Рішення

від 13.04.2012 по справі 5011-67/3431-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/3431-2012

13.04.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кий Гранд А»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Транс»

Про

стягнення 6 444,45 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача:

Мартинюк І.О. –директор

Від відповідача:

ОСОБА_1 –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кий Гранд А»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Транс»(далі-відповідач) про стягнення 6 444,45 грн., з яких: основний борг в сумі 4200,00 грн., пеня в сумі 634,95 грн. та судовий збір у сумі 1609,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 14.02.2011 №000067 позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 4200,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 634,95 грн.

Відповідач проти задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 634,95 грн. заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У поданій до суду позовній заяві позивач також в якості заходу забезпечення позову просив суд накласти арешт на грошові суми (кошти), що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах суми, заявленої до стягнення.

Подана заява мотивована тим, що позивач має підстави вважати, що нездійснення заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому, про що свідчать такі обставини, як, зокрема, те, що відповідач перестав відповідати на листи та телефонні дзвінки позивача.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин, розглянувши мотиви поданої позивачем заяви про забезпечення позову, господарський суд не знаходить підстав для її задоволення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2012р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 13.04.2012р.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу не заперечував, проте просив суд вимоги позивача в частині стягнення пені задовольнити частково.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011 між позивачем та відповідачем був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні №000067, відповідно до якого позивач зобов'язався за плату здійснювати перевезення довіреного йому відповідачем вантажу в пункт призначення, зазначений відповідачем в заявці до договору, та видати його особі, уповноваженій відповідачем на одержання вантажу.

Кожне перевезення оформлюється у вигляді заявки на транспортний засіб, з наступним підписанням акту приймання-сдачі виконаних робіт та виставленням рахунку на оплату, податкових накладних (п.1.4. договору).

Згідно п.3.1. вказаного договору вартість послуг по перевезенню вантажу визначається у кожному окремому випадку протоколами узгодження ціни або заявкою на транспортний засіб.

14.02.2011 позивач отримав від відповідача Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якої відповідач доручив позивачу перевезення вантажу за маршрутом с. Стоянка –м. Харків за ціною 4200,00 грн.

15-16 лютого 2011 року позивач здійснив перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1369 від 14.02.2011, товарно-транспортною накладною №Р1367 від 14.02.2011, товарно-транспортною накладною №2601 від 15.02.2011, товарно-транспортною накладною №2603 від 14.02.2011 з підписом та печаткою вказаного у Заявці від 14.02.2011 вантажоодержувача.

Відповідно до п.3.4 договору підтвердженням виконання перевезення в рамках даного договору є транспортні документи, зокрема товарно-транспортні накладні.

Таким чином матеріалами справи підтверджується виконання позивачем перевезення, здійсненого на підставі Заявки відповідача від 14.02.2011, на суму 4200,00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору оплата здійснюється проти оригіналів наступних документів: товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, ксерокопії заявки на транспортний засіб, завіреної мокрою печаткою перевізника, інших документів, оговорених в заявці на транспортний засіб, на протязі 10 банківських днів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання п.3.2 договору ним було надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення необхідні документи, а саме: рахунок-фактура № СФ 160203 від 16.02.2011 на суму 4200,00 грн., податкова накладна №54 від 16.02.2011, два екземпляри акту здачі-приймання робіт №ОУ 160203 від 16.02.2011, а також товарно-транспортна накладна №Р1369 від 14.02.2011, товарно-транспортна накладна №Р1367 від 14.02.2011, товарно-транспортна накладна №2601 від 15.02.2011, товарно-транспортна накладна №2603 від 14.02.2011, які були отримані відповідачем 09.03.2011, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Відповідач оплати за виконане позивачем перевезення не здійснив, посилаючись на неотримання від позивача частини документів, зокрема оригіналів товарно-транспортних накладних згідно п.3.2 договору.

20.01.2012 позивач направив відповідачу цінним листом оригінали товарно-транспортних накладних №Р1369 від 14.02.2011, №Р1367 від 14.02.2011, №2601 від 15.02.2011, №2603 від 14.02.2011 та акт звірки взаємних рахунків станом на 18.01.2012, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, а також повідомленням про вручення поштової кореспонденції, відповідно до якого вказані документи були отримані відповідачем 24.01.2012.

Проте відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 4200,00 грн.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, на день вирішення спору у відповідача існує непогашена перед позивачем заборгованість за надані послуги з перевезення в сумі 4200,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд вважає позовні вимоги про стягнення 4200,00 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 634,95 грн., яка нарахована за період з 24.03.2011 по 13.03.2012.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно п. 3.5 договору при несвоєчасній оплаті послуг позивача у строки, встановлені п.3.2 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивач умови п.3.2 договору щодо надання оригіналів документів виконав 24.01.2012, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.01.2012, а також повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Таким чином, строк оплати за виконане позивачем на підставі Заявки від 14.02.2011 перевезення згідно п.3.2. договору настав 08.02.2012.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Проте, позивач неправомірно здійснює нарахування пені за період з 24.03.2011 по 13.03.2012, з урахуванням встановленого судом строку оплати.

За перерахунком суду, розмірі пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 58,80 грн. (за період з 09.02.2012 по 13.03.2012 на суму заборгованості 4200,00 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу у розмірі 4200,00 грн. та пені у розмірі 58,80 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Транс»(м. Київ, вул.. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 33306214, р/р 26007052601259 в філії КБ «Приватбанку», м. Києва, МФО 320649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кий Гранд А»(04128, м. Київ, вул.. Туполєва, 17 ж, код ЄДРПОУ 30630627, р/р 26009302001936 в ВТБ Банк м. Києва, МФО) 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. –пені, 1417 (одну тисячу чотириста сімнадцять) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 16.04.2012