24/90-б
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
08 жовтня 2008 р. № 24/90-б
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.
Заріцької А.О.
розглянувши касаційну скаргу
ДПІ у Подільському р-ні м. Києва
на постановувід 04.06.2008 р. господарського суду м. Києва
у справі№ 24/90-б господарського суду м. Києва
за заявоюТОВ "Реєстр-Систем Л", м. Київ
доПП "Власна дизайн студія "ДОНЕЦЬ", м. Київ
пробанкрутство
представники сторін в судове засідання не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. за заявою ТОВ "Реєстр-Систем Л" було порушено провадження у справі № 24/90-б про банкрутство ПП "Власна дизайн студія "ДОНЕЦЬ" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду м. Києва від 04.06.2008 р. (суддя Смілянець В.В.) визнано ПП "Власна дизайн студія "ДОНЕЦЬ" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.
Не погоджуючись з такою постановою, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 04.06.2008 р., а заяву ініціюючого кредитора повернути без розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що ініціюючим кредитором разом з заявою про порушення провадження у справі не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців інформації про відсутність боржника за його місцезнаходженням, а також неподання боржником податкових декларацій до відповідного органу державної податкової служби.
Касаційна скарга мотивована порушення та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 34, 63 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ст. ст. 7, 9, 52 Закону про банкрутство.
Проаналізувавши наявні матеріали справи та подані матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності припинення касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, виходячи з наступного.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться названим законом в залежність від положень процесуального закону.
Стаття 107 ГПК України передбачає, що касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
Між тим, у відповідності до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (тобто особливостей процедури банкрутства).
Отже, в силу приписів ст. 41 ГПК України положення ст. 107 цього Кодексу підлягають застосуванню з урахуванням особливостей процедури банкрутства.
Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство (ч. 3 ст. 11113 ГПК України).
Таким чином, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.
Відтак, касаційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники справи про банкрутство.
У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачені.
Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.
У зв'язку з чим, призначаючи касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва на постанову про визнання боржника банкрутом до розгляду, ухвалою від 05.09.2008 р. Вищим господарським судом України було зобов'язано заявника касаційної скарги надати суду докази набуття статусу учасника справи про банкрутство (кредитора), зокрема, докази заявлення грошових вимог до боржника.
Втім, такі докази заявником касаційної скарги надані суду не були.
Таким чином, заявник касаційної скарги – ДПІ у Подільському районі м. Києва не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернувся з грошовими вимогами до боржника.
У зв'язку з чим, вказана особа позбавлена можливості оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження у справі про банкрутство за касаційною скаргою неучасника такої справи не може бути здійснене, а тому підлягає припиненню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 1, 23, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 41, 80, 107, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Подільському р-ні м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 04.06.2008 р. у справі № 24/90-б.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
А.О. Заріцька
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2008 |
Оприлюднено | 13.11.2008 |
Номер документу | 2285546 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Поляков Б.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні