Постанова

від 30.10.2008 по справі 8/756/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/756/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" жовтня 2008 р. Справа № 8/756/07

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача —С.В. М'якенький

від відповідача —О.С. Герман

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Майно”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03 червня 2008 р.

у справі № 8/756/07

за позовом Комунального підприємства “Майно”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський завод будівельної кераміки”

про зобов'язання повернути майно

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський завод будівельної кераміки”

до Комунального підприємства “Майно”

про визнання недійсним договору оренди

          Згідно розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 109 від 03.09.2008 р. розгляд апеляційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Л.І. Бандури, суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко.

ВСТАНОВИВ:

          Комунальне підприємство “Майно” звернулось до господарського суду з позовом та уточненням до нього про зобов'язання ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” повернути майновий комплекс цегельного заводу, розташованого по вул. Заводська, 58 в м. Новий Буг, та підписати акт приймання-передачі майнового комплексу.

          В обґрунтування позову позивач послався на те, що строк дії договору оренди від 01.08.2006 р. закінчився 01.07.2007 р., орендар 28.04.2007 р. попереджений про припинення договору, але в порушення ч. 1 ст. 785 ЦК України не звільнив орендоване приміщення та не передав його орендодавцю.

          ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки”, в свою чергу, звернулось із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди, укладеного між КП “Майно” та ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” зі строком дії з 01.08.2006 р. по 01.07.2007 р., на підставі ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

          Зустрічний позов мотивовано тим, що при укладенні договору в порушення вимог ч. 2 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п. п. 4, 5 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад, затвердженої рішенням Миколаївської облради від 05.03.2004 р., розмір орендної плати визначено без проведення незалежної оцінки вартості об'єкта оренди.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.06.2008 р., яке оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 04.06.2008 р. (суддя           Т.В. Гриньова), у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад міста та сіл Новобузького району (цегельний завод) від 01.07.2005 р., укладений між КП “Майно” та ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки”.

          Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що спірний договір оренди суперечить ст. ст. 11, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

          Не погодившись з судовим рішенням, КП “Майно” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

          Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційного подання, судова колегія встановила:

          01.08.2003 р. між Комунальним підприємством “Пересувна механізована колона” та ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” укладено договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад району, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цегельний завод з пресовими, сушильними приміщеннями, печами випалення, іншими приміщеннями та обладнанням згідно акту прийому-передачі на підставі засідання конкурсної комісії від 24.07.2003 р., розміщене за адресою: м. Новий Буг, вул. Заводська, 58, що знаходиться на балансі КП “Пересувна механізована колона”, вартість якого згідно з актом оцінки становить 75968 грн. Строк дії договору визначено з 01.08.2003 р. по 01.08.2006 р. Того ж дня складено акт приймання-передачі орендованого майна.

          Розпорядженням Новобузької районної ради № 790р від 19.08.2003 р. затверджено експертну оцінку щодо ринкової вартості цегельного заводу КП “Пересувна механізована колона” в сумі 75968 грн.

          Рішенням сесії Новобузької районної ради № 315 від 17.06.2004 р. майновий комплекс цегельного заводу передано з балансу КП “Пересувна механізована колона” в повне господарське відання КП “Рембудпобут”.

          17.06.2004 р. укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.08.2003 р., відповідно до якої балансоутримувач —КП “Рембудпобут” передає, а орендар - ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” приймає в строкове платне користування майновий комплекс цегельного заводу. Того ж дня підписано акт приймання-передачі цегельного заводу.

          Рішенням сесії Новобузької районної ради № 387 від 29.12.2004 р. “Про перелік об'єктів, що є спільною власністю територіальних громад міста та сіл Новобузького району, які підлягають приватизації у 2005 році” майновий комплекс цегельного заводу внесено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2005 р. шляхом викупу орендарем.

          Рішенням Новобузької районної ради № 530 від 20.12.2005 р. цегельний завод переданий з балансу Новобузької районної ради на баланс Комунального підприємства “Майно”.

          01.01.2006 р. між КП “Майно” та ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” укладено договір оренди майна № 6, що належить до спільної власності територіальних громад міста та сіл Новобузького району, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цегельний завод з пресовими, сушильними приміщеннями, печами випалення, іншими приміщеннями за актом приймання-передачі, розташований у м. Новий Буг, вул. Заводська, 58, балансовою вартістю 265564,00 грн., строком на сім місяців з 01.01.2006 р. по 01.08.2006 р. Акт прийому-передачі майнового комплексу складено 03.01.2006 р.

