Постанова

від 02.11.2006 по справі 11/313а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/313а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "02" листопада 2006 р.                                                  Справа № 11/313а

10 год. 20 хвил.

За позовом: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До: Приватного підприємства „Агротекс”

14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 25 а (юридична адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17)

Про стягнення 3010 грн.  штрафних санкцій

                                                                                            Суддя  Ю.М. Бобров

                                                                                            Секретар О.Ю.Михальова

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача:  Ковтун Л.В. –гол. спеціаліст, дов. від 01.11.06 р. № 04-773/2431.

Від Відповідача: не прибув.

                                                                  СУТЬ СПОРУ:

        Відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області подано позов до Приватного підприємства „Агротекс” про стягнення 3510 грн. штрафних санкцій.

          В судовому засіданні представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог в зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу в сумі 500 грн., надано докази сплати. Позивач просить стягнути з ПП „Агротекс” 3010 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

          Представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві, з урахуванням уточнення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що відповідачем не виконано норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому відповідач повинен сплатити штрафні санкції в  розмірі середньої заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Ці штрафні санкції відповідачем добровільно не сплачені, тому вони підлягають стягненню до Державного бюджету в судовому порядку.

                    Відповідач представника у призначене судове засідання не направив, письмових заперечень на позов суду не надав. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

           Відповідач судову повістку отримав та про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 198434.

          Частиною 2 ст. 128 КАСУ, передбачено, що неприбуття  в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення  ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

          Оскільки стороною по справі (відповідачем) є юридична особа, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду і ним не повідомлено про причини неприбуття його представника та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами (доказами).

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

          Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91р. № 875 –III (далі –Закон № 875) встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

         Для підприємств норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів встановлено у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

                  Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 875 покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ч.1 ст. 20 Закону № 875).

        Порядок і терміни сплати підприємствами штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 20 Закону № 875).

          Згідно п. 11 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

         У разі несплати штрафних санкцій у встановлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

          При цьому, згідно зі ст. 29 Бюджетного кодексу України від 27.11.03 р. № 1344 –IV, доходи, що отримуються, зокрема, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” входять до складу доходів Державного бюджету України.

        Суми штрафних санкцій перераховуються в дохід Державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку.

         Згідно форми державної статистичної звітності № 10 –П поштова –річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2005 рік, поданої відповідачем до Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, у ПП „Агротекс” середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу осіб складала 20 осіб. Річний фонд оплати праці штатних працівників –70200 грн. 4% норматив становить 1 робоче місце. Фактично в 2005 р. в звіті відповідачем зазначено, що ним не створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів. Сума штрафних санкцій становить 3510 грн. (70200 грн. : 20 осіб*1 р.м.). З урахуванням сплати в сумі 500 грн. сума боргу відповідача складає 3010 грн.

          Частиною 1 статті 18 Закону № 875 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

          Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі – Положення), також, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

          На підприємство покладається обов'язок із створення за власні кошти у межах доведеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.14 Положення).

          При цьому, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване  спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення).

          Пункт 5 Положення покладає на підприємства обов'язки по розробленню заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, включенню їх до колективного договору, інформуванню центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділень Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          Пунктом 14 цього Положення передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

          Аналіз пунктів 10 та 12 Положення дає підстави для висновку про те, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладений на державну службу зайнятості.

          Однак, згідно пунктів 5 та 14 Положення, направленню інваліда для працевлаштування на конкретне підприємство має передувати створення підприємством робочого місця для інваліда та інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, оскільки, згідно п. 12 Положення, державна служба зайнятості направляє інвалідів для працевлаштування на робочі місця, які перебувають в службі зайнятості на обліку.

          Чернігівський міський центр зайнятості листом від 18.10.06 р. № 07/2657, копію якого долучено до матеріалів справи, повідомив, що інформація про наявність вільних робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями від ПП „Агротекс” до центру зайнятості не надходила, підприємство протягом 2005 р. у звітах 3-ПН повідомляло про відсутність вільних робочих місць для інвалідів.

          Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України від 16.01.03 р. № 436 - IV підставою господарсько-правової  відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

          Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для   недопущення господарського правопорушення.

          Суд вважає, що відповідачем не доведено вжиття ним всіх передбачених законодавством заходів по забезпеченню  працевлаштування інвалідів.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано свого обов'язку зі створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і  підлягають задоволенню. Оскільки позовні вимоги підтверджені належними і допустимим доказами, суд вважає за можливе прийняти рішення по справі без участі в судовому засіданні представника відповідача.

     Представник позивача проти прийняття рішення по справі без участі представника відповідача не заперечує.

         Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.    

         Керуючись ст.ст. 51, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

         1. Позов задовольнити повністю.

       2. Стягнути з Приватного підприємства „Агротекс” (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17, р/р 26000309 в ЧФ АБ „Синтез”, МФО 353326, код 30149288) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, банк отримувача: УДК у Чернігівській області, рахунок: 31214230600002, МФО 853592, код 22825965)  3010  грн. штрафних санкцій.

         Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

         Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

         У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

         Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.     

         Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

         Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.

         Копія апеляційної скарги одночасно надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

         Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 02.11.06 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

         Постанова суду в повному обсязі виготовлена 07.11.06 р.

        Суддя                                                                                   Ю.М. Бобров