27/331-07
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2008 р. № 27/331-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової –головуючогоН.О. ВолковицькоїЛ.І. Рогач
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідачаАнтонюк В.М., дов. від 06.11.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 року
у справі№ 27/331-07 господарського суду Харківської області
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Титан"
до
Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області
провизнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Титан" звернулося до господарського суду з позовом до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області про визнання за собою права власності на колишній дитячий садок № 258 загальною площею 957,4кв.м., що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Тимирязева, 32, на підставі статей 316, 317, 319, 386, 392 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначив, що право власності на дане нерухоме майно виникло у нього за наслідками приватизації цього майна у складі цілісного майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу у відповідності до приписів статей 17 та 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
Відповідач заперечував проти позову, зазначивши, що за проведеною приватизацією спірне майно було передано позивачу не у власність, а на баланс; про вказані обставини позивачу було відомо з 2000р., тобто, закінчився строк позовної давності для судового захисту порушеного права.
Рішенням місцевого господарського суду від 05.05.2008 року (судді: Мамалуй О.О. –головуючий, Жельне С.Ч., Тихий П.В.) позов задоволено; визнано право власності Закритого акціонерного товариства "Титан" по виробництву підйомно-транспортного устаткування на будівлю колишнього дитячого садку № 258 (адреса: м. Харків, вул. Тимирязева, 32) загальною площею 957,4кв.м.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо придбання позивачем спірного майна за договором купівлі-продажу від 04.08.1993р. № 40 у складі приватизованого майна. Суд відхилив доводи відповідача в частині пропущеного строку позовної давності, пославшись на відсутність спору щодо цього майна у попередній період.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. (судді: Сіверін В.І. –головуючий, Білоконь Н.Д., Токар М.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості, відповідності встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначив, що її вмотивовано законодавством, яке не було чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України". Скаржник вважає, що судові рішення не ґрунтуються на належних доказах, оскільки наявність індивідуально визначено будівлі у складі цілісного майнового комплексу за результатами передприватизаційної інвентаризації всього майна підприємства не свідчить про передачу цієї будівлі в складі приватизованого майна; так само не доводять виникнення у позивача права власності листи органів приватизації та сплата позивачем земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовано спірну будівлю.
Позивач не направив відзив по суті касаційної скарги не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є те, чи набуто позивачем права власності на спірне нерухоме майно з огляду на те, чи знаходилось це майно у складі придбаного (приватизованого) позивачем.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент приватизації державного майна за Договором) приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів, а за змістом статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" дія цього Закону не поширювалась на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Тобто, законодавство, чинне на той час, не містило заборон на приватизацію об'єктів освіти, що належать підприємствам та відомствам.
Статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" було визначено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало на підставі відповідних доказів встановити, чи включає перелік об'єктів, що були предметом договору купівлі-продажу в ході приватизації, спірний дитячий садок, чи було зменшено ціну, за яку придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у 1993 році відбулася приватизація цілісного майнового комплексу Харківського Орендного підприємства "Титан" (утвореного членами трудового колективу державного підприємства "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування імені В.І. Леніна), що здійснювалася на підставі Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) у редакції з відповідними змінами та доповненнями на 19.02.1993р. та окремих норм Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у відповідній редакції.
Приватизація підприємства здійснювалась на підставі плану приватизації, складеного 30.07.1993р. та затвердженого 04.08.1993р.
Відповідно до наказу Голови регіонального відділення ФДМУ по Харківській області № 476 від 10.11.1992р. було створено інвентаризаційну комісію для інвентаризації державного майна, яке знаходиться в оренді у орендного підприємства у відповідності до пунктів 9, 16 "Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 02.09.1992р.
Як встановлено судами, вартість майна орендного підприємства, що було інвентаризовано та належало до продажу (шляхом викупу) складає суму у розмірі 897160000 карбованців.
Дитячий садок № 258 (адреса м. Харків, вул. Тимирязева, 32) загальною площею 957,4кв.м. значиться в інвентаризаційній відомості за червень 1993 року (інвентарний № 3912) –відповідно до положення таблиці акта інвентаризації під позицією № 34 значиться інвентарний опис дитячого закладу № 258 з залишковою вартістю у розмірі 863042крб.
Суди встановили, що у рамках приватизаційного процесу 04.08.1993р. було укладено договір № 40 купівлі-продажу державного майна; на підтвердження виконання цього договору 01.10.1993р. покупцем та продавцем підписано акт приймання-передачі державного майна підприємства, відповідно до якого продавець (відповідач) передає, а покупець (позивач) приймає на підставі договору купівлі-продажу № 40 від 04.08.1993р. (шляхом викупу) орендоване майно згідно з актом інвентаризації вартістю 897160000 карбованців (у тому числі спірний дитячий садок).
Правонаступником Харківського Орендного підприємства "Титан" є Закрите акціонерне товариство "Титан" по виробництву підйомно-транспортного устаткування.
Таким чином, задовольняючи позов господарські суди попередніх інстанцій виходили з висновку, що спірний дитячий садок знаходився у переліку майна, що підлягало приватизації, та у переліку майна, переданого позивачу за договором купівлі-продажу від 04.08.1993р.
Водночас цей висновок судів є передчасним оскільки, не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами не досліджено умови плану приватизації підприємства щодо об'єктів соціально-побутового призначення та відповідний перелік об'єктів соціально-побутового призначення, що передавалися позивачу безоплатно на його баланс (а.с.23, розділ V рішення комісії), а відтак, чи виключалася вартість спірного приміщення з ціни, за якою було придбано майно підприємства, враховуючи умови плану приватизації.
Судом не враховано, що відповідно до плану приватизації та акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу оціночна вартість всього майна підприємства за результатами інвентаризації не є тотожною вартості майна, що підлягає приватизації, та не обґрунтовано, чому, на їх думку, перебування майна у інвентаризаційній відомості за червень 1993 року (інвентарний № 3912) означає відображення його у акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу у рядку 15 (вартість майна, що підлягає приватизації), а не у рядку 13.2 (для якого встановлено пільги).
Також визначаючи момент, з якого належить обчислювати початок перебігу позовної давності для судового захисту позивачем порушеного права, суди попередніх інстанцій визначили цей момент з 2005 року, коли господарським судом Харківської області розглядалась справа, пов'язана з дитячим садком № 258.
Водночас як за статтею 256 Цивільного кодексу України, так і за статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР (що має застосовуватися у випадках, визначених пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України), початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи особу, що його порушила.
Судові рішення не містять будь-яких спростувань доводів відповідача, що позивачу було відомо про спірність його права власності на дане нерухоме майно з 2000 року з огляду на підписання ним відповідного протоколу засідання інвентаризаційної комісії по результатам проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства, актів перевірки (а.с.38-74).
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський та місцевий суди розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не можуть вважатись законними та обґрунтованими.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. у справі № 27/331-07 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2008р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді : Н. Волковицька
Л.Рогач
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2008 |
Оприлюднено | 13.11.2008 |
Номер документу | 2285193 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Рогач Л.I.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні