Постанова

від 10.07.2008 по справі 21/223-07-8953

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 10 липня 2008 р.                                                                                   

№

21/223-07-8953 

Колегія

суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:

Першикова

Є.В.,

суддів:

Данилової

Т.Б.,

Ходаківської

І.П.,

розглянувши

касаційну

скаргу

товариства

з обмеженою відповідальністю "Автопарк" (далі Товариство)

на

ухвалу

Одеського

апеляційного господарського суду

від

15.05.08

у

справі

№

21/223-07-8953

господарського

суду

Одеської

області  

за

позовом

фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 (далі Підприємець)

до

Товариства,  квартирно-експлуатаційного відділу міста

Одеси  (далі Відділ)

про

усунення

перешкод у користуванні орендованим майном

та за

зустрічним позовом

 Товариства

до

Підприємця,

треті

особи:

військова

частина А-1297, військова частина А-1840,

про

розірвання

договору суборенди, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення орендної

плати

В засіданнях

взяли участь представники:

-

Підприємця:

не

з'явились;

-

Товариства:

ОСОБА_2

(за дов. б/н від 02.05.08);

-

Відділу:

не

з'явились;

-

третіх осіб:

не

з'явились.

Ухвалою

від 20.06.08 колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга

Товариства була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому

засіданні на 10.07.08.

Вказана

ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку,

документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого

господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу

відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України

належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На

день розгляду справи у судовому засіданні 10.07.08 будь-яких письмових заяв та

клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до

суду не надходило.

У

судове засідання 10.07.08 представники Підприємця, Відділу та третіх осіб не

з'явились.

Враховуючи,

що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було

попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою

перенесення розгляду справи на інші строки, а від Підприємця, Відділу та третіх

осіб повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 10.07.08 до

колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа

розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника скаржника.

Про

вказані обставини представника Товариства було повідомлено на початку судового

засідання 10.07.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду

України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За

згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.07.08 було оголошено

лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду

України.

Правовий

аналіз матеріалів справи свідчить, що рішенням від 13.03.08 господарського суду

Одеської області (суддя Зеленова Г.М.) /з урахуванням ухвали від 31.03.08 про

виправлення описки/ у задоволенні позовних вимог Підприємцю відмовлено.

Зустрічний

позов Товариства задоволено.

Розірвано

договір суборенди (піднайму) нерухомого майна за № 1-О від 21.06.06, укладений

між Товариством та Підприємцем.

Підприємця

зобов'язано виселитись з території технічного майданчика, площею 2 000,00 м2,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1, військового містечка 210, що знаходиться на

балансі Відділу.

З

Підприємця на користь Товариства стягнуто 69 298,84 грн. заборгованості (65

268,19 грн. -по орендній платі та комунальним платежам,

4

030,65 грн. -штраф).

З

Підприємця на користь Товариства стягнуто 777,98 грн. витрат по сплаті

державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Матеріали

справи свідчать, що 28.03.08 господарським судом Одеської області було видано

наказ про примусове виконання рішення від 13.03.08 у даній справі.

Разом

з тим, 28.03.08 (вх. № 6289) Товариство звернулось до суду з заявою про видачу

зазначеного наказу.

Не

погодившись з рішенням суду першої інстанції, 04.04.08 Підприємець звернувся до

суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою

від 22.04.08 Одеського апеляційного господарського суду, врахувавши доводи, викладені

в клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, щодо

отримання оскаржуваного рішення лише 31.03.08, 

Підприємцю в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу

України відновлено пропущений процесуальний строк, прийнято апеляційну скаргу

до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.  

З

матеріалів справи вбачається, що 15.05.08 Підприємець в порядку

ст.ст.

66, 67, 99 Господарського процесуального кодексу України звернувся до

апеляційного суду з заявою про забезпечення позову у справі. При цьому, свої

вимоги Підприємець мотивував тим, що відповідачі у справі здійснюють дії по

недопущенню його на спірний майданчик, на якому Підприємець  веде господарську діяльність, внаслідок чого

він несе збитки. Крім того, Підприємець звернув увагу на те, що на майданчику

знаходиться коштовне майно -автомобілі та інше, що належать йому на праві

власності та яке потребує постійного догляду.

