Рішення

від 31.10.2008 по справі 4/087-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/087-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"31" жовтня 2008 р.                                                                               Справа № 4/087-08

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

за позовом  Приватного підприємства «O.L.KAR. Фарм-Сервіс», м. Київ

до Приватного підприємства «Ліей», м. Біла Церква

про стягнення 7 640 грн. 64 коп.                                                                                 

Представники:    позивач –не з'явився;

відповідач –Копусь А.Н. –предст., дов. від 27.10.2008р.;

Брагар А.А. –предст., дов. від 27.10.2008р.

ОГОЛОШУВАЛАСЬ ПЕРЕРВА

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «O.L.KAR. Фарм-Сервіс»(надалі- позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Ліей», м. Біла Церква (надалі - відповідач) про стягнення пені в розмірі 7 640 грн. 64 коп.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несвоєчасно була проведена оплата отриманого товару згідно договору купівлі-продажу № 2590/06 від 01.01.2007р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність до вимоги про стягнення неустойки (пені) застосовується в один рік.

Окрім того в ході розгляду справи представником відповідача було надано додаткові заперечення щодо позову, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки товар за видатковими накладними був своєчасно оплачений відповідачем. Також частина товару була повернута позивачеві.

04.09.2008р. представником ПП «Ліей»через канцелярію суду (вх. № 15600) в порядку статті 811 ГПК було подано заяву про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи подану заяву, господарським судом Київської області фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу на Диск CD-R № 1821.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2007 року між Приватним підприємством «O.L.KAR. Фарм-Сервіс»та Приватним підприємством «Ліей»було укладено договір № 2590/06 (далі –Договір), відповідно до якого, позивач (продавець) - приватне підприємство «O.L.KAR. Фарм –Сервіс»зобов'язався передати у власність відповідачу - приватному підприємству „Ліей", лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та предмети догляду за хворими, в подальшому «Товар», а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбаченими цим договором.

На виконання зазначеного Договору позивачем за період з 11.04.07р. по 26.04.2007р. відповідачу був переданий товар на загальну суму 94 729,86 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються у строк, зазначений у товарній накладній.

Підставою звернення до суду позивача є преюдиціальний факт, який був встановлений Господарським судом Київської області у зв`язку з прийняттям 26 лютого 2008 року рішення, про стягнення з ПП «Ліей»на користь ПП «O.L.KAR. Фарм-Сервіс»423958,99 грн. суми боргу за поставлений товар. Також це рішення переглянуто в апеляційному порядку та залишене в силі, згідно постанови Київського міжобласного апеляційного суду від 14.05.2008 року.

У мотивувальній частині рішення суду від 26.02.2008 р. судом встановлено наступні факти: «Розмір заборгованості, визнаної відповідачем зазначений у акті звіряння розрахунків від 21.02.2008 р., підписаного директором відповідача та скріпленому печаткою підприємства, наданому представником позивача в судовому засіданні 26.02.2008 р., та становить 423958,99 грн. Акт звіряння розрахунків від 21.02.2008 р. не підписаний позивачем, проте в судовому засіданні 26.02.2008р. представник позивача підтвердив суму боргу визнану відповідачем. Зазначений акт містить обґрунтований розрахунок суми заборгованості.».

Таким чином суд дійшов до висновку, що Акт звіряння розрахунків від 21.02.2008 р. наданий позивачем та залучений до матеріалів справи, останнім визнається та є дослідженим судом у попередній справі.

Акт складений у розгорнутому варіанті, тому в ньому відображені всі відомості про взаєморозрахунки між сторонами (дата здійснення платежів, сума, номер накладної, яка оплачувалась, та ін.). Дослідивши матеріали справи та докази, що були надані сторонами, судом встановлено, що частина видаткових накладних, за несвоєчасну оплату яких позивач просить стягнути пеню була оплачена відповідачем у встановлений строк. Дана обставина підтверджується і наявним у справі актом звіряння взаєморозрахунків від 21.02.2008, яким було встановлено загальну суму боргу та визначено безпосередньо порядок оплати за отриманий товар. Позивачем не надано будь-яких зауважень до змісту зазначеного акту звіряння взаєморозрахунків. Таким чином, розрахунок за поставлений товар, згідно видаткових накладних, що є підставою для позовних вимог за даним позовом, здійснювався згідно накладних, копіїї яких знаходяться в матеріалах справи.

Також, судом взято до уваги надані представником відповідача додаткові докази у справі –чотири накладні на повернення товару. Судом досліджені ці докази та встановлено, що відповідачем було повернуто товар позивачу на підставі Накладних на повернення: №ВН-0000998 від 20.04.2007 р. (на суму 3900,90 грн.); №ВН-0001045 від 26.04.2007 р. (на суму 3,78 грн.); № ВН-0001065 від 03.05.2007 р. (на суму 7,83 грн.); №ВН-0001063 від 03.05.2007 р. (на суму 1238,45 грн.). В судовому засіданні, було оглянуту та досліджено оригінали накладних на повернення товару та встановлено, що вони відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів.

