Постанова

від 18.09.2008 по справі 46/479

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/479

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 вересня 2008 р.                                                                                    № 46/479  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргудочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Юрол" /правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ДП ЮРОЛ"/

(далі –Товариство)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від26.06.08

у справі№ 46/479

господарського судуміста Києва

за позовомпідприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі – Підприємство)

доТовариства

третя особа:представництво Івеко Фіат С.П.А.

(далі –Представництво),

простягнення 198 943,42 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Брагіна Н.О. (за дов. № 8 від 16.01.08);

- відповідача:Ратушняк В.В. (за дов. б/н від 01.09.08);

- третьої особи:не з‘явились.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.09.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 10.02.08 господарського суду міста Києва (суддя

Шабунін С.В.) у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що Підприємством не доведено факту надання йому Товариством безоплатних послуг, оскільки надані послуги фактично оплачувались ЗАТ "Івеко Україна", а також документально не підтверджено відмови Товариства від проведення безкоштовного гарантійного ремонту по заміні насос-форсунки через неякісне дизельне паливо.

Постановою від 26.06.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Пантелієнка В.О., суддів –

Іваненко Я.Л., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено частково.

Рішення від 20.02.08 господарського суду міста Києва скасовано частково, позовні вимоги Підприємства задоволено частково.

З Товариства на користь Підприємства стягнуто 93 239,17 грн., що сплачені за повторну заміну насос-форсунок, 1 398,59 грн. в порядку повернення сплаченого державного мита та 55,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення від 20.02.08 господарського суду міста Києва –без змін.

При винесенні постанови апеляційним судом було враховано, що згідно висновку Інституту проблем матеріалознавства НАН України ім.І.М.Францевича аналіз поверхні деталей насос-форсунок свідчить про те, що швидкий вихід з ладу плунжера пов'язаний з незадовільною підготовкою зразка сталі перед нанесенням покриття, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність вини Підприємства у поломці вказаної автозапчастини, а отже й наявності підстав для безкоштовного гарантійного ремонту.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 26.06.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 20.02.08 господарського суду міста Києва залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального ат процесуального права, зокрема: ст.ст. 4, 42, 43, 77, 84, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник звертає увагу на те, що апеляційний суд взявши до уваги експертний висновок, зроблений на замовлення та за кошти Підприємства, не пересвідчився які зразки (з яких автомобілів, якого виробництва, з яким пробігом і т.д.) були предметом дослідження експертом, чим, на думку, Товариства помилково надано перевагу доказам Підприємства над доказами Товариства.

Також, скаржник доводить, що причиною виходу з ладу насос-форсунок є недотримання правил їх експлуатації, що засвідчено висновком компанії "Роберт бош ЛТД" від 29.12.06, а тому не пов‘язаний з неякісним виконанням ремонту на яке поширюється гарантійне зобов‘язання, у зв‘язку з чим відсутня вина Товариства, а отже заміна насос-форсунок підлягала оплаті власником автомобілів.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, відповідно до контракту від 04.10.05 № UKR60/05/26 Підприємство придбало у компанії "Aradonia United S.A." (Британські Віргінські острови) автомобілі Івеко.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідно до договору № DА 01-04 від 19.03.04, укладеного з ЗАТ "Івеко Україна" Товариство є дилером, тобто самостійним суб'єктом господарської діяльності, який підтримує постійний господарський зв'язок з ЗАТ "Івеко Україна" і реалізує по узгодженим цінам у певному регіоні України продукцію та має сервіс Івеко, який за домовленістю з ЗАТ "Івеко Україна" одержує комплекс прав та обов'язків щодо здійснення продажу продукції, організації сервісу та на ексклюзивне право здійснювати післяпродажного обслуговування Івеко на території, обумовленій у додатку 1 до цього договору без права ексклюзивності. При цьому, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що для цілей даної угоди під автомобілями Івеко слід розуміти будь-які автомобілі, що розповсюджуються Івеко Україна.

Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 14.08.06 між Товариством (Виконавець) та Підприємством (Замовник) було укладено договір № 060601/06/1900 (далі –Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався за заявками Замовника виконувати ремонт та технічне обслуговування автомобілів замовника, а останній –вчасно оплачувати виконаний ремонт на умовах, визначених даним Договором.

Судами встановлено, що відповідно до п. 2.1 Договору ремонт виконується відповідно до попередньої заявки Замовника. За умовами даного Договору Виконавець має право не повертати автомобіль Замовникові до повної оплати вартості зробленого ремонту, а Замовник зобов'язаний вчасно у повному обсязі оплачувати виконаний ремонт.

Також, встановлено, що п. 4.2.5 Договору сторони передбачили, що Товариство зобов'язується гарантувати якість виконаного ремонту й виконувати гарантійні зобов'язання. У випадку виявлення недоліків (дефектів) виконаного ремонту протягом встановленого гарантійного строку, Товариство взяло на себе зобов'язання усунути ці недоліки за власний рахунок, за умови, що такі недоліки (дефекти) виникли із причин неякісного виконання ремонту або якщо Виконавцем були застосовані неякісні складові частин, матеріали або деталі. Усунення недоліків (дефектів) здійснюється в погоджений сторонами строк.

На підставі наданих сторонами доказів у справі, зокрема, листа Товариства № 02048/2-087 від 04.02.08, місцевим та апеляційним судами встановлено, що Товариством проводився гарантійний ремонт та заміна запасних частин на автомобілях Підприємства у 2006 році –на суму 74 204,00 грн. та у 2007 році –на суму 182 853,00 грн., які були оплачені ЗАТ "Івеко Україна".

Матеріалами справи підтверджено, що у листопаді 2006 року у зв'язку з виходом із ладу на двох автомобілях Івеко насос-форсунок Підприємство звернулось до Товариства з вимогою виконання гарантійного ремонту, який Товариство виконало: безкоштовно замінило насос-форсунки. Проте, у грудні 2006 року зважаючи на поломку насос-форсунок на двох інших автомобілях, Підприємство знову звернулось до Товариства для здійснення гарантійного ремонту, за наслідками чого в одному автомобілі Товариство замінило насос-форсунки, а по іншому —відмовилось здійснювати це по гарантії, у зв'язку з чим Підприємство змушено було зробити заміну на платній основі.

Відповідно до змісту позовної заяви, відмову в заміні по гарантії Товариство мотивувало висновком компанії "Bosh" по запиту Представництва, згідно з яким причиною поломок насос-форсунок було неякісне дизельне паливо.

Судовими інстанціями встановлено, що Інститутом проблем матеріалознавства Національної академії наук України ім.І.М.Францевича на замовлення Підприємства було проведено аналіз поверхні деталей насос-форсунок та встановлено, що швидкий вихід з ладу плунжера пов'язаний з незадовільною підготовкою зразка сталі перед нанесенням покриття.

При цьому, апеляційним судом також було враховано, що компанією Бюро Верітас Україна на замовлення Підприємства було проведено дослідження дизельного пального, що ним використовується. За наслідками такого дослідження було встановлено відповідність пального ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови".

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що фактично предмет доказування у даній справі зводиться до того, чия вина (покупця /неналежна експлуатацію у зв'язку з використанням неякісного дизельного палива/ чи виробника /у зв'язку з порушенням технології виробництва чи ремонту/ автомобілів) наявна в швидкому зносі насос-форсунок. На підтвердження своїх доводів кожна із сторін надала свої докази, жоден з яких, проте в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Зокрема, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.98 за № 705/3145) передбачено можливість проведення автотехнічної експертизи, експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів та ін.

При цьому, Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу, однак відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто місцевим та апеляційним судами без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДП ЮРОЛ" б/н від 23.07.08 задовольнити частково.

Рішення від 20.02.08 господарського суду міста Києва та постанову від 26.06.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 46/479 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов