Рішення

від 11.04.2012 по справі 12/035-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р. Справа № 12/035-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради

«БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»

до загальноосвітньої школи I-III ступенів №7 м. Біла Церква

Київської області

про стягнення заборгованості у розмірі 121 577,13 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність №15 від 05.01.2012 року);

від відповідача: ОСОБА_2 -головний бухгалтер

(паспорт НОМЕР_1, виданий 12.10.1999 року);

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(далі -позивач) до загальноосвітньої школи I-III ступенів №7 м. Біла Церква Київської області (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 121 577,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на постачання та споживання теплової енергії №683 від 04.01.2011 року, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався приймати теплову енергію на межі балансової належності з найменшими втратами та оплачувати її вчасно і в повному обсязі.

Відповідач теплову енергію, надану позивачем, прийняв, проте не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 117 260,07 грн. основного боргу, 3 428,69 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 234,52 грн., та три проценти річних у розмірі 653,85 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2011 року та призначено до розгляду 04 квітня 2012 року.

04 квітня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти наявності основного боргу не заперечували. Крім цього, на адресу суду представник відповідача направила відзив на позовну заяву, просила суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та трьох процентів річних відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 11 квітня 2012 року.

11 квітня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, направила на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наявності основного боргу не заперечувала, просила суд у задоволенні вимог про стягнення пені, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та трьох процентів річних відмовити. Крім цього, заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

04 січня 2011 року між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(далі -позивач) та загальноосвітньою школою I-III ступенів №7 м. Біла Церква Київської області (далі -відповідач) був укладений договір на постачання та споживання теплової енергії №683 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передавати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався приймати теплову енергію на межі балансової належності з найменшими втратами та оплачувати її вчасно і в повному обсязі.

Позивач у грудні 2011 року передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 117 260,07 грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач, передану позивачем теплову енергію, не оплатив.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача проти наявності боргу в сумі 117 260,07 грн. не заперечувала, документів, що підтверджують оплату боргу відповідачем перед позивачем, суду не надала.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 117 260,07 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 3 428,69 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 234,52 грн., та три проценти річних у розмірі 653,85 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідачем розрахункового пакету документів.

Як вбачається з рахунку-фактури №683 за грудень 2011 року, а також акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи, розрахунковий пакет документів був отриманий відповідачем 18 грудня 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті закріплено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 26.12.2011 року до 02.03.2012 року, суму боргу в розмірі 117 260,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. №377), складає 3 386,09 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 цієї статті закріплено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

11 квітня 2012 року на адресу суду представник відповідача направила копію кошторису відповідача на 2012 рік.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" №228 від 28.02.2002 року встановлено, що кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Як вбачається з кошторису відповідача на 2012 рік, витрат на сплату штрафних санкцій бюджетом відповідача не передбачено.

Так, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а також те, що представник позивача проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій не заперечував, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає пеня в розмірі 1 693,05 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 234,52 грн., та три проценти річних у сумі 653,85 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 26.12.2011 року до 02.03.2012 року складає 68 днів, тому три проценти річних від суми 117 206,07 грн. становлять 655,37 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 653,85 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 26.12.2011 року до 02.03.2012 року: у січні - 100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 117 206,07 грн., складає 234,52 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 2 ст. 233, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА» до загальноосвітньої школи I-III ступенів №7 м. Біла Церква Київської області про стягнення заборгованості у розмірі 121 577,13 грн. задовольнити частково.

Стягнути з загальноосвітньої школи I-III ступенів №7 м. Біла Церква Київської області (09190, Київська обл., м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, буд. 40, код 22204186) на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код 04654336) 117 260,07 грн. (сто сімнадцять тисяч двісті шістдесят грн. 07 коп.) основного боргу; 1 693,05 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто три грн. 05 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 653,85 грн. (шістсот п'ятдесят три грн. 85 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 234,52 грн. (двісті тридцять чотири грн. 52 коп.); 2 396,83 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість грн. 83 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 17.04.2012 року.

Суддя С. Грабець