Постанова

від 22.10.2008 по справі 37/03-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/03-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 жовтня 2008 р.                                                                                    № 37/03-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Гончарука П.А. (головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Стратієнко  Л.В.,

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні касаційну скаргу Виробничо –комерційного  підприємства   ”Пробат” Товариства з  обмеженою  відповідальністю на постанову  Харківського  апеляційного господарського суду   від 20 травня 2008 року у справі № 37/03-07 за позовом Товариства з  обмеженою відповідальністю ”Тельбі” до Виробничо –комерційного  підприємства   ”Пробат” Товариства з  обмеженою  відповідальністю про стягнення  заборгованості,-

                                                      Встановив:

У   грудні  2007р.  ТОВ  ”Тельбі” звернувся  до  господарського суду     Харківської  області  з  позовом  до Виробничо –комерційного  підприємства   ”Пробат” ТОВ про  стягнення  48664,00 грн. заборгованості,   1170,65 грн.   інфляційних  втрат, 2093,81 грн.  пені,  3 %  річних  392,59 грн.

Рішенням  господарського суду  Харківської  області  від  6 березня   2008р.,  залишеним  без  змін  постановою  Харківського  апеляційного  господарського суду  від  20 травня  2008р.,  позов  задоволено. Стягнуто  з  відповідача  на  користь  позивача 48664,00 грн. заборгованості,   1170,65 грн.   інфляційних  втрат, 2093,81 грн.  пені,  3 %  річних  392,59 грн. та судові  витрати.

У  касаційній  скарзі відповідач, посилаючись на  порушення  судами  попередніх інстанцій норм  матеріального  і  процесуального  права, просить скасувати   прийняті  у  справі  судові рішення та прийняти  нове  рішення  про  відмову  в  позові.

У  відзиві  на  касаційну  скаргу  позивач, посилаючись  на  безпідставність  доводів  касаційної  скарги, просить  залишити  її  без  задоволення,  а  оскаржувану  постанову  без  змін.

Заслухавши  пояснення  представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Як  вбачається з матеріалів  справи  та  встановлено  судами  попередніх  інстанцій,  1 лютого  2007р. між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна. За цим договором позивач  зобов'язався  передати  відповідачу в строкове платне  користування  нежитлові  будівлі:  літ.  А-2  (цегла),  загальною площею

Доповідач : Гончарук  П.А.

1046,60 кв. м., літ. Б-1 (цегла/бет. панелі) загальною площею 208,80 кв. м., літ. В-1 (метал.) загальною площею 526,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Греківська, буд. 81, а відповідач зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно позивачеві в належному стані. Даний договір діяв до 28 лютого 2007 року.

Об'єкт оренди передано  відповідачу за актом  приймання-передачі нерухомого майна-нежитлових будівель від 1 лютого 2007р.,

1 березня 2007 р. термін дії договору від 1 лютого 2007р. подовжено до 31 березня 2007 р. шляхом підписання сторонами додаткової угоди № 1 до цього договору.

31 березня 2007 р. термін дії договору від 1 лютого 2007р. подовжено до 30  квітня 2007 р. шляхом підписання сторонами додаткової угоди № 2 до договору.

Відповідно до п. 2.1.7. договору від 1 лютого 2007 р. орендар після припинення дії договору зобов'язаний повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

1 травня 2007 р. між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, згідно якого позивач зобов'язувався передати в строкове платне користування нежитлові будівлі: літ. А-2 (цегла), загальною площею 526,90 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Греківська, буд. 81, а відповідач зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно позивачеві в належному стані.

Строк  дії даного договору до 31 грудня 2007 р.

Враховуючи те, що нежитлова будівля літ. А-2 (цегла), загальною площею 526,90 кв.м.,  за адресою: м. Харків, вул. Греківська, буд. 81 на момент підписання договору від 1 травня 2007 р. знаходилась у користуванні відповідача на підставі договору від 1 лютого 2007 р., акт приймання-передачі об'єкту оренди до договору оренди нерухомого майна від 1 травня 2007 р. сторонами не оформлювався.

Пунктом . 3.1. договору від 1 травня 2007 р. передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди здійснює щомісячну плату  із розрахунку 23,72  грн.  (без ПДВ) за один квадратний метр орендованої площі. Сума орендної плати за місяць становить12500,00 грн. (без ПДВ),  з урахуванням ПДВ дорівнює 15000,00 грн.

Згідно п. 3.2 Договору від 1 травня 2007 р. орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря авансом щомісячно до 5 (п'ятого) числа поточного місяця.

На  час  розгляду  справи  відповідачем  орендоване  приміщення  не  звільнено  орендну  плата  за   серпень  - жовтень 2007р. не  сплачено, внаслідок  чого  виникла  заборгованість по  орендній  платі   у  розмірі  45000,00 грн.

Крім  того,   позивачем   для  оплати  відповідачу   направлялась  рахунок  - фактура СФ-265  від  31 травня  2007р.  на  суму  3664,00 грн.  на  оплату  послуг   з  пропуску  автотранспорту на  територію орендованого  об'єкту  на  підставі  п. 3.4  договору    від 1 травня 2007 р.

Даний  рахунок  відповідачем  за  первісним  позовом  не  оплачено.

Суд  першої  інстанції,  з  яким  погодився  апеляційний  господарський  суду,  встановивши   наявність заборгованості    по  орендній  платі   за  серпень  - жовтень 2007р.   та   по  оплаті  послуг з  пропуску автотранспорту на  територію орендованого  об'єкту  на  підставі  п. 3.4  договору,  враховуючи  вимоги ст. ст. 526, 530, 625,  795 ЦК України,  дійшов  висновку,  що  позов  є обґрунтованим і підлягає  задоволенню.      

При  розгляді  вимог про стягнення  заборгованості  по  орендній  платі  у  розмірі 45000,00 грн., попередні  судові  інстанції з достатньою  повнотою встановили  обставини справи, дійсні права і обов'язки сторін, і виходячи від встановленого та  вимог  закону дійшли  до  правильного  висновку про  задоволення   позову   про  стягнення  заборгованості  по  орендній  платі  у  розмірі 45000,00 грн., пені,  інфляційних  втрат та  річних.

Проте  з  висновками  судів  попередніх  інстанцій  про  стягнення  3664,00 грн.  оплати  послуг   з  пропуску  автотранспорту на  територію орендованого  об'єкту  на  підставі  п. 3.4  договору    від 1 травня 2007 р., погодитись  не  можна,  оскільки  вони в  порушення  вимог  ст. 43 ГПК України,  прийняті  при неповному  встановлені  обставин  справи.  

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення  для справи, їх юридичну  оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи  одні і відхиляючи  інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржувані  судові  рішення   даним  вимогам  не відповідають.

Приймаючи  рішення   про  задоволення  позову в частині стягнення  3664,00 грн.  оплати  послуг   з  пропуску  автотранспорту на  територію орендованого  об'єкту    суд  першої інстанції  посилався  на  те,  що позивачем  направлявся  відповідачу  рахунок  - фактура   на  оплату  даних  послуг.

Проте,  в  порушення  вимог  ст. 43 ГПК України,  суд  першої  інстанції, належним  чином  не встановив чи надавались  дані  послуги  позивачем  відповідачу, в  якому  обсязі,  оскільки    наданий    рахунок –фактура  не  є    доказом на  підставі  якого   можливо  дійти  беззаперечних  висновків  про  надання  даних  послуг позивачем та  отримання  цих  послуг  відповідачем. Судом першої інстанції  належним  чином  необґрунтовано наявність  заборгованості   по оплаті  даних  послуг  відповідачем.

Суд  апеляційної  інстанції  на  дані  порушення  судом  першої інстанції  не  звернув  уваги   та залишив  рішення  суду  першої  інстанції  без  змін.

З урахуванням  викладеного судові рішення в  частині  стягнення 3664,00 грн.  на  оплату  послуг   з  пропуску  автотранспорту на  територію орендованого  об'єкту не можна визнати такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в  цій  частині  вони підлягають скасуванню,  а  справа  направленню  на  новий  розгляд.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати характер і  підстави   виникнення  спору, дійсні права та обов'язки сторін,  і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничо –комерційного  підприємства   ”Пробат” Товариства з  обмеженою  відповідальністю задовольнити частково.

Рішення господарського суду  Харківської  області від  6 березня    2008р. та  постанову Харківського  апеляційного господарського суду від 20 травня 2008 року у справі № 37/03-07   в  частині  стягнення 3664,00 грн. оплати  послуг   з пропуску автотранспорту на  територію  орендованого  об'єкту  - скасувати, і   в цій  частині  справу  направити  на  новий  розгляд.

В  решті постанову Харківського  апеляційного господарського суду від 20 травня 2008 року у справі № 37/03-07 – залишити  без змін.

Головуючий                                                                                      Гончарук П.А.

Судді                                                                                             Вовк І.В.

                                                                                                      Стратієнко  Л.В.