Постанова

від 15.10.2008 по справі 11/52-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/52-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2008 р.                                                                                    № 11/52-08  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової групи "Моноліт"

на рішеннявідта на постанову

відгосподарського суду Дніпропетровської області24.01.2008Дніпропетровського апеляційного господарського суду24.03.2008

у справі№ 11/52-08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фотоніка"

доТовариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової групи "Моноліт"

простягнення 2 160,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаповідомлений, але не з'явився;

- відповідачаповідомлений, але не з'явився

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 14.10.2008 № 449, розгляд справи № 11/52-08 господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотоніка" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової групи "Моноліт" (далі –відповідач) боргу в сумі 2 160,00 грн., який утворився внаслідок неповної оплати останнім отриманого товару за видатковою накладною № 178 від 20.12.2004 та довіреністю серія ЯИК № 180709 від 20.12.2007.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2008 у справі № 11/52-08 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 160,00 грн. боргу, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 у справі № 11/52-08 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. –головуючий суддя, судді Науменко І.М., Голяшкін О.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2008 –без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, порушення принципів змагальності сторін, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, внаслідок чого судами було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; скаржник зазначає, що незважаючи на заперечення представника відповідача проти задоволення позову, подання відповідачем зустрічної позовної заяви, наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, рішення було прийнято господарським судом першої інстанції саме 24.01.2008, в той час, як матеріали зустрічної позовної заяви були повернуті без розгляду тільки 28.01.2008; таким чином, на думку скаржника, суд не мав достатніх підстав для вирішення питання щодо стягнення заборгованості на користь позивача та винесення відповідного рішення, не вирішивши питання щодо заявлених зустрічних вимог; в свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не виявив даних порушень норм процесуального права судом першої інстанції, дані порушення не були предметом розгляду судом апеляційної інстанції; також скаржник зазначає, що постанова апеляційного господарського суду підписана не тими суддями, які в ній зазначені.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явилися.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено наступне:

- 05.08.2004 сторони уклали договір № 59/04 на виконання якого позивачем було виготовлено та поставлено на адресу відповідача двохсторонні світлові касетони в кількості 5 штук на загальну суму 4 320 грн., що підтверджується видатковою накладною №178 від 20.12.2004;

- згідно із пунктом 3.1. договору № 59/04 оплата товару здійснюється 50% передоплатою, що складає 2 160 грн.; пунктом 2 договору встановлено, що вартість робіт складає 4 320 грн.;

- 16.10.2007 позивач в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар, яка викладена у листі № 71-Ф від 15.10.2007р. (а.с. 17);

- відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості в сумі 2 160 грн.;

- за таких обставин суд першої інстанції з посиланням на загальні норми матеріального права, які встановлюють принцип належного виконання договірних зобов'язань відповідно до умов договору та вимог закону, прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судові рішення є такими, що відповідають даним вимогам, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вступивши у договірні відносини, сторони прийняли на себе як взаємні права, так і обов'язки, які випливають з умов договору, погоджених ними на їх розсуд, та норм чинного законодавства, яке регулює той чи інший вид договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач, за договором виконавець, виконав обумовлену договором роботу з виготовлення двохсторонніх світлових касетонів у кількості 5 штук, яка у подальшому була передана відповідачу, за договором замовнику, відтак, у відповідача виникає беззаперечний зустрічний обов'язок оплати виконану позивачем роботу як того вимагають умови договору та норми чинного законодавства.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вимоги позивача про здійснення повного розрахунку за отриманий товар, заявленої в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, (доказів протилежного відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України відповідачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано не було), відтак суди попередніх судових інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, які не були предметом дослідження і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву не пізніше п'яти днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу; ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Отримавши матеріали зустрічних позовних вимог, господарський суд першої інстанції виявив підстави для їх повернення без розгляду, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, та виніс відповідну ухвалу з дотриманням строків, встановлених ГПК України, тобто, в діях суду не вбачається порушень норм процесуального права.

Доказів оскарження даної ухвали до судів вищестоящих інстанцій, так само як і доказів її скасування, відповідачем не надано, а відтак твердження відповідача про невирішення судом першої інстанції питання заявлених зустрічних позовних вимог є безпідставними та не відповідають дійсності.

Посилання відповідача на підписання постанови суду апеляційної інстанції не тими суддями, які в ній зазначені, є голослівними, оскільки в матеріалах справи наявне розпорядження Голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Куліша Р.Ф. від 24.03.2008 № 101, за яким справу передано на розгляд постійній колегії суддів у складі: Білецька Л.М. –головуючий суддя, судді Науменко І.М., Голяшкін О.В., саме у вказаному складі суду було здійснено розгляд справи та прийнято постанову, оригінальний примірник якої наявний у матеріалах справи.

Тобто, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставами для зміни чи скасування прийнятих у справі рішень.

Таким чином, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 у справі № 11/52-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової групи "Моноліт" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                   Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                            Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                О.А. ПОДОЛЯК