Рішення

від 09.04.2012 по справі 5017/237/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.Справа № 5017/237/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. №12-00364 від 16.02.12.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (с.Щасливе, Бориспільського р-ну, Київської обл.)

до відповідача: Науково-виробничого об'єднання „ШтормВ» (м. Одеса )

про стягнення 21109,43грн.

Спір розглядався у більш тривалий сток за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

26.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Науково-виробничого об'єднання „ШтормВ» про стягнення 21109,43грн.,обгрунтовуючи вимоги договором №О2-2008/82 від 27.08.08., договором доручення №12/ОД від 21.04.10., актами здачі- приймання виконаних робіт, вимогою та ст.ст.193, 526 ЦК України.

14.03.12. позивач надіслав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість з врахуванням індексу інфляції за надані послуги в сумі 21890,48грн., пеню в сумі 3347,77грн., 3% річних в сумі 685,33грн, витрати, пов'язані з перекладом в сумі 96,00грн. та витрати, пов'язані із сплатою судового збору (а.с.55-59).

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України, суд прийняв до розгляду заяву про збільшення вимог ухвалою суду від 14.03.12. (а.с.83).

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги частково, подав письмову заяву, в якій просив позовні вимоги, що виникли на підставі договору перевезення №О2-2008/82 від 27.08.08. залишити без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштової креспонденції за місцем реєстрації відповідача.

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцязнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена в п.21 Інформаційного листа №01-08/530т від 10.12.09.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.10. між сторонами був укладений договір доручення №12/ОД на здійснення декларування, згідно якого позивач здійснює операції, пов'язані з пред'явленням митному органу документів необхідних для митного оформлення товарів шляхом надання послуг, визначених в додатку до цього договору, а відповідач оплачує вартість послуг (а.с.26-28).

За надані послуги, які передбачені зазначеним договором, відповідач проводить розрахунки з позивачем у п'ятиденний строк з дня виставлення рахунку згідно тарифів, викладених у додатку до договору, що діють на день надання послуг (п.5.1 договору).

За пунком 4.1 договору від 21.04.10. договір вступає в дію з 21.04.10. і діє до 31.12.10. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір за місяць до кінцевої дати дії договору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надіслання заяви якою-небудь стороною про розірвання договору, то суд вважає, що договір продовжив дію до 21.08.11.

На виконання умов договору №12/ОД від 21.04.10., позивач надав послуги на загальну суму 750,00грн., що підтверджується актом №РАС -100000028/uа від 19.01.11. (а.с.31).

Проте, відповідач умови договору щодо оплати послуг виконав неналежно, тому що не оплатив вартість послуг в сумі 750,00грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Отже, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №12/ОД від 21.04.2010р. належним чином не виконав, бо не оплатив вартість послуг, то суд вважає, що вимоги в частині стягнення 750,00грн. обгрунтовані, підтверджуються належними доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути із відповідача пеню в сумі 131,54грн., в зв'язку із несвоєчасною сплатою вартості полслуг в сумі 750,00грн.

Згідно п.5.2 договору №12/ОД від 21.04.10. сторони встановили, що у разі недотримання відповідачем умов п. 5.1.договору відповідач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки розрахунків.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважає, що розрахунок не відповідає вимогам договору №12/ОД від 21.04.10. та діючому законодавству, оскільки позивач неправильно визначив строк щодо зобов'язання відповідача оплатити вартість послуг.

Як свідчать матеріали справи 22.12.11. позивач надіслав відповідачу рахунок №РАС-100000028 від 19.01.11. (а.с.44). Тому з врахуванням поштового обігу - 3 дні та 5 днів із дня отримання рахунку, у позивача виникло право на нарахування пені із 31.12.11. по 06.03.12.(термін по який нараховує пеню позивач ).

Отже, суд перераховує пеню, яка становитиме 21,34грн., виходячи із розрахунку (7,75 подвійна облікова ставка НБУ х 2 : 365 кількість днів у році х 750грн. борг х 67 кількість днів прострочки (період із 31.12.11. по 06.03.12.).

Оскільки позивач просив стягнути пеню на підставі договору №12/ОД від 21.04.10. в сумі 131,54грн., то суд відмовляє в частині стягнення пені в сумі 110,20грн.

