Рішення від 07.11.2006 по справі 13/383-06

13/383-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2006 р.                                                Справа №  13/383-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінг".

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старгейт",  

за участі представників сторін:

від позивача –Романов О.І. (представник за дорученням),

від відповідача –не з'явився,

про стягнення 10319,39 грн,

                                                                 в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви позовні вимоги ґрунтуються на факті несвоєчасності виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № б/н від 20 жовтня 2005 року щодо сплати вартості поставленої продукції, у зв'язку з чим останній заборгував 8542,46 грн, а тому позивачем нараховані 515,47 грн інфляційних та 1261,46 грн пені.  

Ухвалою суду від 19 жовтня 2006 року відповідача зобов'язано надати відзив на позов, проте ці вимоги ним не виконано, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Крім того справа розглядається без участі представника відповідача, оскільки він в засідання не прибув, хоча своєчасно та у встановленому порядку повідомлений про час і місце судового розгляду.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 20 жовтня 2005 року між сторонами укладено дистриб'юторський договір на поставку продукції, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію, а останній, в свою чергу, - зобов'язався сплатити її вартість.

На виконання умов договору позивач за накладними № 4428 та № 4429 від 26.10.2005 р. поставив відповідачу продукції на загальну суму 32276,58 грн.

Не дивлячись на взяті на себе зобов'язання відповідач умови договору в повному обсязі не виконав, сплативши лише 23734,12 грн, у зв'язку з чим заборгував 8542,46 грн.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем зазначеної заборгованості суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим порушені права позивача на підставі статті 20 ГК України  підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог в цій частині.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем за цією статтею нараховані до сплати відповідачем інфляційні в сумі 515,47 грн. За таких обставин нарахування інфляційних є правомірним.

Поряд з цим слід зазначити, що позивачем також нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 1261,46 грн, у зв'язку з чим слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В той же час, за змістом частини 4 статті 231 того ж Кодексу передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В даному випадку ні законом, ні договором не визначено конкретного розміру неустойки за невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті вартості отриманої продукції, у зв'язку з чим нарахування позивачем пені є неправомірним.

При цьому суд констатує помилковість посилань позивача на положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, оскільки цим законом  регулюється  лише граничний розмір пені, а не умови та випадки її нарахування.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенні частково витрати позивача по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладених правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                                в и р і ш и в :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Старгейт” (розташованого за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, буд.. 26/2, кв. 84; розрахунковий рахунок невідомий, код 30527392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спрінг” (розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Умова, 1; розрахунковий рахунок 260013152459980 в Філії „ДРУ Банку „Фінанси і кредит”, МФО 335816, код 24644439) –8542,46 грн основної заборгованості, 515,47 грн  інфляційних, 90,58 грн компенсації по сплаті державного мита  і 103,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

                                            Дата підпису рішення –8 листопада 2006 року          

         Суддя                                                                                      М.К. Закурін