Постанова

від 22.10.2008 по справі 43/787-15/596-28/15-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/787-15/596-28/15-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 жовтня 2008 р.                                                                                    № 43/787-15/596-28/15-б  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. –(головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Панової І.Ю.

розглянувши касаційну скаргудержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на ухвалу та постановугосподарського суду міста Києва від 03.04.2008Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008

у справігосподарського суду№ 43/787-15/596-28/15-бміста Києва

за заявою державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання банкрутомзакритого акціонерного товариства «Холдингова компанія Укргазгруп»

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявникаМишковець О.В. (дов №2369/9/10-017 від 06.06.2008)

від боржникане з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.06 (суддя  Пасько М.В.) порушено провадження у справі № 43/787 про банкрутство ЗАТ «Холдингова компанія «Укргазгруп»(далі –боржник) за заявою ДПІ у Голосіївському районі міста Києва (далі –інспекції), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів заявника (боржника), до закінчення провадження у справі зупинено виконання заявником (боржником) грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію) та зупинено заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.10.06 (суддя Пасько М.В.) (т.1 а.с.65-66) боржника визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого – Шніта П.О. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.06 (т.2 а.с. 123-125) постанову господарського суду міста Києва від 20.10.06 –залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2006 зазначені постанови судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд на стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 06.02.2007 визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - інспекції, зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, розпорядником майном призначено арбітражного керуючого Шніта П.О.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.07 року касаційну скаргу боржника задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 06.02.07 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду на стадії підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 03.04.2008 провадження по справі припинено, зобов'язано державного реєстратора за місцем знаходження боржника виключити з ЄДРПОУ відомості про порушення провадження по справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 апеляційну скаргу інспекції залишено без задоволення, ухвалу суду від 03.04.2008 –без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, направити справу на новий судовий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 6, 11, 52 Закону, статей 4-2, 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

За приписами частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачене цим Законом.

Відповідно до абзацу 5, 7 статті 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином статтею 1 Закону визначено вичерпне коло зобов'язань які не включаються до складу грошових зобов'язань при подачі заяви про порушення справи про банкрутство.

Згідно статті 1 Закону боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

При цьому закон не визначає, які зобов'язання належить вважати податком і збором (обов'язковим платежем) та які саме суми мають враховуватись господарським судом під час порушення провадження у справі про банкрутство за такими вимогами.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, визначення податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлює Закон України «Про систему оподаткування»(Преамбула).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про систему оподаткування»в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», сплаті не підлягають.

З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»пеня, штраф та інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

За приписами частин 4, 11 статті 11 Закону в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника; за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій зазначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство та визначається хід провадження по веденню справи про банкрутство шляхом визначення дат проведення найважливіших судових процедур у банкрутстві.

Відтак, в судовому акті за результатами підготовчого засідання необхідно встановити правовий статус боржника як суб'єкта господарювання, ознаки неплатоспроможності боржника, наявність чи відсутність перешкод подальшому руху справи про банкрутство, розглянути та проаналізувати обґрунтованість заперечень боржника щодо подальшого ведення справи про банкрутство. Докази безспірності вимог ініціюючого кредитора (виконавчі документи про стягнення заборгованості з боржника) оцінюються судом в сукупності з іншими доказами фінансової спроможності (неспроможності боржника), доказами існування (припинення) грошових зобов'язань боржника перед ініціюючим кредитором на момент проведення підготовчого засідання у справі.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для порушення провадження по справі про банкрутство ЗАТ «Холдингова компанія «Укргазгруп»на підставі статті 52 Закону стала відсутність підприємства та його керівних органів за юридичною адресою.

У зв'язку з виявленням майна банкрута у вигляді дебіторської заборгованості вартість якого перевищує заборгованість перед кредиторами, ліквідатором подано клопотання про перехід до загальної процедури банкрутства, передбаченої Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду від 19.05.06 року судом здійснено перехід до загальної процедури банкрутства, передбаченої Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинено процедуру ліквідації боржника та введено процедуру розпорядження майном.

Відтак, безспірні вимоги ініціюючого кредитора повинні відповідати приписам частини 3 статті 6 Закону.

Судами встановлено, що розмір та безспірність вимог кредитора до боржника базуються на узгодженому податковому зобов'язанні з податку на прибуток приватних підприємств на суму 138 322,08 грн. (т.1 а.с.5, 8). Вимоги ініціюючого кредитора складаються з 4107,87 грн. –податкового боргу, 80983,94 грн. –штрафних санкцій, 53581,53 грн. –пені.

Судом першої інстанції встановлено пропуск ініціюючим кредитором строку відповідно до статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на протязі якого податковий орган вправі вимагати виконання податкової вимоги згідно повідомлення - рішення від 14.08.02 року. Оскільки зазначений строк сплинув 14.08.05 року, а заявник  звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство 16.09.05 року.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в ініціюючого кредитора дійсних та безспірних грошових вимог, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство та застосувавши універсальні положення частини 1 статті 80 ГПК України про безпідставність порушення провадження у справі за заявою ініціюючого кредитора у якого відсутні належні докази в обґрунтування грошових зобов'язань боржника перед ініціюючим кредитором, припинив провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для припинення провадження по справі про банкрутство боржника, доводи скаржника вважає такими, що спростовуються висновками судів першої та апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 03.04.2008 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008року.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.  Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 та ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2008 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Н. Ткаченко

Судді                                                                                                           Л. Катеринчук

                         І. Панова