Постанова

від 02.11.2006 по справі 30/444-05-10698

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/444-05-10698

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 листопада 2006 р.                                                                                   № 30/444-05-10698  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:прокуратури:

не з'явивсяПоперняк Г.В.не з'явився

Прасов О.О.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу іноземного підприємства “СЖС Україна”

на рішення

та постановугосподарського суду Одеської області від 25 квітня 2006 р.Одеського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 р.

у справі№ 30/444-05-10698

за позовомІллічівського транспортного прокурора в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:іноземного підприємства “СЖС Україна”державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт”

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 р. Іллічівський транспортний прокурор звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, в якому просив визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 01.10.2000 р. №2/8 між державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та іноземним підприємством “СЖС Україна” у зв'язку з його невідповідністю нормам чинного законодавства та зобов'язати відповідача повернути державному підприємству  “Іллічівський морський торговельний порт” майно, що є предметом вказаного договору оренди –нежиле приміщення площею 108 м2, розташоване за адресою: м.Іллічівськ, пл. Праці,6, термінал №2, у будівлі складу №2, шляхом його звільнення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2006 р. ( суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р. (головуючий –Мацюра П.Ф., судді –Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.), позов задоволено.

Визнано недійсним на майбутнє договір оренди №2/8 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.10.2000 р., укладений між  державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та іноземним підприємством “СЖС Україна” і зобов'язано іноземне підприємство “СЖС Україна” повернути державному підприємству  “Іллічівський морський торговельний порт” нежиле приміщення площею 108 м2, розташоване за адресою: м.Іллічівськ, пл. Праці,6, термінал №2, у будівлі складу №2.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між 01.10.2000 р. між ДП “Іллічівський морський торговельний порт” і іноземним підприємством “СЖС Україна” було укладено договір оренди №2/8 за яким останньому було передано в оренду строком з 01.10.2000 р. до 01.10.2002 р. нежиле приміщення площею 108 м2, розташоване за адресою: м.Іллічівськ, пл. Праці,6, термінал №2, у будівлі складу №2.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п.10.6 договору у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору про його припинення, він був продовжений на строк до 01.10.2004 р.

07.10.2004 р., тобто в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору, ДП “Іллічівський морський торговельний порт” повідомив відповідача про неможливість продовження договору оренди у зв'язку зі змінами в законодавстві, внаслідок яких він втратив функції орендодавця (а.с. 31).

Проте, незважаючи на наявність в матеріалах справи зазначеного повідомлення, суд помилково вважав, що термін дії договору продовжився на новий строк –з 01.10.2004 р. по 01.10.2006 р., внаслідок чого визнав недійсним на майбутнє договір, який припинив свою дію відповідно до ч.2  ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п.10.6 цього договору у зв'язку з відмовою орендодавця від його продовження.

Крім того, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Щодо угод, які були вчинені до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 р., підстави і наслідки їх недійсності визначаються ст. ст. 47-58 ЦК УРСР від 18.07.1963 р.

Суд, визнаючи договір оренди недійсним, виходив з того, що з моменту продовження дії договору у 2004 р., він ввійшов в суперечність з нормами ГК України, зокрема ст.287 ГК, якою передбачено, що орендодавцем всього нерухомого майна, яке є державною власністю, є Фонд державного майна України.  

Але, слід зазначити, що закон не містить такої підстави визнання договору недійсним як його “входження в протиріччя з нормами ГК України” та не можна визнати недійсним на майбутнє договір, який відповідно до ч.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його  було укладено, а тому рішення суду в частині визнання договору недійсним підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 101, 104 ГПК України не усунув допущені місцевим господарським судом помилки, то постанова в цій частині також підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом всебічно і повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає можливим постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди № 2/8 від 01.10.2000 р., укладений між  державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та іноземним підприємством “СЖС Україна” залишити без задоволення.

Разом з тим судові рішення в частині зобов'язання   іноземного підприємства “СЖС Україна” повернути державному підприємству  “Іллічівський морський торговельний порт” нежиле приміщення площею 108 м2, розташоване за адресою: м.Іллічівськ, пл. Праці,6, термінал №2, у будівлі складу №2 є правильними, оскільки такий обов'язок відповідача у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди передбачено ч.1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.5.7 спірного договору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу іноземного підприємства “СЖС Україна” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 25 квітня 2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 р. у справі за № 30/444-05-10698 в частині визнання недійсним на майбутнє договору оренди №2/8 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.10.2000 р., укладеного між  державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та іноземним підприємством “СЖС Україна” скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди №2/8 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.10.2000 р., укладеного між  державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та іноземним підприємством “СЖС Україна”.

В решті рішення господарського суду Одеської області від 25 квітня 2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 р. у справі за № 30/444-05-10698 залишити без змін.

Головуючий                                                         В.І. Дерепа

Судді                                                                     Б.М. Грек

                                                                              Л.В. Стратієнко