Рішення

від 04.04.2012 по справі 5011-5/2330-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/2330-2012 04.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей

«БудМайстер»

до Приватного підприємства «Аркан МСК»

про стягнення 55 676,90 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Аркан МСК»(далі -відповідач) про стягнення 55 676,90 грн., а саме: 40 379,59 грн. -основного боргу, 4 223,49 грн. -неустойки (штрафу), 3 422,09 грн. - 3% річних, 7 651,73 грн. -збитків від інфляції. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі, в зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення залишку боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму штрафу, збитків від інфляції та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/2330-2012, розгляд справи призначено на 21.03.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 27.02.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/2330-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.04.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2012 р. не з'явився, проте 02.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав додаткові письмові пояснення у справі.

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені спеціальним витягом з ЄДРПОУ.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 04.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей»«БудМайстер»(далі - Постачальник) та Приватним підприємством «Аркан МСК»(далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 89 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець сплатити і прийняти товар в асортименті, сортаменті, номенклатурі і за цінами зазначеними в специфікаціях (додаток № 1 до Договору міститься в матеріалах справи), видаткових накладних, у кількості і терміни, відповідно до замовлення.

Найменування товару: будівельні суміші (далі -товар) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. п. 3.6, 3.8 Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця у момент передачі товару Покупцю, перевізнику Покупця. Зобов'язання Постачальника по поставці вважаються виконаними при передачі товару Покупцю, представнику Покупця, або перевізнику Покупця.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна на товар обумовлюється в специфікації та вказується за одиницю товару з ПДВ, з урахуванням вартості доставки і без урахування знижок.

Пунктом 5.1 Договору сторонами погоджено, що Покупець здійснює оплату за отриманий товар з відстрочкою оплати, яка становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі товару. Покупець може здійснювати оплату за отриманий товар шляхом 100% передоплати.

Відповідно до п. 5.2 Договору, розрахунки по кожній партії товару здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника окремим платіжними дорученнями за кожен окремий виставлений рахунок-фактуру і видаткову накладну, обов'язково вказуючи в платіжному дорученні номер рахунка-фактури (в разі попередньої сплати за товар), видаткової накладної (в разі сплати з відстроченням платежу)

Строк дії договору встановлено сторонами в п. 12.4 Договору, згідно з яким він набуває чинності з моменту підписання (01.01.2009 р.) і діє до 31.12.2009 р., а в частині взаєморозрахунків -до повного виконання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 60 379,59 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 166 від 11.02.2009 р. на суму 18 144,58 грн., № 318 від 04.03.2009 р. на суму 26 722,37 грн., № 759 від 30.04.2009 р. на суму 15 512,64 грн.

За твердженням позивача між сторонами відсутні інші договірні відносини щодо здійснення поставки товарів.

Вказаного відповідачем не спростовано.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірним Договором.

У свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 20 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, при цьому, всупереч вимогам 5.2 Договору вказавши в призначенні платежу лише «оплата за будматеріали зг. договору поставки № 89 від 01.01.09р.», проте не зазначивши номер видаткової накладної.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 5.1 Договору сторони встановили, що Покупець здійснює оплату за отриманий товар з відстрочкою оплати, яка становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі товару.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 40 379,59 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40 379,59 грн. заборгованості за поставлений товар.

Зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач, на підставі п. 10.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 4 223,49 грн. -штрафу.

Згідно з п. 10.2 Договору, за прострочення оплати в порядку п. 5.1 Договору, Покупець сплачує штраф на користь Постачальника в розмірі 10% від суми постачання.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4 223,49 грн. штрафу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 7 651,73 грн. -збитків від інфляції та 3 422,09 грн. - 3% річних.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних визнається судом обґрунтованою, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 651,73 грн. -збитків від інфляції, розрахунок яких є вірним.

Проте здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що їх розмір завищено позивачем, оскільки невірно визначено період прострочення виконання свого зобов'язання відповідачем за видатковою накладною № 759 від 30.04.2009 р. на суму 15 512,64 грн., внаслідок чого з Приватного підприємства «Аркан МСК»на користь позивача підлягає стягненню 3 419,54 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок штрафу, збитків від інфляції та 3% річних та не заявлено клопотання про застосування строку позовної давності чи вихід суду за межі позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аркан МСК»(04074, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 18; код ЄДРПОУ 36025213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9/2; код ЄДРПОУ 33892784) 40 379 (сорок тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 59 коп. -основного боргу, 4 223 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 49 коп. -штрафу, 7 651 (сім тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн. 73 коп. -збитків від інфляції, 3 419 (три тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 54 коп. - 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 43 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака