Рішення

від 07.10.2008 по справі 8490-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8490-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2008Справа №2-30/8490-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумісна Українсько-Білоруська компанія «Сапфір – Крим», м. Сімферополь, вул. Гоголя, буд. 68.

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Продмаш», м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, буд. 8.

Про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 17802,6 грн. та розірвання договору суборенди.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Буянов, за дов. від 26.06.2008 р. у справі.

Від відповідача – Смоляков, за дов. від 28.07.2008 р. у справі.

Суть спору: позивач – ТОВ «Сумісна Українсько-Білоруська компанія «Сапфір – Крим» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про розірвання договору суборенди від 01.04.2008 р. № 41 та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 17802,6 грн., в тому числі 17340,0 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 462,6 грн. штрафних санкцій, судових витрат, витрат на послуги адвоката 1600,0 грн.

Заявою від 04.08.2008 р. (а.с. 42 – 43) позивач змінив свої вимоги, просить зобов'язати відповідача повернути позивачу орендовані приміщення та стягнути 13340,0 грн. боргу з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 462,2 грн. штрафних санкцій, 4000,0 грн. неустойки, судові витрати та 1600,0 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Заявою від 30.09.2008 р. (а.с. 57 – 58) позивач знову змінив свої вимоги, просить розірвати договір суборенди нерухомого майна № 41 від 01.04.2008 р., стягнути з відповідач 31201,33 грн. боргу з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з квітня – серпень та 7 днів вересня 2008 р., 462,6 грн. штрафних санкцій, судові витрати та 1600,0 грн. правової допомоги.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач порушує умови договору суборенди № 41 від 01.04.2008 р. в частині сплати орендної плати, внаслідок чого за відповідачем склався борг з урахуванням штрафних санкцій та індексу інфляції в сумі 31201,33 грн. Оскільки відповідачем орендна плата не сплачується більше трьох місяців, позивач в порядку ст. 291, 651 ЦК України просить розірвати договір суборенди.

Відповідач у судових засідання представив відзив від 30.7.2008 р. (а.с. 28) та від 04.08.2008 р. (а.с. 37) в якому пояснює, що підприємство систематично порушує умови договору суборенди в частині сплати орендної плати, тому не заперечує проти дострокового розірвання договору. Крім того, відповідач визнає, що за ним числиться борг за період з квітня по липень 2008 р. із рахунку 4000,0 грн. по орендній платі.

Після зміни позивачем своїх позовних вимог, відповідач представив новий відзив від 06.10.2008 р., згідно з яким вважає, що договір оренди на даний час є розірваним після одержання відповідачем від позивача листа від 04.07.2008 р. № 41, а тому просить в задоволенні позову про розірвання договору оренди відмовити. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки договір суборенди є розірваним з 05.07.2008 р., визнає наявність боргу в сумі 12897,16 грн. за період з квітня по 05.07.2008 р., проти пені не заперечує.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача та відповідача, суд –

в с т а н о в и в:

01.04.2008 р. ТОВ «Сумісна Українсько-Білоруська компанія «Сапфір – Крим» (орендар) та ЗАТ «Продмаш» (суборендар) уклали договір суборенди нерухомого майна № 41.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. 283 Господарського кодексу України (далі – ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На підставі пункту 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежитлові приміщення, кабінети № 314, 315 загальною площею 28,0 кв.м., які знаходяться на 3 – му поверсі в будинку, розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, буд 68.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. 283 Господарського кодексу України (далі – ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт передачі майна підтверджується актом прийому-передачі від 01.04.2008 р. (а.с. 8).

В пункті 2.1. договору сторони передбачили, що приміщення передаються в суборенду до 31.12.2008 р. Строк оренди може бути скорочений, при цьому одна із сторін повинна повідомити другу сторону письмово не менше ніж за 30 днів. (п. 2.2. договору).

Оскільки відповідач систематично порушує вимоги договору суборенди в частині сплати орендної плати, позивач листом від 03.06.2008 р. № 32 (а.с. 13) та від 04.07.2008 р. № 41 (а.с. 36) вимагав відповідача оплатити орендну плату та сповістив про відмову від договору суборенди, у зв'язку з чим, просив повернути орендоване майно.