Таким чином з урахуванням усіх доказів наявних в матеріалах справи, суд встановив розмір заборгованості по окремим виставленим позивачем накладним до відповідача на загальну суму 275, 87 грн.

Узгоджений сторонами строк оплати по накладним відповідно настав 10.06.2007р., 15.06.2007р., 16.06.2007р., 22.06.2007р., 25.06.2007р.

В судовому засіданні відповідач, керуючись ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, надав заяву про застосування строків позовної давності та просив суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення пені.

На думку відповідача позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки позовна заява про стягнення пені була подана до суду 28.07.2008р., тобто через 1 рік та 1 місяць.

Позивач проти тверджень відповідача про застосування строку позовної даності заперечив, посилаючись на ч. 2 ст. 264 ЦК України, та зазначив, що позовна давність була перервана оскільки ним був поданий до господарського суду Київської області позов про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 2590/06 від 01.01.2007р. (справа № 15/014-08), у зв'язку з чим строк позовної даності не пропущений.

Господарський суд дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази та вислухавши думки представників сторін, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи наведені вище норми, а також те, що відповідачем була подана до суду заява про застосування строку позовної давності суд вважає за можливе застосувати до вимоги позивача про стягнення з відповідача пені строк позовної давності, встановлений ч.2 ст. 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про порушення свого права з дня, коли відповідач був зобов'язаний провести розрахунок за отриманий товар та не зробив такого розрахунку вчасно, а саме: з 10.06.2007р., 15.06.2007р., 16.06.2007р., 22.06.2007р.,  25.06.2007р.

Позовна заява була подана до суду через 1 рік та 1 місяць з пропуском спеціальної позовної давності в один рік - 28.07.2008р., про що свідчить відтиск печатки поштового відділення на конверті, в якому була надіслана позовна заява до суду.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на те, що строк позовної давності був перерваний, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, у зв'язку з подачею позивачем до господарського суду позову про стягнення з відповідача основної заборгованості, оскільки з подачею позову у встановленому порядку щодо частини вимоги (боргу), право на яку має позивач, перебіг позовної давності переривається щодо цієї частини вимоги і починає спливати заново, що ж до вимог частини боргу, яка не охоплюється пред'явленим позовом, то позовна давність не переривається.

Так як в позовній заяві у справі №15/014-08, на яку посилається позивач, була визначена позивачем лише вимога про стягнення основного боргу, вимоги щодо стягнення пені позивачем не заявлялось, то строк позовної давності по вимозі про стягнення пені не переривався.

Відповідно до п. 5.2. договору купівлі-продажу за несвоєчасну оплату отриманого товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Однак, суд не може погодитись з сумою пені, яку просить стягнути позивач, оскільки більшість зобов`язань були виконані відповідачем своєчасно, а по решті позивачем частково був пропущений строк позовної давності, а тому пеня має бути перерахована з урахуванням строку позовної давності та дійсної заборгованості.

Оскільки пеня є штрафна санкція, яка нараховується за кожен день прострочення грошового зобов'язання, то, відповідно, строк позовної давності обраховується щодо кожного простроченого дня окремо.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, перерахована судом пеня з урахуванням встановленої заборгованості та строку позовної давності, на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України складає:

•   по накладній РФ-0032332, строк оплати  по ній настав 10.06.2007р. складає 0,85 грн. за період з 28.07.07 по 10.12.07р.;

•   по накладній РФ-0033186, строк оплати по ній настав 15.06.2007р. складає 2,73 грн. за період з 28.07.07 по 15.12.07р.;

•   по накладним РФ-0033567, РФ-0033600, РФ-0033676, строк оплати по ним настав 16.06.2007р. складає 8,28  грн. за період з 28.07.07 по 16.12.07р.;

•   по накладним РФ-0033962 та РФ-0035495, строк оплати яких настав 22.06.2007р. складає 4,89 грн. за період з 28.07.07 по 22.12.07р.;

•   по накладній РФ-0036021, строк оплати по ній настав 25.06.2007р. складає 0,61 грн. за період з 28.07.07 по 25.12.07р..

З 01.06.2007 р. по 01.01.2008 р., згідно Листа НБУ від 17.05.2007 р. №14-011/1150-5118, облікова ставка становила 8%.

Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 17 гривень 36 коп.

Враховуючи те, що відповідач з позивачем розрахувався лише частково і не вчасно, а також те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 17 гривень 36 коп., в іншій частині позову слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім цього представник позивача просить суд стягнути державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, п. 11 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Приватного підприємства «Ліей»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р. 50-річчя Перемоги, 84, код 25294563) на користь Приватного підприємства «О.L.KAR. Фарм-Сервіс»(23500, Вінницька обл. м. Шаргород, вул. Фрунзе, 16, код 13334866) 17 (сімнадцять) грн. 36 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 24 копійки витрат по сплаті державного мита та 27 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті частині позовних вимог – відмовити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя