Постанова

від 09.04.2012 по справі 2а/0470/3284/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/3284/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Ротис Плюс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

05.03.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Ротис Плюс» (далі ТОВ «Ротис Плюс»), в якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 5427,50 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 485,74 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за таке правопорушення.

Ухвалою суду від 07.03.2012р. відкрито провадження у справі №2а/0470/3284/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20.03.12р., в подальшому розгляд справи відкладався на 29.03.12р.

В судові засідання сторони не з'явилися; причин неявки в судове засідання не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним позов задоволити з наступних підстав:

частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"№ 875-XII від 21.03.1991 р. передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2011 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці України від 10.02.2007р. №42.

Згідно рядку №01 цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за 2010 рік фактично становила 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок №02) становить 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» (рядок №03) становить 1 особа, а фактично серед штатних працівників облікового складу не налічується інвалідів; згідно рядку №06 адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів вказано не було.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006) визначено, що робоче місце інваліда - це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Отже, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.

Із змісту статті 18 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що законодавцем передбачено обов'язок підприємства, яке використовує найману працю, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, самостійно здійснювати заходи по працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи вищенаведенні норми права та обставини справи, судом з'ясовано, що відповідачем не дотримано останнього обов'язку (тобто здійснення самостійних заходів по працевлаштуванню інвалідів) та не виконано норматив робочих місць відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідачем не надано доказів того, що ним у 2010 році самостійно здійснювалися заходи по працевлаштуванню інвалідів.

Натомість до справи долучено позивачем лист Криворізького міського центру зайнятості від 13.02.2012 року №05-14/543, в якому останній надає інформацію стосовно подання підприємством ТОВ «Ротис Плюс» вакансій для інвалідів протягом 2010 року. Так в цьому листі вказано, що позивач у 2010 році звітів за формою 3-ПН не подавав; з числа зареєстрованих у центрі зайнятості інвалідів на підприємство жодного не направлялось у цей період.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За робоче місце, що призначене для працевлаштування на підприємство інвалідів і не зайнятих ними, відповідач до 16.04.2011 року повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 5427,50 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом - звіт за формою 10-ПІ від 25.01.2011 року за 2010 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, який долучено до адміністративного позову.

Розмір пені у сумі 485,74 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості в розмірі 5427,50 грн.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Положенням про Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 21.05.11р. №81, визначено основні завдання відділення, серед яких, зокрема, є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; проведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного суд зробив висновок, що відповідачем не добросовісно виконано вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому адміністративно-господарські санкції в розмірі 5427,50 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 485,74 грн. нараховані йому позивачем правомірно, у зв'язку з чим позов належить задоволити.

Керуючись ст.ст.11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Ротис Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ротис Плюс» (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 25, кв.1, р/р 26004053505303, МФО 305750, Криворізька філія ЗАТ КБ «Приват Банк», код ЄДРПОУ 32693034) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11, р/р 31213230700022, одержувач ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 38031627, отримувач Жовтневий район м. Кривого Рогу) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 5427,50 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 485,74 грн..

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук