Постанова

від 21.10.2008 по справі 4/112-08-2946

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/112-08-2946

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" жовтня 2008 р. Справа № 4/112-08-2946

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача — Папушенко І.Г.          

від ІІІ особи — Лаврук Т.П.

від відповідача —Скрипка В.В., Паюк Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”

на рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2008 р.

у справі № 4/112-08-2946

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”

Третья особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ „Нікіта”

до Аграрно-рибогосподарського кооперативу „Придунайська нива”

про стягнення 88833 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 20.08.2008 р. (суддя Літвінов С.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (далі —ТОВ „Агроальянс”) відмовлено повністю, оскільки суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів, які підтверджують понесені ним збитки на заявлену суму та взагалі доказів існування у відповідача (АРК „Придунайська нива”) обов'язку з їх відшкодування. При цьому, суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, так як позивач не вказав поважних причин пропуску строку та не надав підтверджуючих доказів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням  ТОВ „Агроальянс” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати і прийняти нове, стягнувши з АРК „Придунайська нива” 88833 грн., як відшкодування матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди. При цьому, скаржник посилається на неповне з'ясування господарським судом першої інстанції обставини справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає, що неправомірні дії відповідача з незаконного вилучення майна - човна „Романтика”, яке належить йому, підтверджуються постановами Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 р. і Вищого господарського суду України від 19.01.2006 р., для нього (позивача) настали негативні наслідки у вигляді упущеної вигоди. Також, скаржник зазначає, що суд не задовольнив його клопотання про перенесення засідання на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки представника та розглянув позовну заяву без витребуваних доказів.

В засіданні апеляційної інстанції представник скаржника змінив свої вимоги та просив скасувати судове рішення і направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду.

У запереченні на апеляційну скаргу АРК „Придунайська нива” вважає доводи скаржника безпідставними, а рішення законним і обґрунтованим. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

17.03.2004 р. між  ТОВ „Агроальянс” (орендодавець) та ТОВ „Нікіта” (орендар) укладено договір оренди човна „Романтика” вартістю 2000 грн. (далі –Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування згаданий човен. Розмір орендної плати за цим договором становить 5000 грн. на місяць. При цьому Договір не містить будь-яких індивідуальних ознак човна, який передавався в оренду.

Відповідно до п. 2.1.1 зазначеного Договору орендодавець зобов'язаний передати об'єкт оренди в користування орендарю протягом двох днів після набрання ним чинності.

18.03.2004 р. додатковою угодою до вищезазначеного договору оренди були внесені зміни в п. 2.1.1, якими строк передачі в користування  човна „Романтика” був збільшений  до 20 днів.

22.03.2004 р. на виконання договору оренди від 17.03.2004 р.  ТОВ „Агроальянс” передав ТОВ „Нікіта” човен „Романтика”, що підтверджується актом прийому-передачі № 2 від 22.03.2004 р.

20.03.2004 р. сторони уклали додаткову угоду до Договору про те, що орендодавець у випадках необхідності за погодженням з орендарем може користуватись предметом оренди. На підставі згаданої додаткової угоди до Договору ТОВ „Нікіта” 02.04.2004 р. передало човен „Романтика” працівникам ТОВ „Агроальянс”.

Як вбачається з матеріалів справи працівниками  АРК „Придунайська нива” 02.04.2004 р. був вилучений човен „Романтика” в результаті чого, як зазначає позивач, він звернувся до відповідача з вимогою в строк до 15.04.2004 р. повернути належний йому човен.

Між тим, матеріали справи не містять зазначені позивачем докази звернення до відповідача з будь-якою вимогою про повернення належного йому човна як і відсутні, взагалі, будь-які належні докази, що човен „Романтика” дійсно належить ТОВ „Агроальянс”.

Внаслідок того, що відповідачем човен „Романтика” був повернутий лише 11.10.2005 р. позивач вважає, що у нього виникли  негативні наслідки, а саме, йому завдана матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди, оскільки він втратив можливість одержувати щомісяця орендну плату за Договором.

Оскаржуваним рішенням господарського суду в задоволені позовних вимог відмовлено з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. При цьому, судова колегія вважає, що судове рішення слід залишити без змін з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилається на судові рішення по справі № 16/168-05-3579, які, на його думку, доводять правомірність правової позиції.  Разом з тим, з таким доводом скаржника судова колегія погодитись не може.