Ухвалою

від 15.05.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у

складі: головуючого -Поліщук Л.В., суддів - Бандури Л.І., Туренко В.Б.)

зазначену заяву Підприємця задоволено: до вирішення спору в апеляційній

інстанції Товариству та іншим особам заборонено 

вчиняти певні дії щодо об'єкту оренди за договором суборенди (піднаймау)

нерухомого майна № 1-0 від 21.06.06 -технічного майданчика, площею 2 000,00 м2,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1, військове містечко, 210, що знаходиться на

балансі військової частини А-1840 та обліковується у Відділі, а саме: займати

майданчик, знищувати, загороджувати майданчик, відчужувати технічний майданчик

у будь-який спосіб та будь-яким особам стосовно військового нерухомого майна

(технічного майданчика), площею

2

000,00 м2, який використовується Підприємцем під демонстраційну

площадку та мийку машин  АДРЕСА_1.

Вважаючи

ухвалу суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі

неправомірною, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою в якій просить її скасувати.

Свої

вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженої ухвали було

порушено норми процесуального права, а саме: ст. 66, п. 3 ст. 86 Господарського

процесуального кодексу України.

На

день розгляду справи у судовому засіданні 10.07.08 письмові відзиви на

касаційну скаргу від Підприємця, Відділу та військових частин не надійшли,

разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу

України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду

судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши

матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони,

суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних

обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права,

колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що

касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст.

66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за

заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї

ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову

допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких

заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського

суду.

Позов

забезпечується шляхом: накладанням арешту на майно або грошові суми, що

належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною

іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на

підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення

здійснюється у безспірному порядку.

Про

забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому

порядку.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України зазначає, що заявник повинен

обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про

наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу

до забезпечення позову.

У

вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити

оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних

заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог

заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів

сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між

конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,

чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в

разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання

рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання

порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом

інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність

заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом,

визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з

урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з

вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків

заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також,

колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що

відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06

"Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства

при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення

позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами

дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання

можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог,

дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову,

який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним

вимогам.

При

встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не

повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної

особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як

підприємець.

Вирішуючи

питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси позивача та

інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням

відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта

користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних

наслідків.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що матеріалами справи

доведено факт можливості вчинення зі сторони Товариства дій, що можуть

утруднити виконання кінцевого рішення у даній справі. Наведене, зокрема,

підтверджується тим, що рішення місцевого суду, прийняте у даній справі,

вступило в законну силу, а отже підлягає виконанню. Разом з тим, перегляд  справи у апеляційному порядку передбачає

можливість прийняття  іншого рішення у

справі по суті позовних вимог, ніж винесено місцевим судом, а тому забезпечення

позову до закінчення апеляційного перегляду справи, на думку колегії суддів

Вищого господарського суду України, не суперечить приписам процесуального

законодавства.

Також,

колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне

зазначити, що у випадку встановлення судом обставин, за яких потреба у

забезпеченні позову відпала, суд має право скасувати застосовані заходи в

порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України під час перегляду даної справи в

касаційному порядку обмежилась перевіркою застосування лише норм процесуального

права в контексті наявної касаційної скарги Товариства.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в

касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та

процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але

відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення

тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх

перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги

ст.

1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що

перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною

інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється

застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального

права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати

питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже,

з врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення

обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального

кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції,

колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про

неможливість задоволення касаційної скарги.

На

підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла

до висновку, що касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення, а

справу - направити до Одеського апеляційного господарського суду для

продовження перегляду справи в апеляційному порядку.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк" № 02/237 від

20.05.07 залишити без задоволення.

Ухвалу

від 15.05.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі №

21/223-07-8953 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков

судді:Т.Данилова

  І.Ходаківська