповідача 1 236,84 грн., а саме: 993,21 грн. -пені, 197,79 грн. - 3% річних, 45,84 грн. -збитків від інфляції. Заява мотивована тим, що під час провадження у справі відповідачем було додатково погашено основний борг перед позивачем на суму 11 459,58 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Враховуючи зазначене, судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.03.2012 р., відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 29.02.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/2342-2012 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.04.2012 р.

04.04.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) було укладено Договір поставки № 1 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується доставити в зазначене покупцем місце товари народного споживання (далі - товар) та передати його у власність покупця згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити доставлений товар на умовах передбачених Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник здійснює доставку замовленого товару самостійно в торгівельну точку покупця.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в повному обсязі в строк не пізніше ніж 14 календарних днів з моменту отримання товару за накладною на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України.

Позивачем на підставі видаткової накладної № БС-0000527 від 17.05.2011 р. на суму 3 799,98 грн. та видаткової накладної № БС-0000703 від 20.05.2011 р. на суму 7 654,50 грн. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 11 459,58 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою відповідача.

З доказів наданих в матеріали справи не вбачається, що поставка товару на загальну суму 11 459,58 грн. була здійснена позивачем на виконання умов Договору, а тому судом встановлено, що поставка товару відбулась відповідно до видаткових накладних та носить позадоговірний характер.

При цьому, між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків № б/н від б/д (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) , з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками відповідача перед позивачем станом на 29.06.2011 р. , яка становить 11 459,58 грн.

Разом з тим, позивач в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з грошовою вимогою б/н від б/д (надіслана відповідачу 01.11.2011 р. відповідно до наявного в матеріалах справи фіскального чеку) про сплату боргу у семиденний строк.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема порушення відповідачем строку виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт одержання товару підтверджується видатковими накладними, яка містять підписи представників сторін та скріплені печаткою відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданими видатковими накладними товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 11 459,58 грн.

Судом також встановлено, що оплата поставленого товару відповідачем була проведена 29.02.2012 р.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі заявленому до стягнення станом на час звернення позивача з даним позовом до суду.

За вказаних обставин позивач з посиланням на п. 3.1 Договору просить стягнути з відповідача 993,21 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки, позивачем не доведено, що поставка товару відбулась на виконання умов Договору, а правові наслідки у вигляді стягнення пені за порушення зобов'язання з оплати товару законом не передбачені, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерео Плаза»на його користь 993,21 грн. пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 197,79 грн. - 3% річних та 45,84 грн. -збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

З матеріалів справи, зокрема, з наявного в матеріалах справи фіскального чеку № 3992 вбачається, що грошова вимога надіслана відповідачу 01.11.2011 р.

У відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д -день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 -кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Крім того, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що з поштових адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме грошової вимоги, відбувалася в межах Києва, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаної вимоги, суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобов'язання, до семиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції в межах області.

Таким чином, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку зі сплати грошових коштів за поставлений товар виникло з 15.11.2011 р.

В той же час, з розрахунку, що поданий позивачем, вбачається, що останнім днем періоду такого прострочення ним визначено 31.12.2011 р.

Враховуючи, все вищевикладене, судом здійснено перерахунок 3% річних і збитків від інфляції та встановлено, що позивачем завищено їх суму, з огляду на що, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерео Плаза»на користь позивача підлягає стягненню 44,27 грн. 3 % річних та 34,38 грн. збитків від інфляції.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов'язання належним чином, як і не оспорено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином зобов'язання з повернення коштів не виконав, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 44,27 грн. 3 % річних та 34,38 грн. збитків від інфляції.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий спір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в розмірі переплаченої суми.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписами п. 1 ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» № 4282-VI від 22.12.2011 року станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

При цьому, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 609,50 грн. та не більше 64 380,00 грн.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1 610,00 грн. Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що розмір судового збору не може бути меншим 1 609,50 грн., суд розподіляє судові витрати згідно з приписами ст. 49 ГПК України з означеної суми, а поверненню на користь позивача підлягає 0,50 грн. переплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерео Плаза»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, код ЄДРПОУ 37450096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-Сервіс»(01014, м. Київ, вул. Струтинського, б. 6, код ЄДРПОУ 32980408) 44 (сорок чотири) грн. 27 коп. - 3 % річних, 34 (тридцять чотири) грн. 38 коп. - збитків від інфляції та 102 (сто дві) грн. 35 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з спеціального фонду Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-Сервіс» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, б. 6, код ЄДРПОУ 32980408) 0 (нуль ) грн. 50 коп. надлишково сплаченого судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака