Постанова

від 27.10.2006 по справі 40/234-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/234-06

  Україна

       Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 40/234-06  

Колегія суддів у складі:

       головуючий суддя Слюсарева Л.В., судді Білоконь Н.Д., Сіверін В.І.

при секретарі Євтушенкові Є.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Глушкової І.М., довіреність № 66 від 07.06.2006р. у справі,

відповідача -  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3366 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 01.09.06 р.  у справі № 40/234-06

за позовом ТОВ фірма "Коммерс" , м. Харків

до фермерського господарства "Кегичівське", смт Кулиничі Харківської області,

про усунення порушень прав користування ділянкою та стягнення 6912,25 грн.,

встановила:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Коммерс", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до фермерського господарства "Кегичівське", відповідача, про стягнення 3725,00 грн. матеріальної шкоди, 3017,25 грн. пені у розмірі 170,00 грн. адміністративного штрафу, всього  6912,25 грн., та про зобов‘язання усунути порушення прав користування земельною ділянкою  ТОВ фірми "Коммерс", розташованої по вул. Блюхера, 21 у м. Харкові, шляхом зобов‘язання відповідача демонтувати і вивезти зі спірної земельної ділянки належні йому кіоск з продажу хлібопекарських виробів (поруч зі входом до  станції метро  "Студентська")  - негайно з дня прийняття рішення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.09.2006 р. у справі № 40/234-06 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 3725,00 грн., пеню у розмірі 3017,25 грн., 170,00 грн. адміністративного штрафу, 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову провадження у справі припинено на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на неповне з‘ясування господарським судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи. Вважає, що заборгованість фермерського господарства "Кегичівське" перед позивачем повністю відсутня;  загальна сума заборгованості, зазначена позивачем, нічим не підтверджується, оскільки послуги не надавалися, документи на підтвердження виконання позивачем робіт відсутні; докази знаходження кіоску відповідача на земельній ділянці, наданій позивачеві, рішенням Харківського міськвиконкому, не подавалися.

Позивач з доводами апеляційної скарги не згоден, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін. Посилається на дію протягом 2005р. договору про відшкодування витрат з прибирання території, вивозу сміття, ремонт кондиціонерів на земельній ділянці по вул.. Блюхера, 21, на якій відповідач розмістив торговельний кіоск з продажу хлібопекарських виробів, доказами чого, на думку позивача, є акти  з 21.07.2006р. по 18.08.2006р. за участю незацікавлених осіб, приписи Державного пожежного нагляду.

Колегія суддів дослідила  матеріали справи, проаналізувала доводи апеляційної скарги,  перевірила правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення і дійшла висновку, що апеляційну скаргу  слід задовольнити частково, рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2006р. в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3725,00 грн. адміністративного штрафу, 187,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. судових витрат скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, ва якому одна сторона (боржник) зобов‘язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку.

А згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов‘язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів; з завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; з інших юридичних фактів. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено також, що цивільні права та обов‘язки можуть виникати з актів цивільного законодавства, у тому числі безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на під ставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у позовній заяві як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача грошових коштів посилався на укладений сторонами 01.01.2005р. договір про часткове відшкодування витрат з прибирання території, вивозу сміття, ремонту контейнерів для сміття на земельній ділянці по вул. Блюхера, 21 у м. Харкові з платнею 745,00 грн. на місяць, підставою  укладення якого було розміщення відповідачем на цій земельній ділянці торговельного кіоску з продажу хлібопекарських виробів і дія якого закінчилася 31.12.2005р.

В оскаржуваному відповідачем рішенні від 01.09.2005р. господарський суд першої інстанції, визнавши встановленим зазначений факт щодо укладення сторонами договору від 01.01.2005р. про часткове відшкодування витрат, терміном дії до 31.12.2005р., дійшов, на думку судової колегії, до необґрунтованого висновку стосовно того, що позивач внаслідок неправомірних дій відповідача поніс матеріальні збитки в розмірі неотриманого відшкодування на утримання території на протязі п‘яти місяців 2006р. з січня по травень у сумі 3725,00 грн. та що відповідач за всі дні розміщення кіоску повинен сплатити позивачеві пеню, розмір якої –1% за кожний день прострочення платежу, передбачений пунктом 2.5 договору від 01.01.2005р., та ще, окрім того, 70,00 грн. адміністративного штрафу.

Матеріалами справи підтверджується і позивачем не оспорюється, що  термін дії укладеного сторонами договору від 01.01.2005р. про часткове відшкодування витрат закінчився 31.12.2005р. Дія цього договору на 2006р. за згодою сторін не продовжувалася, новий договір на відшкодування витрат у 2006р. сторонами не укладався, а отже договір від 01.01. 2005р. не може бути підставою для відшкодування відповідачем позивачеві витрат у сумі 3725,00 грн. з січня по травень 2006р., а також не може бути підставою для нарахування пені за прострочення цих платежів з 11 січня 2006 р. по 31 травня 2006р.

Інші докази на підтвердження підстав виникнення у відповідача обов‘язку по відшкодуванню позивачеві матеріальної шкоди у розмірі 3725,00 грн. та сплати пені в сумі 3017,25 грн. позивачем до господарського суду першої інстанції не надавалися і в матеріалах справи відсутні.

Що ж до вимоги про стягнення з відповідача 170,00 грн. адміністративного штрафу, сплаченого позивачем згідно з постановою № 186 про накладення адміністративного штрафу від 12.04.2006р., то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з наявної в матеріалах справи копії цієї постанови вбачається, що адміністративний штраф на громадянку Касалу Л.Ф., директора ТОВ фірма «Коммерс», посадову особу, яка несе відповідальність за протипожежний стан приміщень та території позивача, накладено за невиконання встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, запропонованих у пункті 3 припису Держпожежнагляду від 19.07.2005р., - нездійснення демонтажу торговельних палаток, споруд та інших малих архітектурних форм, що розташовані на відстані менше, ніж 20 метрів від виходів зі станції метро «Студентська», наявність причинного  зв‘язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданою позивачеві шкодою зі сплати адміністративного штрафу зазначеними постановою № 186 від 12.04.2006р. та приписом від 19.07.205р. не підтверджується.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 11, 509, 546, 549, 550, 552, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

                                                       постановила:

Апеляційну скаргу  задовольнити частково.

Рішення господарського  суду  Харківської області від 01.09.2006р.    у справі   №  40/234-06 скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3725,00 грн. матеріальної шкоди, 3017,25 грн. пені, 170,00 грн. адміністративного штрафу, 187,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті позовних вимог рішення залишити без змін.

Головуючий суддя                         (підпис)                                 Слюсарева Л.В.   

Суддя                                                 (підпис)                                 Білоконь Н.Д.

Суддя                                                 (підпис)                                  Сіверін В.І.