Постанова

від 07.07.2008 по справі 29/440-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/440-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.07.2008р.м.Київ№ 29/440-А

За позовом:           Комунального підприємства „Поділ -Житло”

до:                      Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про:                      визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

          Суддя Усатенко І.В.

                                                                      Секретар Коваль І.А.

Представники сторін:

від позивача:      Шолудько О.М. (довіреність № 699 від 26.07.2007р.);

від відповідача:  Федоров С.Ф. (довіреність № 1761/9/10 від 04.03.2008р.);

07.07.2008р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Комунальне підприємство „Поділ -Житло” (надалі КП «Поділ-Житло», позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (надалі ДПІ у Подільському районі міста Києва, відповідач) від 04.05.2007р.. В ході розгляду справи позивач зазначив, що предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0000182370/0 від 04.05.2007р..

          Позовні вимоги мотивовані тим, що  сума ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «Укрторгальянс»правомірно на підставі ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесена до складу податкового кредиту, а тому у відповідача не було підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його представник у судовому засіданні проти позову заперечує, вважає визначення спірним повідомленням-рішенням суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість таким, що відповідає вимогам закону, оскільки під час перевірки позивача було з‘ясовано, що позивач придбав товар у ТОВ «Укрторгальянс», свідоцтво платника ПДВ якого визнано недійсним рішенням Солом‘янського районного суду міста Києва, а тому  позивач не мав право відносити суми ПДВ по отриманим від ТОВ «Укрторгальянс»податковим накладним до складу податкового кредиту.

Провадження у справі зупинялось до набрання чинності рішенням Солом'янського районного суду міста Києва в цивільній справі про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Укрторгальянс», свідоцтва платника податку вказаного підприємства, та було поновлено згідно ухвали суду від 19.05.2008р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Комунального підприємства «Поділ -Житло»з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрторгальянс»а період з 01.09.2005р. по 01.04.2006р., за результатами якої складено Акт від 18.04.2007 р. № 31/35-101/32557113 (далі –Акт перевірки).

На підставі висновків, викладених у вказаному Акті перевірки, ДПІ у Подільському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007р. № 0000182370/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартітсь на загальну суму 42 537, 00 грн., у т.ч. 28358,00 грн. –основного платежу та 14 179, 00 грн. –штрафних санкцій.

У ході перевірки встановлено, завищення позивачем суми податкового кредиту у жовтні 2005 року на  10885,00 грн.,  у грудні 2005р. на 15 739, 00 грн. та у січні 2006р. на 1734, 00 грн. у зв‘язку з тим, що позивачем, в порушення п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем віднесна вартість товару придбаного у ТОВ «Укрторгальянс».

У п. 3 акту перевірки встановлено, що до перевірки були надані документи, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, які свідчать про придбання позивачем товару у  ТОВ «Укрторгальянс».

Сума податку на додану вартість по податковим накладним виписаними ТОВ «Укрторгальянс»включена до складу податкового кредиту та відображена у деклараціях з ПДВ за жовтень 2005р, грудень 2005р, січень 2006р.

Рішенням Солом‘янського районного суду міста Києва від 05.04.2005р. по справі «2-1388/05 визнано недійсними: свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Укрторгальянс»від 23.04.2004р. з  моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

На виконання даного рішення ДПІ у Солом‘янському раойні міста Києва складено акт № 2704 від 26.12.2005р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин, позивачем порушено п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість у жовтні 2005 року на  10 885, 00 грн.,  у грудні 2005р. на 15739,00 та у січні 2006р. на 1734, 00 грн..

Заперечення відповідача проти позову та усні пояснення його представника підтримують висновки, що містяться у зазначеному акті перевірки та оспорюваному повідомленні-рішенні.

Заявлені позовні вимоги щодо скасування оспорюваного рішення підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  протягом жовтня 2005р, грудня 2005р. та січня 2006р. ТОВ «Укрторгальянс»поставляло позивачу товар, що підтверджується  видатковими накладними від 06.10.2005р. № ТА –0000058 на загальну суму 10347,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 1724,50 грн., від 11.10.2005р. № ТА-0000063 на загальну суму 13473,00 грн., у т.ч. ПДВ 2245,50 грн., від 28.10.2005р. № ТА-0000071 на загальну суму 35640,00 грн., у т.ч. ПДВ 5940,00 грн., від 17.10.2005р. № ТА-0000064 на загальну суму 5850,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 975,00 грн., від 2.12.2005р. № РН-0000116 на загальну суму 3432,00 грн., у т.ч. ПДВ 572,00 грн., від 07.12.2005р. № РН-0000104 на загальну суму 86074,80 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 14345,80 грн., від 09.12.2005р. № РН-0000105 на загальну суму 4928,40 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 821,40 грн., від 24.01.2006р. № РН- 0000010 на загальну суму 10401,84 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 1733,64 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрторгальянс»видало позивачу податкові накладні від 06.10.2005р. №  000008  на загальну суму 10347,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 1724,50 грн., від 10.10.2005р. № 0000082  на загальну суму 13473,00 грн., у т.ч. ПДВ 2245,50 грн., від 20.10.2005р. № 0000088 на загальну суму 35640,00 грн., у т.ч. ПДВ 5940,00 грн., від 14.10.2005р. № 0000086 на загальну суму 5850,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 975,00 грн., від 02.12.2005р. № 111 на загальну суму 3432,00 грн., у т.ч. ПДВ 572,00 грн., від 07.12.2005р. № 118 на загальну суму 86074,80 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 14345,80 грн., від 13.12.2005р. № РН-0000105 на загальну суму 4928,40 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 821,40 грн., від 24.01.2006р. № 10 на загальну суму 10401,84 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 1733,64 грн.

На підставі рахунків-фактур позивач перерахував на рахунок ТОВ «Укрторгальянс»грошові кошти на загальну суму, що підтверджується    платіжними дорученнями від 23.01.2006р. № 3 на суму 10401,84 грн., від 09.12.2005р. № 2104 на суму 4928,00 грн., від 07.12.2005р. № 2087 на суму 86074,80 грн., від 01.12.2005р. № 2060 на суму 3432,00 грн., від 14.10.2005р. № 1846 на суму 5850,00 грн., від 19.10.2005р. № 1891 на суму 35640,00 грн., від 06.10.2005р. № 1801 на суму 10347,00 грн., від 10.10.2005р. № 1810 на суму 13473,00 грн.

Зазначені операції були відображені позивачем в податковій звітності. Відповідні суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2005р., грудень 2005р., січень 2006р..

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.04.2005р. визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Укрторгальянс” № 36095466 від 23.04.2004р. з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до листа Солом‘янського районного суду міста Києва від 04.10.2007р. вказане рішення скасовано Ухвалою від 26.07.2007р. у зв‘язку з нововвиявленими обставинами; ухвалою суду від 09.02.2007р. справу було закрито за клопотанням представника ТОВ «Укрторгальянс»; на дану ухвалу від 09.02.2007р. була подана апеляційна скарга. Ухвалою апеляційного суду від 23.05.2007р. скасована ухвала про закриття справи, та справу повернуто на новий розгляд.

29.10.2007р. Солом‘янським районним судом міста Києва прийнято заочне рішення, яким визнано недійсним статут ТОВ «Укрторгальнс»з моменту державної реєстрації з 20.04.2004р.; визнано  недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Укрторгальянс” № 36095466 від 23.04.2004р. з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість; визано недійсними первинні бухгалтерські документи  ТОВ “Укрторгальянс” з моменту їх складання.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”  (в редакцій чинній станом на лютий 2004 року) податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.  

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як передбачено пп. 25.3 п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р. датою виключення платника податку на додану вартість з реєстру та анулювання свідоцтва є відповідна дата прийняття рішення суду.

До матеріалів справи відповідачем надано акт  від 26.12.2006р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ „Укрторгальянс” на підставі рішення Солом‘янського районного суду міста Києва від 05.04.2005р.

Таким чином та з урахуванням того, що рішення Солом‘янського суду міста Києва від 05.04.2005р було скасовано то, судом встановлено, що на дату складання ТОВ «Укрторгальянс», податкових накладних та видачі їх позивачу, останнє  було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, тому мало право складати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав право включати ПДВ по такій податковій накладній до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідність виписаних ТОВ «Укрторгальянс»на користь позивача податкових накладних  підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем не заперчується, податкові накладні не приймаються відповідачем в якості підтвердженян права на податковий кредит саме з тих підстав, що виписані неплатником податку на додану вартість в силу рішення Соломянського районного суду м. Києва від 29.10.2007р..

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Посилання відповідача на заочне рішення Солом'янського районного суду від 29.10.2007р. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Укрторгальянс»суд вважає безпідставним, оскільки вказане рішення прийняте вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, первинних бухгалтерських документів жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобов'язання що з них виникали до винесення судового рішення.

На момент виконання зобов'язань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за жовтень, грудень 2005 року, за січень 2006р. сформована за участю належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укрторгальянс», зареєстрованого платником податку на додану вартість.  

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

З огляду на викладене, відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобовязань по ПДВ. Підстав не приймати до податкового кредиту витрат по сплаті позивачем ПДВ на користь ТОВ “Укрторгальянс”, у складі придбаних товарів та послуг у відповідача не було.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані до позивача необґрунтовано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати в розмірі 3, 40 грн. судового збору підлягають стягненню з державного бюджет на користь позивача.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.71, ст. ст. 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі імста Києва від 04.05.2007р. № 0000182370/0.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Поділ-Житло" (04071 м. Київ, вул. Хорива,36 р/р 26004600890101 у Подільській філії «КБ «Експобанк», м. Київ, МФО 320597, код ЄДРПОУ 32557113) 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                          І.В. Усатенко          

                                              дата складення постанови у повному обсязі 10.07.2008