Постанова

від 09.10.2008 по справі 10/371пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/371пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 жовтня 2008 р.                                                                                    № 10/371пн  

                   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Луганської міської ради

на рішенняГосподарського суду Луганської області від 30.11.07

у справі№10/371пн

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області

до

1.          Виконавчого комітету Луганської міської ради2.          Луганської міської ради

проспонукання виконати певні дії

          Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

          Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області у липні 2007 року заявлений позов, з урахуванням змін,  до Виконавчого комітету Луганської міської ради, Луганської міської ради про зобов'язання відповідача-1 прийняти у власність територіальної громади міста Луганська житловий будинок, який не увійшов до статутного фонду ВАТ "Хімік", розташований за адресою: місто Луганськ, вул. 3-ї П'ятирічки, 55. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 28.08.95 №924 державне підприємство Державний завод "Хімік " було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Хімік". В процесі приватизації

Доповідач: Добролюбова Т.В.

спірний житловий будинок не увійшов до статутного фонду ВАТ "Хімік", але залишився на його балансі. Постановою господарського суду Луганської області від 31.07.03 у іншій справі (№11/73б) ВАТ "Хімік" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Позивач  зазначав, що 16.01.07 ним прийнято розпорядження №6 про передачу вказаної житлової будівлі до комунальної власності територіальної громади Луганської міської ради, проте, останній це розпорядження не виконав з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.  На думку позивача, така відмова є неправомірною, оскільки чинне законодавство не ставить у залежність можливість прийняття до комунальної власності житлового фонду від наявності чи відсутності правовстановлювальної документації на об'єкт передачі.  При цьому, регіональне відділення посилалось на приписи пунктів 1.3, 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 №908/68, статей 2, 3, 41, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.07, ухваленим колегією суддів у складі: Мінської Т.М.- головуючого, Кірпа Т.С., Яресько Б.В., позовні вимоги задоволено частково шляхом зобов'язання Луганську міську раду прийняти у власність територіальної громади міста Луганська житловий будинок, який не увійшов до статутного фонду ВАТ "Хімік". Суд вмотивовуючи рішення виходив з наявності у позивача повноважень на розпорядження спірним будинком. При цьому суд дійшов висновку, що у разі визнання підприємства банкрутом передача об'єктів житлового фонду до комунальної власності здійснюється без згоди відповідної ради.   В частині вимог до Виконавчого комітету Луганської міської ради судом першої інстанції відмовлено.   Судове рішення обґрунтоване приписами  статей 2, 3, 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", пункту 1.3 Положення про управління державним майном, статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Луганська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник обґрунтовує неповним з'ясуванням судом фактичних обставин справи, оскільки відповідно до довідки Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації від 12.11.07 житловий будинок   знаходиться у приватній власності, проте власники житла до участі у справі не залучались.  Скаржник наголошує на порушенні судом  приписів статей 13, 41 Конституції України та вважає, що рішення у справі підлягає скасуванню через його  прийняття відносно прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.  

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській  області, Виконавчого комітету Луганської міської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий  господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів  чинного   законодавства,  відзначає  наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову –це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірних матеріальних правовідносин. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем –особа, яка повинна виконати зобов'язання. Господарським судом першої інстанції установлено, що предметом позову у справі  є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області  до  Луганської міської ради,  Виконавчого комітету Луганської міської ради про зобов'язання відповідача-1 прийняти у власність територіальної громади міста Луганська житловий будинок, який не увійшов до статутного фонду ВАТ "Хімік", розташований за адресою: місто Луганськ, вул. 3-ї П'ятирічки, 55. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. При цьому, необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства.  Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до приписів статті 14 Цивільного кодексу України  цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Приписами статті 15 цього Кодексу зумовлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Перелік способів захисту цивільного права та інтересу визначено у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, яка відносить до таких способів:  визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків; відшкодування моральної шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і  оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.  Відповідно до приписів статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Проте, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не з'ясував відповідність обраного позивачем способу захисту права, наведеним вимогам, що унеможливлює висновок суду про підставінсть задоволення позову. Відповідно до приписів частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. До господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, проте, суд не визначив які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим  позовом.  Окрім того, знайшли підтвердження і доводи касаційної скарги про не з'ясування судом факту реєстрації спірного житлового будинку у органах бюро технічної інвентаризації станом на час звернення з позовом.            Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судове рішення у даній справі цим вимогам не відповідає. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,  рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області. Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

          Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.07 у справі         № 10/371 пн скасувати.

          Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Луганської  області.

          Касаційну скаргу Луганської міської ради задовольнити частково.

Головуючий     суддя                                                              Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                Т.Гоголь

                                                                                                    В.Швець