Рішення

від 21.07.2008 по справі 45/146-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2008 р.                                                           

Справа № 45/146-08

вх.

№ 4205/5-45

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

Литвинюк Ю.В., доручення від 30.06.2008 року

відповідача

- не з"явився  

розглянувши

справу за позовом ТОВ "Наш Край-ЛЦ", с. Зміїнець 

до  СПД ФО ОСОБА_1., м. Харків  

про

стягнення 75055,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить

суд стягнути з відповідача 59512,31 грн. основного боргу, 1273,56 грн. річних

та 14269,72 грн. інфляційних мотивуючи невиконанням з боку відповідача умов

усного договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем.

Також до стягнення заявлено держане мито та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

В судове

засідання 01 липня 2008 року позивач з'явився, свої позовні вимоги підтримує у

повному обсязі та просить їх задовольнити, проте доказів витребуваних ухвалою

суду від 11 червня 2008 року суду не надав.

Відповідач в

призначене судове засідання 01 липня 2008 року не з'явився, відзив на позов та

докази в обґрунтування своїх заперечень суду не надав, про причини неявки суду

не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та

належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового

відправлення.

У зв'язку з

неявкою відповідача в судове засідання 01 липня 2008 року та необхідністю

витребування у позивача додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 21

липня 2008 року на 10 год. 10 хв.

Позивач в

засіданні суду 21 липня 2008 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі, до

матеріалів справи надав  пояснення по

справі та додаткові докази.

Відповідач в

призначене засідання суду 21 липня 2008 року не з'явився, про причини неявки

суд не повідомив. 

Беручи до

уваги, що відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України

обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду

на те, що ухвалою суду від 01 липня 2008 р. сторони були попередженні про

розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд згідно за

статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за

наявними в ній матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав

позовні вимоги позивача частково обґрунтовані, частково підтвердженими наданими

суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

на підставі

накладних  № nat000005195 від 03 липня

2007 року на суму 17890,30 грн., № nat000005198 від 03 липня 2007 року на суму

22927,58 грн. та               №

nat000005202 від 03 липня 2007 року на суму 1248,80 грн.  позивач передав відповідачу, а останній

отримав - товар, про що свідчать вищевказані видаткові накладні з особистою

відміткою відповідача про одержання. Загальна вартість переданого позивачем та

отриманого відповідачем товару становить 42066,68 грн. Відповідач, після

отримання товару, розрахунок за нього не здійснив.

Оскільки за

домовленістю сторін не було визначено строків здійснення розрахунків, самі

накладні не містять визначення таких строків оплати товару, позивач в порядку

ст. 530 ЦК України направив на юридичну адресу відповідача вимогу № 949 від 09

квітня 2008 року, направлення якої підтверджуються описом з датою відправки -

18 квітня 2008 року.  Проте відповідач

після одержання вимоги отриманий від позивача товар не сплатив, саму

вимогу  залишив без відповіді.

Вищевикладені обставини й стали підставою для звернення позивача  до 

господарського суду  з  відповідним позовом.

Відповідно до

ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку.

Згідно ст. 526

ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання,

враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського

інтересу.

Відповідно ст.

530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не

встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у 7-денний строк від дня 

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства. Проте відповідач після отримання

вимоги оплату вартості товару не здійснив, заборгованість відповідача становить

42066,68 грн.

Відповідно  до  ст.

33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається  як на підставу своїх вимог і

заперечень. Докази  подаються сторонами

та іншими учасниками процесу. Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач

надав належні докази  для підтвердження   своїх 

вимог  стосовно основної суми

заборгованості в розмірі    42066,68 грн. 

На підставі

наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 42066,68 грн.

обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими

задоволенню.

В решті

позовних вимог щодо суми основного боргу, пред'явлених позивачем до стягнення

на підставі  видаткових накладних №

nat000005119 від 06 червня 2007 року на суму 3840,48 грн., № nat000000078 від

20 серпня  2007 року на суму 5585,90

грн., № pav000000219 від 17 липня 2007 року на суму 800 грн.,  № nat000005320 від 10 липня 2007 року на суму

3113  грн.   та  №

nat000005321 від 10 липня 2007 року на суму 4106,25  грн. суд вважає за необхідне відмовити

позивачу виходячи з того, що  з

вищевказаних накладних не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар

відповідачеві, так як про одержання товару за вищезгаданими накладними не

вказано прізвища осіб, що його отримали, довіреності або інших доказів того, що

вказані особи уповноважені на одержання товару до  суду не надано. Отже, як вбачається із

матеріалів справи позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару за

накладними № nat000005119 від 06 червня 2007 року на суму 3840,48 грн., №

nat000000078 від 20 серпня  2007 року на

суму 5585,90 грн., № pav000000219 від 17 липня 2007 року на суму 800 грн.,  № nat000005320 від 10 липня 2007 року на суму

3113  грн.   та  №

nat000005321 від 10 липня 2007 року на суму 4106,25  грн.

Відповідно до

пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного

призначення і товарів народного споживання па кількості (П-6), приймання товарів

мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то

керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до

категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск

товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється

підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Порядок

використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96

р.  Про затвердження Інструкції про

порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання

цінностей (зареєст. у Мінюсті України 12.06.96 р. № 293/1318).

Доручення на

отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення

керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства

по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без

доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ -

накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі

цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку

господарських операцій.

Відповідно до

вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі

пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку

заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Як вбачається з

матеріалів справи в накладних  №

nat000005119 від 06 червня 2007 року на суму 3840,48 грн., № nat000000078 від

20 серпня  2007 року на суму 5585,90

грн., № pav000000219 від 17 липня 2007 року на суму 800 грн.,                                  №

nat000005320 від 10 липня 2007 року на суму 3113  грн.  

та  № nat000005321 від 10 липня

2007 року на суму 4106,25  грн., які

надані позивачем в обґрунтування частини своїх вимог, не вказані прізвища осіб,

що отримали товар, довіреності, або інших доказів того, що вказані особи

уповноважені на його одержання  до

місцевого господарського суду  не надано.

Згідно п. 13

Інструкції Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних

довіреностей на одержання цінностей № 99 передбачено, що “при

централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствами їх відпуск

постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за

підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які

уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок

печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати

цінності, завіряє на супровідних документах ( накладній, акті, ордері тощо)

свій підпис про одержання цінностей.

Позивачем  не надано суду доказів того, що товар

передавався від позивача до відповідача на підставі письмово укладеного

договору купівлі-продажу (поставки). Сам позивач при зверненні із позовом до

суду вказує на позадоговірний характер правовідносин, що склались між

сторонами.

Також суд

вважає за необхідне зазначити на тому, що видаткова накладна             № nat000005320 від 10 липня 2007

року на суму 3113  грн. взагалі не

містить підпису будь-якої особи про одержання товару.

Враховуючи

вищевказане, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б

свідчили  про порушення відповідачем умов

щодо оплати товару за накладними № nat000005119 від 06 червня 2007 року на суму

3840,48 грн., № nat000000078 від 20 серпня 

2007 року на суму 5585,90 грн., № pav000000219 від 17 липня 2007 року на

суму 800 грн.,  № nat000005320 від 10

липня 2007 року на суму 3113  грн.   та  №

nat000005321 від 10 липня 2007 року на суму 4106,25  грн.      

          З вказаних видаткових

накладних  не вбачається, що позивачем

конкретно переданий товар відповідачеві.

Також позивачем

було пред'явлено до стягнення 1273,56 грн. річних та 14269,72 грн. інфляційних,

нарахованих позивачем за приписами ст. 625 ЦК України та за період з липня 2007

року по травень 2008 роки. Як вже зазначалось вище судом, зобов'язання щодо

оплати отриманого товару виникло у відповідача зі звернення позивача із

відповідною вимогою про оплату, тобто  на

прикінці квітня, а саме з   30  липня 2008 року (вимога направлена

відповідачу за юридичною адресою  18

квітня 2008 року + 4 дні поштового перебігу + 7 днів на проведення розрахунку).

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 106,90

грн. річних та 546,86 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню

судом. В решті позовних вимог щодо інфляційних та річних суд відмовляє позивачу

у зв'язку з їх безпідставним пред'явленням до стягнення.

Відповідно ст.

49 ГПК України, судові витрати по сплаті  

державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу   необхідно покласти на

відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 

За таких

обставин, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 

82-85 ГПК України, суд, -    

ВИРІШИВ:

В задоволенні

позову відмовити частково.

Стягнути з СПД

ФО ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (в тому числі з р/р НОМЕР_1в ХГРУ "Приватбанк",

МФО 351533, код ЄДРПОУ 1974301406) на користь ТОВ "Наш Край-ЛЦ",

45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22 (р/р

НОМЕР_2 в ВАТ Державний експортно-імпортний банк України", МФО 303547, код

ЄДРПОУ 33537597) - 42066,68 грн. основного боргу, 106,90 грн. річних, 546,86

грн. інфляційних, 427,20  грн. витрат по

сплаті держмита та 118 грн. судових витрат за інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Рішення

підписано 21 липня 2008 року.    

Суддя