Рішення

від 10.05.2007 по справі 2-862/2007

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа №2-862/2007р

справа №2-862/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 травня 2007року                               Галицький

районний суд м.  Львова

у складі:

головуючої судді     Шумської Н.Л.

при

секретарі        Бліхарській Л.Р. З

участю позивача ОСОБА_1 та представників сторін ОСОБА_2., ОСОБА_3

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Львівський

центральний універмаг» про стягнення заробітної плати,  компенсації, 

середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,  суд-

встановив:

Позивачка

01.03.200броку звернулась до суду з позовом, 

в якому просить стягнути з відповідача - Закритого акціонерного товариства „Львівський центральний

універмаг" заборгованість по виплаті належної їй заробітної плати та

компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її

виплати,  мотивуючи тим,  що він перебував у трудових відносинах з

відповідачем,  працювала на посаді

продавця,  а згідно наказу № 22 від 11.03.2002 року звільнена з

роботи на підставі п.1  ст. 40 КЗпП

України в зв'язку із скороченням чисельності працівників. З 1998 року по день

звільнення їй виплачували заробітну плату з затримками та нижче встановленого

мінімального розміру заробітної плати,  в

зв'язку з чим вона неодноразово зверталась до відповідача,  однак відповідне нарахування та виплати не

були проведені. Тому просить суд стягнути з відповідача на її користь

проіндексовану заборговану заробітну плату, 

які відповідно до проведеного аудиторського висновку від 24.02.2006 року складають

суму 3982, 73 грн. та

витрати за проведення аудиту в сумі 350

гривень.

Згідно

заяви від 07.03.200броку позивачка розширила свої позовні вимоги,  просить суд стягнути також на підставі  ст. 

ст. 116, 117 КзпП

України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по

день фактичного розрахунку та на підставі 

ст.  ст. 23,  1167 ЦК України 100 000 грн. моральної шкоди.

Відповідач

позов визнав частково,  в сумі

донарахованої заробітної плати-3982, 73грн., 

подав письмові пояснення,  згідно

яких невиплата заробітної плати сталась не з вини відповідача,  та на момент звільнення спору про суму

заробітної платні,  що підлягала виплаті

позивачці при звільненні не було. Моральна шкода не підлягає до стягнення,  оскільки відповідачем не було такої заподіяно

позивачці. Не підлягає до відшкодування сума вимрати на проведення аудиту,  оскільки така не підтвердена документом та не

відноситься до послуг адвоката чи фахівця права (а.с).

На

судовому засіданні 20.03.2007року позов уточнено,  представлено розрахунок позовних вимог.

Згідно уточнень,  позивачка просить суд

стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі

15 367грн. Розмір

відшкодування моральної шкоди зменшено до 50 000 грн.

Представники

позивача підтримали усі заявлені позовні вимоги,  з мотивів,  

вказаних у позовній заяві та уточненнях. 

Просили стягати з

2

відповідача на

користь позивача 50 000грн.

моральної шкоди,  3982, 73 індексованої

заробітної плати,  16 187грн. (станом

на 10.05.2007року) середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Представник

відповідача позов визнав частково,  в

частині фактичного нарахування заробітної плати в сумі 3982, 73грн. Інші

позовні вимоги заперечив за відсутності підстав,  з мотивів, 

вказаних у письмових поясненнях.

Заслухавши

учасників процесу,  з»ясувавши обставини

справи та перевіривши їх доказами, 

дослідивши матеріали цивільної справи, 

суд вважає,  що заявлені позовні

вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

В

судовому засіданні достовірно встановлено і це не заперечують сторони,  що позивачка перебувала у трудових відносинах

з ЗАТ „Львівський центральний універмаг", 

працювала на посаді продавця. Згідно 

наказу № 22 від 11.03.2002 року звільнена з

роботи по скороченню чисельності працівників відповідно до п.1  ст. 40 КЗпП України (а.с. 4). Як вбачається з

аудиторського висновку аудитора ОСОБА_4 про арахування компенсації та

правильність проведення розрахунків із заробітної плати від 24.02.2006 p.,  позивачці з 1998 року по день звільнення

виплачували заробітну плату з затримками та нижче встановленого законодавством

мінімального розміру заробітної плати,  в

зв'язку з чим відповідач заборгував працівнику на час звільнення заробітну

плату,  а з врахуванням належної

компенсації та індексації всього до стягнення позивану з врахуванням сум

стягнення податків підлягає сума 3982, 73грн., 

яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь,  крім того слід стягнути і понесені позивачем

витрати по оплаті аудиторських послуг в сумі 350 гривень.

Згідно  ст. 117 КЗпП України,  відповідальність за затримку розрахунку при

звільненні наступає у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним

органу належних звільненому працівникові сум у строки,  зазначені у статті 116 КЗпП

України,  при відсутності спору про їх

розмір,  у вигляді виплати працівникові

його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак,  як встановлено судом і не

спростовується позивачем,  на час

звільнення спору про розмір розрахунку не існували. Позивачка звернулась до

суду,  оспорюючи правильність нарахування

заробітної плати лише 01.03.2006року, 

тобто через 4 роки

після звільнення,  після спливу строку

звернення до суду.

Згідно  ст. 238 КЗпП України,  при розгляді трудових спорів у питаннях про

грошові вимоги,  крім вимог про виплату

працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виконання

нижчеоплачуваної роботи,  суд вправі

винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким

строком.  На цій підставі суд приходить

до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми фактичної

заборгованості по зарплаті-3982, 73грн.

Однак

суд не вбачає законних підстав для задоволення вимоги про стягнення середнього

заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Позивачем на

підставі  ст. 60 ЦПК не представлено та

судом не здобуто доказів про наявність спору щодо розміру заробітної плати на

час звільнення,  не здобуто доказів вини

відповідача у такому неповному розрахунку при звільненні,  та позивачем пропущено строк звернення до

суду.

Згідно

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999рокку «Про практику

застосування судами законодавства про оплату праці» в п. 25 роз»яснюється,  що правило 

ст.  238 КЗпП України про

право органу,  який

3

розглядає

спір,  постановити рішення про виплату

працівникові належних йому сум без обмеження будь-яким строком застосовується

за умови додержання строків звернення за вирішенням спору. Таким чином,  позивачка, звернувши до суду через чотири

роки після звільнення,  пропустила строк

звернення до суду,  тому втратила право

на отримання виплати за  ст. 117 КЗпП.

Не

підлягає до задоволення також позовна вимога про відшкодування моральної шкоди.

Згідно  ст.  237-1

КЗпП України,  відшкодування

власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться

у разі,  якщо порушення його законних

прав призвели до моральних страждань, 

втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для

організації свого життя. Однак позивачка не представила суду належних доказів

заподіяння їй моральної шкоди. Крім того, 

моральну шкоду позивачка пов'язує з невиплатою належного розрахунку при

звільненні 2002року,  а вимогу до суду

заявила лише 07.03.200б року,  після

спливу позовної давності. Дана обставина тривалого зволікання звернення за

захистом також викликає обгрунтований сумнів у наявності великих і тривалих

страждань позивачки.

Згідно

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року №4 «Про судову

практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  вимога про відшкодування моральної шкоди

підлягає доказуванню як будь-яка інша вимога.

Згідно  ст.  60 ЦПК

України,  кожна сторона повинна довести

ті обставини,  на які вона покликається

як на підставу своїх позовних вимог. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Тому заподіяння моральної шкоди

з вини відповідача суд вважає недоведеним.

Керуючись  ст. 

ст. 10, 14, 60,

61, 214-218 ЦПК України,  

ст.  ст. 2, 95, 97, 115-117, 233, 237-1, 233, 238

КЗпП України,  суд-

вирішив:

Позов

задовольнити частково.

Стягнути

з ЗАТ «Львівський центральний універмаг» (код ЄДРПОУ 01560474) на користь

ОСОБА_1 3982грн. 73коп. донарахованої заробітної плати,  350грн. витрат на проведення аудиту,  а всього 4332 грн. 73коп.

У решті позовних

вимог відмовити.

Стягнути

з ЗАТ «Львівський центральний універмаг» на користь держави 51 грн. судових

затрат,  30грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення

може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 20 днів у разі

подання заяви про оскарження протягом 10

днів з часу постановления.