Рішення

від 30.10.2008 по справі 17/3825

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/3825

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2008 р.                              м. Черкаси                   Справа №  17/3825

   Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін: позивача –Демченко І.П. - за довіреністю,          відповідача –Бабенко С.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/3825

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Хімікл Агро”

дотовариства з обмеженою відповідальністю “Укрсорго”  

простягнення 53 200 грн. 49 коп.,  

                                                               ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року товариство з  обмеженою  відповідальністю “Хімікл Арго” (далі-позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю  “Укрсорго” (далі-відповідач) заборгованості в сумі  53 200 грн. 49 коп. , з яких: 31 006 грн. 08 коп. –основного боргу, 2 937 грн. 51 коп. –пені, 16 619 грн. 26 коп. –інфляційних втрат та 2 637 грн. 64 коп. - 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 500 грн. адвокатських послуг.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по договору № 20/5 (4С) від 20 травня 2005 року.

Відповідач, користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву від 18.09.2008 року про визнання основного боргу в сумі 31 006 грн. 08 коп.

Ухвалою заступника Голови господарського суду Черкаської області від 02.10.2008 року строк вирішення спору було продовжено до 31.10.2008 року у зв'язку з перебуванням судді Боровика С.С. на лікарняному.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 20/5 (4С) від 20.05.2005 року, за умовами якого позивач як “Постачальник” по договору прийняв на себе зобов'язання поставити в кінцевий строк до 05 червня 2005 року у  власність відповідачу - “Покупцеві” товар, а “Покупець” зобов'язався прийняти цей товар, своєчасно здійснити його оплату на умовах договору (пункт 1.1 договору).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову                    суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором № 20/5 (4С) від 20.05.2005 року виконав, передавши відповідачу товар на загальну суму 31 006,08 грн., що підтверджується накладною № 279/1 від 31.05.2005 року та довіреністю серії ЯКИ № 628670 від 31.05.2005 року виданою на ім'я Бардин Ярослава Богдановича.

Докази укладення між сторонами будь-яких інших договорів в матеріалах справи відсутні, позивачем не надавались, а тому відпуск засобів захисту рослин “Півот” виконувався позивачем саме на виконання договору № 20/5 (4С) від 20.05.2005 року.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами пункту 3.1.1. договору № 20/5 (4С) від 20.05.2005 року  перерахування  грошових коштів здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок “Постачальника” на протязі 3-х днів з моменту поставки продукції, але у будь-якому випадку до 30 вересня 2005 року.  

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по договору № 20/5 (4С) від 20.05.2005 року не виконав, вартість поставленого товару в сумі 31 006,08 грн. позивачу не сплатив, надіслану 05.12.2007 року на його адресу претензію за № 7/15/05 з вимогою сплатити 52 259 грн. не задовольнив, направив на адресу суду заяву від 18.09.2008 року про визнання    позову в сумі 31 006,08 грн., тому суд задовольняє позов в частині стягнення 31 006,08 грн.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 4.2 договору, згідно з яким за порушення умов оплати товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, зазначеної в пункті 1.2 договору за кожен день прострочення  виконання передбаченого договором строкового зобов'язання.

Позивач, враховуючи вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” про те, що розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, просить суд стягнути з відповідача 2 937,51 грн. пені за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року з урахуванням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України), а тому суд вважає, що позивач звернувшись до суду з цим позовом лише 25.07.2008 року пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені  в сумі 2 937,51 грн., і відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем зазначеної в позовній заяві суми інфляційних втрат –16 619,26 грн. та 3 % річних –2 637,64 грн., встановив правильність їх нарахування, а тому задовольняє позов в цій частині.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача оплату вартості наданих адвокатських послуг в сумі 1 500 грн. за угодою про адвокатські послуги від 15.05.2008 року.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України представив належні докази надання адвокатських послуг саме адвокатом, оскільки угоду про адвокатські послуги від 15.05.2008 року укладено з адвокатом Демченко Ігорем Петровичем, який діє на підставі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 209 і представляє інтереси позивача у справі - ТОВ “Хімікл Агро” на підставі довіреності від 14.07.2008 року, сплата адвокатських послуг підтверджується відповідним фінансовим документом –квитанцією від 15.05.2008 року № 78 про сплату 1 500 грн., тому суд задовольняє зазначену вимогу.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог: по сплаті державного мита в сумі 502,63 грн. та 111,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

              ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсорго” (Черкаська область, Драбівський район, смт. Драбів, вул. Шевченка, 9, р/р 26002388708001 у Драбівському відділенні ЧГРУ “Приватбанк”, МФО 354317, код ЄДРПОУ 31766499) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімікл Арго” (Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 38, кв. 5, р/р 260051885 в АППБ “Аваль” м. Васильків, МФО 321994, код ЄДРПОУ 32401788) –31 006,08 грн. заборгованості, 16 619,26 грн. інфляційних втрат, 2 637,64  грн. - 3% річних, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита –502,63 грн. і 111,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 500 грн. адвокатських послуг.

Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                        С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 30.10.2008 року.