          У зв'язку з закінченням строку дії договору сторони уклали договір оренди на 11 місяців з 01.08.2006 р. по 01.07.2007 р.

          Позивач листом № 34 від 27.04.2007 р. повідомив орендаря про те, що наступний договір оренди буде проводитись відповідно до ст. 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” виключно на конкурсних засадах.

          Рішенням Новобузької районної ради Миколаївської області № 228 від 24.09.2007 р. “Про відміну рішення районної ради від 29.12.2004 р. № 387 “Про перелік об'єктів, що є спільною власністю територіальних громад міста та сіл Новобузького району, які підлягають приватизації у 2005 році” скасовано рішення ради № 387 від 29.12.2004 р. в частині дозволу на викуп майнового комплексу цегельного заводу ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки”.

          Рішенням сесії ради № 280 від 26.12.2007 р. “Про перелік об'єктів, що є спільною власністю територіальних громад сіл, міста Новобузького району, які підлягають приватизації у 2008 році” цегельний завод внесено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) у 2008 р. шляхом проведення аукціону.

          Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що датою укладення спірного договору є 01.07.2005 р. Між тим, як вбачається із Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців, КП “Майно” створено лише 21.12.2005 р., то ж датою укладення договору не може бути 01.07.2005 р.

          Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

          Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

          Зі змісту листа № 34 від 27.04.2007 р. вбачається, що по-перше, орендодавець лише повідомляє орендаря про можливі умови укладення договору оренди на новий строк виключно на конкурсних засадах, і не містить вимоги про припинення договору; по-друге, п. 10.6 договору визначені випадки, коли договір припиняє дію, такий випадок як припинення дії договору на конкурсних засадах не передбачено.

          Крім того, вимога про припинення договору оренди має надсилатись протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а позивач направив лист за три місяці до закінчення дії договору.

          Друге повідомлення орендодавця № 88 від 18.09.2007 р. також не містить вимоги про припинення договору, а є повідомленням про необхідність звільнення орендованого приміщення в зв'язку з передачею майнового комплексу новому орендареві.

          Оскільки позивач не попередив відповідача про припинення договору оренди, який укладався на строк з 01.08.2006 р. по 01.07.2007 р., то він вважається продовженим на той самий строк, тобто до 01.06.2008 р. Як свідчать матеріали справи, позивач у період з 01.06.2008 р. по 01.07.2008 р. не повідомляв відповідача про припинення договору оренди, то цей договір вважається продовженим до 01.05.2009 р.

          Отже відсутні підстави для задоволення первісного позову.

          Що стосується зустрічного позову, апеляційна інстанція зазначає наступне.

          Положення ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Згідно з частинами 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

          Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

          Проведення оцінки майна не входить до переліку суттєвих умов, тому її недотримання не може тягнути наслідок у вигляді визнання договору недійсним. Сторони у будь-який час мають право внести зміни до договору в частині визначення орендної плати.

          Висновок суду першої інстанції про невідповідність договору положенням ч. 6 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” в зв'язку з прийняттям Новобузькою районною радою Миколаївської області Рішення № 387 від 29.12.2004 р. про включення спірного майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2005 р. шляхом викупу, є помилковим, оскільки, як зазначалось вище, це рішення частково скасовано рішенням ради від 29.12.2004 р.

          Висновок суду про те, що ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” правомірно користується орендованим майном на підставі договору оренди від 01.08.2003 р. в зв'язку з тим, що ні орендодавець, ні власник майна в строк до 01.09.2006 р. не заперечили чинність договору, також помилковий.

          Відповідно до ч. 2 ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

          Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців 20.03.2006 р. державна реєстрація КП “Пересувна механізована колона” припинена в зв'язку з визнанням його банкрутом.

          Також судом не враховано: наявність додаткової угоди від 17.06.2004 р., укладеної до договору оренди від 01.08.2003 р., згідно з якою КП “Рембудпобут” (в повному господарському віданні якого знаходилось спірне майно) передає, а ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” приймає в оренду майновий комплекс цегельного заводу; наявність договору оренди № 6 від 01.01.2006 р., який укладався строком на сім місяців між КП “Майно” (балансоутримувач майнового комплексу цегельного заводу) та відповідачем.

          30.10.2008 р. представник відповідача на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Одеським апеляційним адміністративним судом справи № 2-а-20/08 за апеляційною скаргою ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки” на рішення Новобузького районного суду про відмову у скасуванні рішення райради № 228 від 24.09.2007 р. Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання, оскільки предмети спорів не пов'язані між собою.

          Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

          Вищенаведене не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 103 - 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.06.2008 р. у справі № 8/756/07 скасувати. У задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовити.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко