Рішення

від 20.10.2008 по справі 23/73-08-3023

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/73-08-3023

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2008 р.Справа  № 23/73-08-3023

За позовом: Приватного виробничого підприємства "КВАДРО"

До відповідача: Приватного підприємства "ВОЛОДИМИР"  

про стягнення 418 739 грн.

   Суддя                                                                                                          Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення 418 739 грн.

          Приватне виробниче підприємство "КВАДРО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ВОЛОДИМИР" про стягнення 200 000 грн. основного боргу, 15 780, 90 грн. пені, 2 958, 67 грн. 3 % за користування чужими грошовими коштами, 200 000 грн. штраф, а всього 418 739, 57 грн.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2008 року порушено провадження по справі № 23/73-08-3023.  

          У судовому засіданні 27.08.2008 року позивач надав до суду уточнення позовних вимог в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача 200 000 грн. попередньої оплати, 15 780, 82 грн. пені, 6 295, 89 грн. 3% за користування чужими грошовими коштами, 200 000 грн. штрафу, а всього 422 076, 71 грн.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.08.2008 року строк розгляду справи було продовжено до 21.10.2008 року.

          Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

          Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

19.06.2007 року між позивачем –Приватним виробничим підприємством "КВАДРО" та відповідачем – Приватним підприємством "ВОЛОДИМИР" був укладений договір купівлі-продажу № 19/06/07-01, відповідно до п. 1.1. якого, відповідач (продавець) зобов'язується передати у власність позивача (покупця), а відповідач (покупець) прийняти та оплатити соняшникову олію нерафіновану 1-го ґатунку, далі по договору «Товар», в порядку та на умовах, передбачених даним договором.   

Пунктом 2.1 договору, встановлено, що ціна товару складає 4 000 грн., в тому числі НДС за одну тону товару. Загальна кількість товару складає 50.

Пунктом 3.1, зазначено, що продавець забезпечує постачання товару на умовах ЕХW франко-склад продавця: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, за виключенням застережень, прямо передбачених даним договором.                                                                                                                                                                                                                            

Пунктом 3.2 договору передбачено, що строк поставки партії товару з 19 червня 2007 року по 27 червня 2007 року.

Згідно п.5.1 договору, оплата за продажний по даному договору товар (партію товару) здійснюється на умовах 100 % передплати шляхом перерахування грошових коштів по реквізитам, вказаним продавцем строком 2 банківських днів з моменту підписання даного договору, згідно виставленого рахунку.    

Як видно з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу передплату за сонячну олію у сумі 200 000 грн. (20.06.2007 року), що підтверджується виписками з банку позивача.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав та не поставив позивачу товар в установлений договором термін.

Зобов'язання щодо постачання товару відповідачем досі не виконано. Грошові кошти відповідачем не повертались, про що зазначає позивач у своєму позові та уточненнях до нього.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 03/07/07-01 від 03.07.2007 року, в якої просив перерахувати суму боргу або виконати умови договору. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.   

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200 000 грн. попередньої оплати.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Також відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2. ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Також позивач просить стягнути з відповідача, згідно наданого до суду розрахунку пеню у сумі 15 780, 82 грн. та штрафу в розмірі 200 000 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору  видно (пункт 7.3 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 15 780, 82 грн.

Також між сторонами пунктом 7.3 договору узгоджено питання щодо стягнення штрафу в розмірі 100 % від суми недопоставленого товару в разі несвоєчасної поставки  продавцем товару, що згідно розрахунку позивача складає 200 000 грн.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Але, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Крім того, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.                      

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення штрафу у позивача фактично існують, але суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованого штрафу до 100 000 грн.

Позивачем також у свої уточнених позовних вимогах позивач просить стягнути   6 295, 89 грн. 3% за користування чужими грошовими коштами, а розрахунок надає 3% річних на суму 6 295, 89 грн. за період з 28.06.2007 року по 15.07.2008 року. У судовому засіданні позивач уточнив вимоги та просив суд стягнути з відповідача 3% річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до укладеного договору у відповідача перед позивачем існує не грошове зобов'язання, а товарне. З вимогою про перерахування суму боргу або виконання умов договору позивач звернувся з претензією 03.07.2007 року. Тому судом неодноразово було зобов'язано позивача надати до суду обґрунтований розрахунок 3% відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від               11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм           Господарського процесуального кодексу України,  порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»(зі змінами) –господарський суд у розгляді   справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум  штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного та оскільки позивачем не було здійснено обґрунтованого розрахунку 3% відповідно до чинного законодавства, в порядку п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 6 925, 89 грн. підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Приватного підприємства „Володимир” (Одеська область, Біляївський район, м. Білявка, вул. Горького, 81, р/р 26000054475441 ДРУ „Приватбанк”, МФО 328704, код ЄДРПОУ 32935858) на користь Приватного виробничого підприємства "КВАДРО" ( м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, 15; р/р 26009016817688 в ХФ «Укрексімбанк»м Харків, МФО 351618, код –24126303) 200 000 (двісті тисяч) грн. попередньої оплати, 15 780 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 82 коп. пені,         100 000 (сто тисяч) грн. штрафу, 3 157 (три тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 80 коп. витрат по сплаті держмита та 88 (вісімдесят вісім) грн. 26 коп. витрат за ІТЗ судового процесу.

3. Вимогу в частині стягнення 3% річних на суму 6 295, 89 грн. залишити без розгляду.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 22.10.2008 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Степанова Л.В.