Так, як вбачається з витребуваних апеляційною інстанцією матеріалів справи № 16/168-05-3579 за позовом ТОВ „Агроальянс” до АРК „Придунайська нива”, скаржник ще 04.04.2005 р. вже звертався до господарського суду з позовними вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння та про, посилаючись на вимоги ст. 1166 ЦК України,  стягнення з відповідача по даній справі упущеної вигоди у зв'язку з неотриманням ним від ТОВ „Нікіта” щомісячної орендної плати за користування човном „Романтика” в період з 01.04.2004 р. по 01.12.2004 р. (справа № 16/168-05-3579, том 1, а. с. 2-3). Як зазначав у позові ТОВ „Агроальянс” втрачена вигода за наведений період складала 37000 грн. (5000 грн. х 8 місяців - 3000 грн.). При цьому, саме за звернення до суду з вимогою про стягнення упущеної вимоги, позивач сплатив, у відповідності до вимог чинного законодавства, державне мито в сумі 370 грн. (справа № 16/168-05-3579, том 1, а. с. 12). В наступному, 12.05.2005 р., ТОВ „Агроальянс” збільшило свої позовні вимоги та просило стягнути з АРК „Придунайська нива” втрачену вигоду вже за період з 01.04.2004 р. по 01.05.2005 р. (справа № 16/168-05-3579 том 1 а. с. 81-83), що за його розрахунком складала 62000 грн. (5000 грн. х 13 місяців - 3000 грн.). При цьому ним (ТОВ „Агроальянс”) було доплачене державне мито в сумі 250 грн. (справа № 16/168-05-3579 том 1 а. с. 84).

Разом з тим, подальшим уточненнями позовних вимог від 08.06.2005 р. та від 22.06.2005 р. (справа № 16/168-05-3579 том 2 а. с. 40-41, 126-128) ТОВ „Агроальянс” повністю відмовилось від своєї вимоги про стягнення з АРК „Придунайська нива” втраченої вигоди, залишивши лише вимогу про зобов'язання АРК „Придунайська нива” повернути вилучене майно - човен „Романтика”. При цьому, в задоволенні саме цих уточнених позивачем вимог рішенням господарського суду від 07.07.2005 р. було відмовлено. Господарський суд в рішенні зазначив, що позивач наполягав на розгляді по суті позовних вимог саме в їх остаточній редакції і саме ці остаточні вимоги були розглянуті господарським судом. Крім того, як вбачається з апеляційної скарги ТОВ „Агроальянс” (далі –ТОВ) на рішення від 07.07.2005 р. по справі № 16/168-05-3579 (справа № 16/168-05-3579 том 2 а. с. 164-166) ТОВ не оскаржувало судове рішення в частині прийнятої судом відмові від частини його вимог, а просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове лише щодо його вимог про повернення незаконно вилученого майна у вигляді човна „Романтика”.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що ТОВ „Агроальянс”, яке є також позивач і по даній справі, під час розгляду справи справі № 16/168-05-3579 скористалось наданим йому приписами ст. 22 ГПК України правом та відмовилось від своєї позовної вимоги про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди за період з 01.04.2004 р. по 01.05.2005 р.; ця відмова судом першої інстанції була прийнята, про що суд і зазначив у своєму рішенні від 07.07.2005 р.

Наведений висновок повністю співпадає з роз'ясненнями, які надані в п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.”

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення представника скаржника з приводу наведених вище положень, оскільки, як вже зазначалось і це вбачається з оглянутої справи № 16/168-05-3579, ТОВ „Агроальянс” були заявлені дві вимоги, які мали самостійні предмети і підстави позову. За приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України, крім іншого, законодавець надає позивачу право до прийняття рішення по справі змінювати лише або підставу або предмет позову, а також право на відмову від позову. В даному випадку, ТОВ скористалось наведеними вище приписами ст. 22 ГПК України та спочатку збільшило предмет по своїй вимозі про стягнення втраченої вигоди, а в наступному відмовилось від зазначеної вимоги взагалі. Господарський суд зазначену відмову прийняв, про що й зазначив в рішенні. Законодавець в ст. 78 ГПК України не зобов'язує позивача викладати свою відмову від позову в окремій заяві саме про відмову від частини позову, коли він (позов) складається з декількох самостійних вимог. Відтак, письмі уточнення, в яких позивач повністю виключив одну із своїх самостійних вимог, господарським судом правомірно прийняті як відмова позивача від цієї самостійної позовної вимоги. Отже, відповідно до приписів ч. 2 ст. 80 ГПК України, ТОВ „Агроальянс” в наступному не мав права на повторне звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку із  неотриманням від ТОВ „Нікіта” щомісячної орендної плати за користування човном „Романтика”, за період з 01.04.2004 р. по 01.05.2005 р., а тому в задоволенні цієї частини апеляційної скарги слід відмовити.

Крім того, апеляційна інстанція вважає, що цілком відповідає матеріалам справи і висновок господарського суду про відсутність необхідної сукупності складових правопорушення з боку відповідача, які б давали підстави для покладення на нього відповідальності за збитки у відповідності до приписів ст. 1166 ЦК України.

