Постанова

від 28.10.2008 по справі 24/109-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/109-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 жовтня 2008 р.                                                                                    № 24/109-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалугосподарського суду  м. Києва від 14 серпня 2008 року

у справі господарського суду№ 24/109-бм. Києва

за заявоюПриватного підприємства "Мега Лайн"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харибда"

пробанкрутство,

ліквідаторарбітражний керуючий Вершинін А.О.,

за участю представників сторін:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва –Мишковець О.В. (дов. від 06.06.2008),

арбітражний керуючий Вершинін А.О.,

встановив:

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2008 за заявою Приватного підприємства "Мега Лайн" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харибда" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 11.06.2008 (суддя Смілянець В.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Харибда" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вершиніна А.О., якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.08.2008 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Товариство з обмеженою відповідальністю "Харибда" ліквідовано як юридичну особу. Провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною у справі ухвалою ДПІ у Голосіївському  районі м.Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор банкрута вказує, що звіт ліквідатора містить вичерпну інформацію щодо фінансово-господарського стану підприємства, вжито всіх заходів щодо пошуку майна та виявлення можливих кредиторів, ДПІ мала достатню поінформованість стосовно процедури банкрутства ТОВ "Харибда" та достатньо часу для проведення перевірки банкрута, однак не скористалась наданим їй правам, а тому  касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

          Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за ст. 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками здійснення публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 11.06.2008 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 52 Закону.

01.08.2008 до господарського суду до завершення строків ліквідаційної процедури, визначених постановою про визнання банкрутом згідно п.7 її резолютивної частини (а.с.32), подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс на затвердження.

          Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування, управлінню пенсійного фонду та податковому органу на предмет встановлення їх кредиторських вимог; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на судовий розгляд на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та прийняти судовий акт за наслідками ліквідаційної процедури з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                      ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва  задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 14 серпня 2008 року у справі № 24/109-б скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                           О. Є. Короткевич

                                                                                                    О.С. Удовиченко