Постанова

від 08.10.2008 по справі 14/1-08-27

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/1-08-27

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2008 р.                                                                                    № 14/1-08-27  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПівденної регіональної митниці    

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року

у справі№14/1-08-27 господарського суду Одеської області    

за позовомПівденної регіональної митниці

доТОВ “Оберіг”

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явились

відповідача: Леонов В.С. –за довіреністю від 06.10.2008р.

Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 07.10.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Уліцький А.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2008р. (суддя Горячук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. (судді Сидоренко М.В. –головуючий, Таценко Н.Б., Мишкіна М.А.), в позові про стягнення заборгованості в сумі 214530грн. відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.01.2006 р. між Одеською митницею та ТОВ „Оберіг” було укладено договір № 14, за умовами якого митниця передає, а ТОВ „Оберіг” приймає на зберігання майно, вилучене за порушення митних правил, та інше майно, що переходить у власність держави в асортименті та кількості згідно відповідних супровідних документів.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору відповідач, згідно ст. ст. 950, 951 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення позивачу. У випадку втрати, знищення або пошкодження майна, яке зберігається або його частини відповідач повинен за свій рахунок відшкодувати нанесені збитки. Згідно п. 5.2 договору передбачено, що за пошкодження переданого на зберігання майна чи втрату ним товарного вигляду відповідач проводить відшкодування збитків позивачу у відповідності з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, знищення матеріальних цінностей, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116 із змінами та доповненнями.

На підставі акту прийому-передачі від 17.02.2007р. Південною регіональною митницею, як правонаступником Одеської митниці, були передані на відповідальне зберігання ТОВ „Оберіг” продукти харчування тваринного походження - печінка яловича в кількості 1062 короби, вага брутто - 22090кг, які були вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил від 17.02.2007 р. № 0086/50000/07.

29.03.2007 р. слідчим Чорноморської транспортної прокуратури Корсак М.В. було винесено постанову про залучення в якості речових доказів до матеріалів кримінальної справи № 051200700027 печінки яловичої, вилученої Південною регіональною митницею відповідно до протоколу про порушення митних правил від 17.02.2007 р. № 0086/50000/07.

Постановою Малиновського районного суду від 20.04.2007 р. по справі № 3-12570-07 було зобов'язано орган досудового слідства прокуратури Одеської області виконати її в частині знищення в установленому законом порядку печінки яловичої, як небезпечного вантажу забороненого до ввозу в Україну. Копія постанови направлена начальнику Південної регіональної митниці для відома.

08.05.2007р. слідчим Чорноморської транспортної прокуратури постанову Малиновського районного суду від 20.04.2007р. було направлено директору Комунального транспортного підприємства „Міська аварійно-санітарна служба” та директору ТОВ „Оберіг” для виконання.

10.05.2007 р. листом № 10/05-01 директор ТОВ „Оберіг” повідомив начальника  Південної регіональної митниці про необхідність виконання постанови Малиновського районного суду щодо передачі для утилізації Комунальному транспортному підприємству „Міська аварійно-санітарна служба” печінки яловичої, яка зберігається відповідно до акту прийому-передачі від 17.02.2007р.

12.05.2007р. Комунальне транспортне підприємство „Міська аварійно-санітарна служба” здійснило утилізацію (знищення) 1062 коробів печінки яловичої (загальною вагою - 21453 кг.), переданих згідно накладної № 12/05-01 від 12.05.2007р., що підтверджується актом утилізації від 12.05.2007р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач, виконуючи постанову Малиновського районного суду по знищенню печінки  яловичої, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та його вина щодо договірних відносин, в даному випадку, відсутня.

Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.

Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі встановлений ст. 942 ЦК України, згідно якої зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Митного кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Як вже було зазначено, відповідачу на відповідальне зберігання позивачем було передано товар, який було вилучено за порушення митних правил, проте, господарським судом не було досліджено обставин щодо того чи знаходився товар, що був переданий на відповідальне зберігання відповідачу, під митним контролем чи митний контроль щодо цих товарів закінчено.

Встановлення даних обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки якщо вищезгаданий товар знаходився під митним контролем, то на нього поширювався правовий режим, встановлений Митним кодексом України.

Поняття режиму знищення або руйнування встановлено ст. 243 Митного кодексу України, згідно якої знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються. Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Вищевикладене залишилося поза правовою увагою судів попередніх інстанцій.

Господарським судом встановлено, що відповідною постановою Малиновського районного суду зобов'язано орган досудового слідства прокуратури Одеської області виконати її в частині знищення в установленому законом порядку. Проте, господарським судом попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено обставин щодо відповідності чинному законодавству дій щодо утилізації (знищення) товару.

Правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля визначені Законом України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”.

Згідно ч. 1 ст.8 даного Закону вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції здійснюється власником цієї продукції шляхом недопущення можливості її реалізації, споживання чи використання за призначенням, а також шляхом повернення її суб'єктами підприємницької діяльності, в яких ця продукція знаходиться на підставі договорів доручення, схову, перевезення та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі прав власності на продукцію.

Згідно ст. 7 Закону України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції” спеціально уповноважені органи виконавчої влади, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпечністю продукції (далі - спеціально уповноважені органи виконавчої влади), на підставі результатів відповідних перевірок видають у межах своїх повноважень обов'язкові для виконання власником продукції рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальше поводження з нею. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, спеціально уповноважені органи виконавчої влади на підставі результатів відповідних перевірок видають обов'язкові для виконання власником продукції рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 22 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, власник зобов'язаний вилучити з обігу харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали, що не відповідають встановленим цією статтею вимогам, та забезпечити їхнє подальше використання, утилізацію або знищення за власний рахунок. Відповідальність за збереження та використання харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, що не відповідають встановленим цією статтею вимогам, несе їхній власник. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, обов'язок вилучити з обігу харчові продукти, що не відповідають встановленим цією статтею вимогам, та забезпечити їхнє подальше використання, утилізацію або знищення покладено на власника. Та саме власник несе відповідальність збереження та використання харчових продуктів, що не відповідають встановленим вимогам.

Оскільки, як вже було зазначено, відповідач власником продукції, що була йому передана позивачем, не був, то судам належало встановити, чи був зобов'язаний відповідач зберігати передану позивачем продукцію, відповідно до вимог ст. 942 ЦК України, та повернути її позивачу, відповідно до вимог ст. 953 ЦК України та ст. 8 Закону України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні даного господарського спору не було враховано вимоги вищенаведених правових норм, що призвело до їх порушення.

Крім того, суди не дослідили обставини участі та правове значення органів прокуратури у відносинах, які склалися щодо вилучення та утилізації спірної продукції.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. та рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2008р. у справі №14/1-08-27 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                  Д.Кривда

           Судді                                                                                      Г.Жаботина

                                                                                                            А.Уліцький