Так, як видно з матеріалів справи та про що в рішенні зазначив суд першої інстанції, відповідач багаторазово звертався до позивача з листами, в яких пропонував прибути до нього з документами, що підтверджують право власності і забрати човен „Романтика”. Позивач на такі пропозиції відповідача ніяким чином не реагував. Будь-які належні, згідно до приписів ст. 34 ГПК України, докази його права власності на човен „Романтика” в матеріалах даної справи відсутні. Відсутні такі докази і в матеріалах оглянутої справи № 16/168-05-3579.

Більш того, звертаючись до суду з позовом про стягнення майнової шкоди у вигляді втраченої вигоди по договору оренди човна „Романтика” від 17.03.2004 р., який ніким не оскаржувався і є чинним, позивач, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав а ні господарському суду, а ні суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, що витребуваний ним по справі № 16/168-05-3579 човен „Романтика” є саме тим човном „Романтика”, який був предметом оренди по зазначеному вище договору. При цьому, судова колегія знаходить безпідставними посилання скаржника на постанову апеляційної інстанції по справі № 16/168-05-3579, якою, на його думку, доводиться зазначена вище обставина.

Так, як видно з мотивувальної та резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 р. по справі № 16/168-05-3579 (а. с. 25-29), скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційна інстанція взагалі не досліджувала обставину ідентифікації човна „Романтика”. ВГС України, який переглянув і залишив постанову апеляційної інстанції по справі № 16/168-05-3579 без змін, взагалі не наділений законодавцем повноваженнями, згідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, встановлювати фактичні обставини справи, а тому також зазначену обставину не досліджував.

Відтак, враховуючи викладене вище, а також, що договір оренди не містить будь-яких індивідуальних ознак човна, про що вже зазначено вище в цій постанові, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки позивач взагалі не довів обставину спричинення йому відповідачем майнової шкоди у вигляді втраченої вигоди по договору оренди човна „Романтика” від 17.03.2004 р. з додатковими угодами до нього.      

Не заслуговує на увагу і твердження представника 3-ї особи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з неповідомленням його про розгляд даної справи із-за помилкового направлення кореспонденції на адресу: м. Ізмаїл, вул. Ватутіна, „10”, а не м. Ізмаїл, вул. Ватутіна, „104”, а також про прийняття оскаржуваного рішення за її (3-ї особи) відсутністю. Так, 3-я особа судове рішення взагалі не оскаржувала. Також  до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій і відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це неодноразово зазначалось Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році".

Як вбачається з матеріалів справи, 3-я особа без самостійних вимог була залучена судом до участі у справі за усним клопотанням позивача, в матеріалах справи (а. с. 18) наявна додаткова угода про зміну договору оренди човна „Романтика”, в якій 3-я особа зазначила свою адресу саме: м. Ізмаїл, вул. Ватутіна, „10”, а не „104”. При цьому, судова колегія приймає до уваги, що за приписами ст. 21 ГПК України сторонами у справі являються лише позивачі і відповідачі.

Не може погодитись апеляційна інстанція і з посиланням представника скаржника, що він був позбавлений судом першої інстанції можливості надати необхідні докази, оскільки суд прийняв оскаржуване рішення у його відсутності, тоді як він захворів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд порушив провадження по даній справі за позовом скаржника 16.07.2008 р.; представник скаржника приймав участь в судовому засіданні 04.08.2008 р., яким розгляд справи був відкладений на 20.08.2008 р. Відтак, судова колегія приходить до висновку, що у скаржника було достатньо часу для надання суду всіх необхідних, на його думку, доказів у підтвердження своїх позовних вимог. Позивач своїм правом не скористався. Наявна ж в матеріалах справи телеграма про хворобу представника (а. с. 114) не може взагалі бути належним та допустимим доказом поважності причини для відкладення справи. При цьому, як вбачається з цієї телеграми, вона була отримана господарським судом вже після закінчення розгляду справи і проголошення судового рішення. Більш того, стороною по даній справі являється юридична особа - ТОВ „Агроальянс”, а не його представник.

З огляду на викладене вище положення, а також, враховуючи, що скаржник, всупереч приписам ч. 1 ст. 101 ГПК України, не підтвердив будь-якими доказами обставину неможливості надання ним суду першої інстанції доказів для підтвердження своєї правової позиції, саме з причин, що від нього не залежали, апеляційна інстанція не залучає до матеріалів справи в якості доказу надану скаржником додаткову угоду до Договору від 29.03.2004 р., яка містить заводський номер човна. При цьому, судова колегія зазначає, що наведена додаткова угода взагалі відсутня в матеріалах оглянутої справи № 16/168-05-3579 та будь-які номери човна „Романтика” не зазначаються і в актах приймання-передачі (а. с. 20, 21). Більш того, з них (актів) взагалі неможливо зробити висновок кому передається якийсь „човен „Романтика” білий металевий”, про який в рядку „детальний опис майна” зазначено „стан задовільний, 2 весла якір металевий”.

За таких умов апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2008 р. у справі № 4/112-08-2946 без змін.

Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                       Таценко Н.Б.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

          Постанова  підписана  23.10.2008 р.