Рішення

від 09.04.2012 по справі 5011-48/2690-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/2690-2012 09.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» доПриватного підприємства «Баюм» пророзірвання договору та зобов'язання звільнити приміщення Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Жолобецька Я.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»(надалі -«Товариство») звернулося до Приватного підприємства «Баюм»(надалі -«Підприємство») про розірвання договору та зобов'язання звільнити приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із невиконанням умов договору майнового найму №49 від 20.07.2008 р., позивач просить розірвати вказаний договір та зобов'язати звільнити приміщення в примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено до 09.04.2012 р.

В судове засідання 09.04.2012 р. представник позивача з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.04.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02217, АДРЕСА_1 на яку було відправлено ухвали суду від 03.03.2012 р. та 26.03.2012 р. підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13243699 від 05.03.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2008 р. між Товариством (наймодавець) та Підприємством (наймач) було укладено договір майнового найму №49 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору наймодавець передає наймачу у строкове платне користування майно, що належить наймодавцю на правах власності с-во №596337 серія АОО і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 частина металевого ангару під збирання меблів - 69,0 кв.м.

За змістом п. 2.3 Договору наймач майна зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати наймодавцю плату за майновий найм; у разі припинення цього Договору повернути наймодавцю майно, що передається у найм в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в майновий найм, з урахуванням функціонального призначення.

Згідно п. 3.1 Договору плата за майновий найом визначеного в п. 1.1 встановлюється у національній валюті України, вказана в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Наймач сплачує плату за майновий найом наймачем за кожний місяць користування приміщеннями шляхом перерахування грошових коштів на рахунок наймодавця до 10 числа поточного місяця на підставі рахунків, які наймодавець зобов'язаний надати наймачу не пізніше 5-го числа поточного місяця

Відповідно до п. 4.2 Договору одностороннє розірвання Договору не допускається, за винятком випадків, коли одна із сторін суттєво не виконує його умови. Розірвання Договору достроково можливо у випадку, коли наймач не сплачує плату більше місяця.

Згідно п. 4.3 Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір найму може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду.

20.07.2008 р. на виконання умов Договору позивач на підставі акту прийому-передачі передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування частину металевого ангару під зборку меблів, площею 69,0 кв.м., з електромережею (220, 380 ВВ) лічильником, лампами освітлення.

Додатком №1 сторони погодили, що вартість найму в місяць становить 3 485,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Ціна договірна та включає амортизацію, всі необхідні податки та збори.

Додатковою угодою від 01.07.2009 р. сторони змінили вартість найму частини металевого ангару, яка становить 2 485,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Листами №049-1/89 від 31.08.2011 р., №049-1/109 від 21.10.2011 р. наймодавець звернувся до відповідача, в яких повідомляв про розірвання Договору у зв'язку із наявністю заборгованості по орендній платі більше 1 місяця, на які останній відповіді не направив та грошові кошти за зобов'язанням не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю підстав, на думку позивача, для розірвання Договору та виселення відповідача з орендованого нежилого приміщення.

Договір є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи (актом прийому-передачі від 20.07.2008 р., банківськими виписками) підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, часткова сплата орендних платежів та правомірне нарахування позивачем орендної плати у розмірі 9 940,00 грн. за користування майном у період з жовтня 2011 року по січень 2012 року відповідно до виставлених останнім рахунків-фактур №СФ-0001153, №СФ-0001154, №СФ-0001223, №СФ-0001388 на підставі п. 3.1 Договору.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями п.п. 4.2, 4.3 Договору визначено, що розірвання Договору достроково можливо у випадку, коли наймач не сплачує плату більше місяця на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п. 2.3 Договору вбачається, що орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати (не сплачено за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року).

Оскільки Договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати та інших платежів (п.п. 4.2), а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 4.2 Договору. Доказів визнання Договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-пр/2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. у справі №3-74гс11, яка згідно ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою при розгляді інших справ.

Стосовно наявних в матеріалах листів позивача №49-1/89 від 31.08.2011 р., №049-1/109 від 21.10.2011 р. та №049-1/117 від 15.11.2011 р. суд відзначає наступне.

Листами №049-1/89 від 31.08.2011 р. та №049-1/109 від 21.10.2011 р. наймодавець звертався до відповідача з повідомленнями про розірвання Договору у зв'язку із наявністю заборгованості по орендній платі більше 1 місяця, що підтверджується фіскальними чеками про відправлення поштового повідомлення №6517 від 01.09.2011 р., №6118 від 21.10.2011 р., на які останній відповіді не направив та грошові кошти за зобов'язанням не перерахував.

Суд відзначає, що направлення наймодавцем зазначених листів на адресу відповідача в розумінні ст. 651, 782 Цивільного кодексу України не свідчать про односторонню відмову позивача від Договору, оскільки на момент звернення з такими листами до відповідача були відсутні підстави, передбачені п. 4.2 Договору, а саме заборгованості по орендній платі більше ніж 1 місяць.

Також, позивачем було направлено на адресу відповідача лист №049-1/117 від 15.11.2011 р., направлення якого підтверджується фіскальним чеком №9163 від 15.11.2011 р., однак незважаючи на настання в момент направлення такого листа обставин, з якими положення п. 4.2 Договору передбачають можливість розірвання договору в односторонньому порядку, такий лист не містить безпосередньої вимоги про розірвання Договору, а тому підстави вважати Договір розірваним з направленням такого листа відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Із змісту п. 2.3 Договору вбачається, що наймач майна зобов'язаний у разі припинення цього Договору повернути наймодавцю майно, що передається у найм в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в майновий найм, з урахуванням функціонального призначення.

Отже, з припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованих приміщень за Договором є обґрунтованою.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»задовольнити повністю.

2. Розірвати договір майнового найму №49 від 20.07.2008 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» та Приватним підприємством «Баюм».

3. Зобов'язати Приватне підприємство «Баюм»(02217, м. Київ, просп. Маяковського, 20-В, кв. 96; ідентифікаційний код 35975799) звільнити приміщення (частину металевого ангару) за адресою м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 4-А, передане у найм за договором майнового найму№49 від 20.07.2008 р. та підписати акт прийому-передачі. Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Баюм»(02217, м. Київ, просп. Маяковського, 20-В, кв. 96; ідентифікаційний код 35975799) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»(04655, м. Київ, вул. Новоконстянивська, 4-А; ідентифікаційний код 05445400) судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення - 13.04.2012 р.