Крім того, позивач просив стягнути із відповідача у зв'язку із несвоєчасною сплатою 750грн. основного боргу на підставі зазначеного вище договору. 3% річних в сумі 24,35грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3%, суд вважає, що нарахування 3% річних в сумі 24,35грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, тому здійснює перерахунок 3% річних.

Таким чином, 3% річних становитимуть 4,13грн., виходячи з такого розрахунку: 3 : 365 кількість днів у році х 750грн.борг х 67 днів прострочки оплати (із 31.12.11. по 06.03.12.).

Отже, суд відмовляє в частині стягнення 3% річних в сумі 20,22грн. (24,35грн. - 4,13грн.), а задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 4,13грн.

Тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову, що грунтуються на договорі №12/ОД від 21.04.10. в частині стягнення основного боргу в сумі 750,00грн., 3% річних в сумі 4,13грн. та пені в сумі 21,34грн., оскільки в цій частині вимоги обгрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджуються матеріалами, що знаходяться в матеріалах справи, і відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 110,20грн. та 3% річних в сумі 20,22грн.

Крім того, позивач просив стягнути 20359,43грн. основного боргу, пеню в сумі 3216,23грн., 3% річних в сумі 660,98грн. та індексу інфляції в сумі 781,05грн. на підставі договору перевезення №02-2008/12 від 27.08.08.

Ухвалою суду 26.03.12. позивача було зобов'язано надати накладну про надання послуг, документи, що підтверджують відправку відповідачу актів та рахунків, обгрунтований розрахунок пені.

Зазначені документи позивачем не надано, проте, представником позивача надано заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог на підставі зазначеного договору перевезення №02-2008/12 від 27.08.08.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребовані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, оскільки позивач без поважних причин не надав витребувані ухвалою господарського суду від 26.03.12. документи, необхідні для вирішення спору, і представник позивача подав заяву про залишення позову в частині стягнення на підставі договору перевезення №02-2008/12 від 27.08.08. без розгляду, то суд залишає позов в частині стягнення 20359,43грн.. основного боргу, пені в сумі 3216,23грн., 3% річних в сумі 660,98грн. та індексу інфляції в сумі 781,05грн. на підставі договору перевезення №02-2008/12 від 27.08.08. без розгляду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, його представник в засідання суду не з'явився.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення на підставі договору доручення №12/ОД від 21.04.10. 750,00грн. - основного боргу, пені в сумі 21,34грн. та 3% річних в сумі 4,13грн, оскільки позов в зазначеній частині обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, і про відмову в позові в частині стягнення пені в сумі 110,20грн. та 3% річних в сумі 20,22грн. та про залишення позову без розгляду в частині вимог 20359,43грн. основного боргу, пені в сумі 3216,23грн., 3% річних в сумі 660,98грн. і індексу інфляції в сумі 781,05грн. на підставі договору перевезення №02-2008/12 від 27.08.08.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволеного позову, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.5 ст.81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Науково-виробничого об'єднання "Шторм" (65078, м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27, р/р 26006315348 в АКБ "Південний", МФО 328209, код ЄДРПОУ 14311593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (08325, с. Щасливе, вул. Леніна, буд. 9-а, Бориспільський р-н, Київська область, р/р 26001000050777 в ПАТ "УКРСОЦБАНК" в м. Києві, МФО 300023, код ЄДРПОУ 21613132:

- 750,00грн. -основного боргу,

- 21,34грн. - пені,

- 4,13грн. - 3% річних,

- 47,97грн - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в частині стягнення пені в сумі 110,20грн. та 3% річних в сумі 20,22грн.

4. Залишити без розгляду вимоги в частині стягнення 20359,43грн. основного боргу, пені в сумі 3216,23грн., 3% річних в сумі 660,98грн. та індексу інфляції в сумі 781,05грн. на підставі договору перевезення №02-2008/12 від 27.08.08.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 13 квітня 2012 року

Копію рішення надіслати:

1.Науково-виробничому об'єднанню "Шторм" (65078, м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27),

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (08325, с. Щасливе, вул. Леніна, буд. 9-а, Бориспільський р-н, Київська область).