Постанова

від 14.10.2008 по справі 42/161б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/161б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 жовтня 2008 р.                                                                                    № 42/161б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Заріцької А.О.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши  касаційну скаргуДПІ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя

на ухвалу

та на постанову

Господарського суду Донецької області від 14.05.2008Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008

у справігосподарського суду№ 42/161БДонецької області  

за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь

доТОВ "Валентина"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя –Корба Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2008 у справі № 42/161б затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Валентина" м.Маріуполь, провадження у справі припинено на підставі п. 6 ст. 40 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 у справі № 42/161б (колегія суддів: М'ясищева  А.М., Акулова  Н.В. , Алєєва  І.В.) ухвалу господарського суду Донецької області від 14.05.2008 у справі № 42/161б залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

          Не погоджуючись з вказаними судовим актами, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя звернулась до Вищого господарського  суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу  господарського суду Донецької області від 14.05.2008 та постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 у справі № 42/161б та визнати вимоги ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя.

    Касаційна скарга мотивована порушенням  з боку судів попередніх інстанцій норм ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.15,18 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку  ухвалу місцевого  та постанову апеляційного господарських судів,  на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду Донецької області  від  30.07.2007 порушено провадження у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь до ТОВ "Валентина" про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою господарського суду Донецької області  від 13.08.2007 року у справі № 42/161б ТОВ "Валентина" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь.

Ухвалою  господарського суду Донецької області від 14.05.2008 у справі № 42/161б затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Валентина" м.Маріуполь, провадження у справі припинено.

          Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи,  в заяві про порушення справи про  банкрутство ініціюючий кредитор посилається, як на доказ відсутності боржника за місцезнаходженням, на  акт державного виконавця від 08.09.2006. Також, заявник посилався на те, що боржник не звітує перед податковими органами більше року.

Місцевим господарським судом  в постанові  від 13.08.2007 встановлено , що боржник не надає обов'язкову податкову звітність  до  податкових органів більше року,а керівні органи боржника відсутні за місцем знаходження, що підтверджується актом державного виконавця від 08.09.2006.  

Відповідно до вимог ст.1   Закону України   “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” №755-IV від 15.05.2003 в редакції Закону № 2452-1У від 03.03.2005,  місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі –виконавчий орган).

Згідно з ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,   лише факт внесення  відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

          Однак,  матеріали справи не містять  підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження.

Крім того,  справа № 42/161Б про банкрутство відсутнього боржника порушена за заявою ініціюючого кредитора –УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь . Відповідно до вимог ч. 2  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з  п. 3 ст. 10 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах контролюють   своєчасність   подання  платниками  податків бухгалтерських   звітів   і   балансів,   податкових   декларацій, розрахунків   та   інших   документів,  пов'язаних  з  обчисленням податків,  інших платежів,  а також перевіряють достовірність  цих документів щодо  правильності  визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право: 1) здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові    та    позапланові    виїзні   перевірки   своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових   платежів),   додержання   валютного  законодавства юридичними   особами,    їх    філіями,    відділеннями,    іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також   фізичними   особами,   які   мають   статус   суб'єктів підприємницької  діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно із законами України покладено обов'язок  утримувати  та/або сплачувати   податки   і   збори   (обов'язкові   платежі),   крім Національного банку України  та  його  установ  (далі  -  платники податків).      

Відповідно до вимог ст. 11-1 вказаного Закону , позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка,  яка не передбачена  в  планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо  платником   податків   не   подано  в  установлений  строк  податкову декларацію або розрахунки,  якщо їх подання  передбачено законом. Позапланова  виїзна   перевірка   здійснюється   на  підставі виникнення  обставин,  викладених  у  цій  статті,   за   рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  встановлення факту неподання платником податків  у встановлений строк, протягом року  податкових декларацій  відноситься до  компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав, може бути ініціюючим кредитором  у справі про банкрутство відсутнього боржника.   

Як вбачається з   матеріалів справи, ухвали  господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції,   останні не містять  посилання на факти   проведення  органами ДПІ позапланової перевірки боржника -  платника податків, в зв'язку з неподанням останнім  в установлений строк податкових декларацій,  а також документи що їх підтверджують, відсутні також   посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами Державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.   

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд Донецької області   без належних правових підстав порушив провадження у справі  про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою,  незаконно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "Валентина", визнав його банкрутом та оскаржуваною ухвалою припинив провадження у справі № 42/161б за спрощеною процедурою,  ліквідував підприємство –банкрута на підставі п.6 ч.1 ст. 40 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора.

Апеляційним господарським судом не надано правову  оцінку зазначеним обставинам, в зв'язку з чим постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 та ухвала господарського суду Донецької області від 14.05.2008 у справі № 42/161б підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя  задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 та ухвалу господарського суду Донецької області від 14.05.2008 у справі      № 42/161б скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Донецької області .

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   А.О. Заріцька

          Л.В. Продаєвич