Рішення

від 30.10.2006 по справі 400/20-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

400/20-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" жовтня 2006 р.                                                                              Справа № 400/20-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомпанія „Фрут - Сервіс”, м. Чернігів

доКомунального підприємства „Славутич-Чорнобильторг”, м. Славутич

про стягнення 16898,72грн.    

                 Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивача Радченко О.О., довіреність б/н від 02.10.06р.

від відповідача не з'явився

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомпанія „Фрут-Сервіс”, м. Ченігів (надалі - позивач) до комунального підприємства „Славутич-Чорнобильторг”, м. Славутич (надалі - відповідач) про стягнення 16898,72грн., з яких 13251,15грн. основного боргу, 3147,57грн. штрафу та 500грн. витрат на юридичні послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2006р. розгляд справи було призначено на 16.10.2006р. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових матеріалів справи.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та в уточненнях позовних вимог б/н б/д. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №06/05 від 27.03.2006р. щодо розрахунку за отриманий товар та просить стягнути з відповідача, згідно уточнених позовних вимог, 13280,94грн., з яких 11173,15грн. основного боргу, 1059,05грн. пені, 381,88грн. інфляційних, 166,86грн. –три відсотки річних, а також збитки в розмірі 500грн., що були сплачені за надану позивачеві правову допомогу на підставі договору від 28.05.06р. про надання юридичних послуг.

В судові засідання 16.10.2006р. та 30.10.2006р. відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судових засідань ухвалами суду, які надсилались йому за адресою, вказаною в позовній заяві, довідці відділу статистики у місті Славутичі ГУС у Київській області №12 від 13.10.2006р. та довідці державного реєстратора виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області №444 від 25.10.06р., свого представника без поважних причин не направив, відзиву на позов та витребуваних ухвалами суду документів не надав, що однак не перешкоджає, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Агрокомпанія „Фрут-Сервіс” (продавець) та комунальним підприємством „Славутич-Чорнобильторг” (покупець) було укладено договір №06/05 від 27.03.2006р. (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає товар (продукцію) і зобов'язується оплатити його у кількості та за ціною, визначених у накладних.

На виконання умов Договору позивачем було передано у власність відповідача товар, що підтверджується накладними №481 від 29.05.2006р., №488 від 03.04.2006р., №512 від 04.04.2006р., №559 від 07.04.2006р., та довіреностями ЯМА № 794354 від 29.03.06р. та ЯМА № 794364 від 01.04.06р., виданими відповідачем на ім'я уповноваженої на отримання товару особи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, всього на загальну суму 16498,63грн.

Пунктом 2.3 Договору визначено строк і порядок оплати, а саме, в термін до 7 банківських днів. Аналізуючи зазначене положення Договору, суд дійшов висновку, що умовами даного договору строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманої продукції не встановлений, оскільки в договорі відсутнє посилання на конкретну дату чи подію, з настанням якої обов'язок відповідача повинен бути виконаний, або проміжок часу протягом якого обов'язок повинен бути виконаний.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.05.06р. направив відповідачеві претензію №23 з вимогою розрахуватися за отриману продукцію.

В своїй відповіді №05/387 від 15.05.06р. на претензію відповідач у зв'язку із важким фінансовим становищем зобов'язався погасити заборгованість до 15.06.06р.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачам рахується заборгованість на загальну суму 11173,15грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.10.2006р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судові засідання без поважних причин не з'явився, жодних доказів погашення заборгованості по оплаті товару не надав.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 11173,15грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.3 Договору за прострочку платежів на строк більше ніж 10 днів з моменту отримання товару покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 0,5% від вартості боргу за кожний день прострочки.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/965 ВР від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з уточненими позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1059,05грн., 381,88грн. інфляційних втрат та 166,86грн. –3% річних.

Проте, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені та річних підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, умовами Договору строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманої продукції не встановлений, при визначені строку виконання зобов'язання суд вважає за необхідне застосувати норму ч.2 ст.530 ЦК України, якою визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що вимога позивача про сплату заборгованості за отриману продукцію була направлена на адресу відповідача 05.05.2006р., а відповідь на неї відповідачем було надано 15.05.06р., суд вважає, що обов'язок відповідача по сплаті заборгованості настав 15.05.2006р. (3 дні - термін поштового обігу +7 днів).

Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції з 15.05.2006р., а тому річні та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання слід нараховувати саме з цього моменту.

За перерахунком суду за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманої продукції сума пені, яку нараховано з 15.05.06р., становить 889грн., а трьох відсотків річних –153,78грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1059,05грн. пені та 166,86грн. –3% річних підлягають задоволенню частково, а саме, в розмірі 889грн. пені та 153,78грн. трьох відсотків річних, оскільки в цій частині  є правомірними та законодавчо обґрунтованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача 500грн. витрат по оплаті юридичної допомоги по захисту своїх прав, які були сплачені позивачем платіжним дорученням №954 від 13.10.06р. на підставі договору від 28.05.06р. про надання юридичних послуг, і які, на думку позивача, є збитками і підлягають відшкодуванню на підставі ст.ст. 224 та 225 ГК України.

Проте, суд вважає, що відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між витратами позивача, які не мають обов'язкового характеру, на правове обслуговування за договором про надання юридичних послуг, укладеним позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю „Регіон –РС”, та оспорюваною заборгованістю за Договором купівлі-продажу №06/05 від27.03.06р. У зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 500грн. витрат, пов'язаних з наданням позивачеві юридичної допомоги, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1. Позовні вимоги  задовольнити частково в розмірі 12597,81грн..

2. Стягнути з комунального підприємства „Славутич-Чорнобильторг” (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Каштановий проїзд, 1, код ЄДРПОУ 31561717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомпанія „Фрут-Сервіс” (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 29, код ЄДРПОУ 32481025) 11173,15грн. (одинадцять тисяч сто сімдесят три грн. 15коп.) основної заборгованості, 889грн. (вісімсот вісімдесят дев'ять грн.) пені, 381,88грн. (триста вісімдесят одну грн. 88коп.) інфляційних втрат, 153,78грн. (сто п'ятдесят три грн. 78коп.) –3% річних, та судові витрати: 87,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 125,98 грн. державного мита.

3. В частині стягнення 500грн. витрат на юридичні послуги, 170,05грн. пені та 13,08грн. трьох відсотків річних відмовити.                                                                             

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.                                                                            

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.