Орендоване приміщення відповідач повернув лише 08.09.2008 р., про що сторонами був складений і підписаний акт прийому-передачі (а.с. 61).

Відповідач у судовому засіданні висловлює свою думку про те, що договір оренди припинив свою дію з 05.07.2008 р. коли відповідач одержав від позивача листа про відмову від договору.

Проте, суд вважає, що вимоги позивача в частині розірвання договору оренди підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, лист від 04.07.2008 р. на який посилається відповідач, був пропозицією щодо розірвання договору та повернення орендованого майна.

У встановлений строк відповідач на пропозицію позивача не відповів, а тому, відповідно до п. 5 ст. 188 ГПК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

На підставі п. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В передбачений законом строк відповідач на пропозицію розірвати договір не відповів, орендовані приміщення повернув лише 08.09.2008 р., а тому на підставі п. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Оскільки порушення договору відповідачем – суборендарем підтверджено матеріалами справи, суд вважає за необхідне розірвати договір суборенди № 41 від 01.04.2008 р., укладений ТОВ «Сумісна Українсько-Білоруська компанія «Сапфір – Крим» та ЗАТ «Продмаш».

Як слідує з матеріалів справи та пояснень відповідача, за користування орендованим майном відповідач орендну плату не сплачував.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Пунктом п. 5.1.  передбачений обов'язок суборендаря вносити своєчасно орендну плату.

Порядок та розмір орендної плати встановлені в розділу 3 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата за місяць оренди майна становить 4000,00 грн. з ПДВ.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Строки сплати орендної плати сторонами узгоджено в пункті 3.2 договору, не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі рахунків орендаря.

В матеріали справи позивачем представлені рахунки на оплату орендної плати, які направлялися суборендатору (а.с. 9 – 12).

За період з травня по 08.08.2008 р. за відповідачем склався борг з орендної плати в сумі 20933,33 грн. (а.с. 39).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Свої зобов'язання по оплаті орендної плати відповідач не виконав, заборгованість з орендної плати становить 20933,33 грн., підтверджується матеріалами справи, актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 32), частково визнається відповідачем та підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення індексу інфляції за період з квітня по серпень 2008 р. в сумі 10268,0 грн., який розрахований правильно, з дотриманням вимог цивільного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що за порушення строків сплати орендної плати суборендатор сплачував пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач заявив вимоги про стягнення пені в сумі 462,6 грн. за період з 06.04.2008 р. по 05.07.2008 р.

Пеня в розрахунку (а.с. 60) розрахована позивачем правильно, за кожний період окремо, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також підлягають задоволенню вимоги позивач про стягнення витрат на оплату витрат на правову допомогу  в сумі 1600,0 грн. з наступних підстав.

Стаття 59 Конституції України гарантує можливість отримання правової допомоги, що пов'язано з вільним вибором захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Згідно з Законом України «Про адвокатуру» від 10.02.1992 р. № 2887 статус адвоката мають особи які одержали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняли Присягу адвоката України.

Отримання юридичних послуг адвоката позивач підтверджує свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1048 від 11.05.2007 р., договором про надання юридичних послуг від 26.06.2008 р. (а.с. 22 – 23), актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 04.08.2008 р. (а.с. 33), видатковим касовим ордером від 09.07.2008 р. про сплату витрат на правову допомогу в сумі 1600,0 грн.

На підставі п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивача, пов'язані з оплатою послуг адвокату з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав достатньо доказів щодо отримання правової допомоги – послуг адвоката, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 07 жовтня 2008 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 15 жовтня 2008р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір суборенди нерухомого майна № 41 від 01.04.2008 р., укладений ТОВ «Сумісна Українсько-Білоруська компанія «Сапфір – Крим» та ЗАТ «Продмаш».

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Продмаш», м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, буд. 8 (р/р 26002000531307 в АКБ «ЧБРР», МФО 384577, код 32813078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумісна Українсько-Білоруська компанія «Сапфір – Крим», м. Сімферополь, вул. Гоголя, буд. 68 (р/р 26002005531001 у КФ АБ «АвтоЗАЗбанк», МФО 384737, код 35002834) 20933,33 грн. заборгованості з орендної плати, 10268,0 грн. індексу інфляції, 462,6 грн. пені, 1600,0 грн. витрат з оплати послуг адвокат, 316,63 грн. державного мита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.