Рішення

від 20.10.2008 по справі 10/92-08-3499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/92-08-3499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2008 р.Справа  № 10/92-08-3499

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой»   

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркс»

про стягнення 19056 грн.    

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Гуль В.І. за довіреністю від 05.09.2008р.

від відповідача:  не з'явився

Суть спору: ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі –Дальнобой»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Спаркс»19056 грн., що є вартістю втраченого відповідачем товару, який переданий останньому на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №112/2006 в/з від 16.06.2006р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. Судові ухвали про порушення провадження у справі від 20.08.2008р. та про відкладення розгляду справи від 12.09.2008р., від 01.10.2008р., які  надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позовній заяві, повернуті до суду органами зв'язку з позначкою «організація за вказаною адресою не знаходиться». Між тим, оскільки вказані судові ухвали надіслані відповідачу на адресу, яка є юридичною адресою відповідача, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ від 02.09.2008р.  №01-02-114-2144, який наданий на запит суду  Головним управлінням статистики в Одеській області, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях.  

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні  за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача суд встановив:

16.06.2006р. між ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой»(власник, позивач) і ТОВ «Спаркс»(зберігач, відповідач)  укладений договір відповідального зберігання №112/2006/вз, предметом якого є пневматичні шини для вантажного автотранспорту, які передаються позивачем відповідачу на відповідальне зберігання.

У п.2.1. договору встановлено, що продукція передається на склад відповідача по Акту прийому-передачі, а відповідно до умов п.3.1.1. позивач має право перевіряти умови зберігання продукції на складі відповідача, а також проводити інвентаризацію залишків продукції.

Згідно з умовами п.3.4.2. договору, відповідач зобов'язаний в дводенний термін повернути товар позивачу за першою його вимогою.

Також умовами п.5.3. договору передбачено, що у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан  не придатний до для подальшого цільового використання, що відбулося з вини відповідача, останній відшкодовує позивачу її повну вартість.

У п.7.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2006р. Договір уважається автоматично пролонгованим на період в 3 (три) місяці, якщо сторони за 14 банківських днів до моменту припинення його дії не мають наміру розірвати цей договір.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що 16.06.2006р.  позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання згідно договору №112 від 16.06.2006р. продукцію, а саме пневматичні шини для вантажного автотранспорту типорозміру 315/80 R 22,5,  моделі М729 у кількості 4-х штук загальною вартістю 9664 грн., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі №1 від 16.06.2007р., який підписаний і засвідчений печатками сторін та є Додатком №1 до договору №112/2006 в/з від 16.06.2006р.

Пневматичні шини для вантажного автотранспорту на відповідальне зберігання позивач передав відповідачу і 16.07.2006р., що підтверджується наявним у справі актом приймання-передачі №2, який підписаний і засвідчений печатками сторін та є Додатком №2 до договору №112/2006 в/з від 16.06.2006р. Згідно з вказаним актом, позивач передав, а відповідач прийняв пневматичні шини для вантажного автотранспорту типорозміру 315/80 R 22,5,  моделі М729 у кількості 4-х штук загальною вартістю 9392 грн.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 29.09.2006р.  за вих.№8 про повернення переданого на зберігання товару в термін до 30.10.2006р.  Вказану вимогу позивач надіслав відповідачу 02.10.2006р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №7130.  

Оскільки на вимогу позивача товар, що знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача, останній не повернув, то 19.08.2008р. позивачем поданий до господарського суду Одеської області даний позов про стягнення вартості цього товару.  

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог,  виходячи з наступного.

Як вище встановлено судом між сторонами у справі укладений договір відповідального зберігання, за умовами якого позивач передає відповідачу на відповідальне зберігання пневматичні шини для вантажного автотранспорту, а відповідач зберігає передані позивачем шини до першої вимоги останнього про їх повернення.

Такі умови договору щодо повернення речі зберігачем кореспондуються з вимогами ч.1 ст.953 ЦК України, якою встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажедавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як свідчать умови укладеного між сторонами договору відповідального зберігання, строк зберігання товару у договорі не встановлений, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажедавцем вимоги про її повернення.   

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт того, що позивач передав на відповідальне  зберігання відповідача пневматичні шини для вантажного автотранспорту загальною вартістю 19056 грн. підтверджується актами приймання-передачі №1 від 16.06.2006р. та №2 від 16.07.2006р., які підписані  і засвідчені печатками обох сторін. При цьому жодних заперечень щодо цього факту відповідач до суду не надав.  

Також матеріалами справи підтверджується і факт того, що пневматичні шини, які позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу, останній не повернув позивачу на його вимогу, яка надіслана відповідачу 02.10.2006р.

В ухвалі від 01.10.2008р. господарський суд зобов'язав відповідача надати до суду докази (акти інвентаризації), які свідчать, що на момент розгляду даної справи на відповідальному зберіганні відповідача знаходяться пневматичні шини загальною вартістю 19056 грн., які позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу за актом приймання-передачі №1 від 16.06.2006р. та №2 від 16.07.2006р. Між тим, таких доказів відповідач до суду не надав, а відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що пневматичні шини, які  знаходилися на відповідальному зберіганні відповідача, втрачені останнім.  

Відповідно до умов п.5.3. укладеного між сторонами договору,  у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан  не придатний до для подальшого цільового використання, що відбулося з вини відповідача, останній відшкодовує позивачу її повну вартість. Такі умови договору кореспондуються з вимогами  п.1 ч.1 ст.951 ЦК України,  якою встановлено, що збитки, завдані поклажедавцю втратою (нестачею) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а відтак, і про їх задоволення.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркс» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва,41, код ЄДРПОУ 31640264, п/р 26007310173 в АБ «Південний»в м. Миколаєві, МФО 326751 (п/р 26005315963 в АБ «Південний»в м. Одесі, МФО 328209; п/р 26003330978001 в ЗАТ «Приватбанк», МФО 328704)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунська,26В, код ЄДРПОУ 33212540, п/р 26001010415101 в ЗАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) борг в сумі 19056 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 190  (сто дев'яносто) грн. 56 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

         Рішення підписане 21 жовтня 2008 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.