Рішення

від 11.04.2012 по справі 12/036-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р. Справа № 12/036-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради

«БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»

до територіального медичного об'єднання

про стягнення заборгованості у розмірі 128 428,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність №15 від 05.01.2012 року);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(далі -позивач) до територіального медичного об'єднання (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 128 428,61 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на постачання та споживання теплової енергії №704 від 14.01.2011 року, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався приймати теплову енергію на межі балансової належності з найменшими втратами та оплачувати її вчасно і в повному обсязі.

Відповідач теплову енергію, надану позивачем, прийняв, проте не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 125 353,92 грн. основного боргу, 2 371,70 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 250,71 грн., та три проценти річних у сумі 452,28 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2011 року та призначено до розгляду 04 квітня 2012 року.

04 квітня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі. Крім цього, представник відповідача направив відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та трьох процентів річних відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 11 квітня 2012 року.

11 квітня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, направила на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

14 січня 2011 року між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(далі -позивач) та територіальним медичним об'єднанням (далі -відповідач) був укладений договір на постачання та споживання теплової енергії №704 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передавати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався приймати теплову енергію на межі балансової належності з найменшими втратами та оплачувати її вчасно і в повному обсязі.

Позивач у грудні 2011 року передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 125 353,92 грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач, передану позивачем теплову енергію, не оплатив.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Документів, що підтверджують оплату боргу відповідачем перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 125 353,92 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 2 371,70 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 250,71 грн., та три проценти річних у сумі 452,28 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті закріплено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 16.01.2012 року до 27.02.2012 року, суму боргу в розмірі 125 353,92 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. №377), складає 2 289,00 грн., що підлягають стягненню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 250,71 грн., та три проценти річних у сумі 452,28 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 16.01.2012 року до 27.02.2012 року складає 43 дні, тому три проценти річних від суми 125 353,92 грн. становлять 443,03 грн. (за розрахунком суду).

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 16.01.2012 року до 27.02.2012 року: в лютому - 100,2%, враховуючи, що розмір заборгованості становив 125 353,92 грн., складає 250,71 грн., які підлягають стягненню.

04 квітня 2012 року на адресу суду представник відповідача направив відзив на позовну заяву, проти наявності боргу відповідача перед позивачем не заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та трьох процентів річних відмовити.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача документів, що підтверджують обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву, суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 2 ст. 233, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА» до територіального медичного об'єднання про стягнення заборгованості у розмірі 128 428,61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з територіального медичного об'єднання (09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Карбишева, 12, код 01994592) на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код 04654336) 125 353,92 грн. (сто двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят три грн. 92 коп.) основного боргу; 2 289,00 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят девять грн. 00 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 443,03 грн. (чотириста сорок три грн. 03 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 250,71 грн. (двісті п'ятдесят грн. 71 коп.); 2 566,74 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість грн. 74 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 17.04.2012 року.

Суддя С. Грабець