Постанова

від 29.09.2006 по справі а17/288(38/124) 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/288(38/124) 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.09.06р.

Справа № А17/288(38/124)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Спецтехнологія”, м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  

                                                                                                       Суддя - Стрелець Т. Г.

                                                                          Секретар судового засідання - Грузін І. М.

Представники:

від позивача –Талан О.Л., представник, довір. від 10.03.2006р.;

від відповідача –Ткач А.І., довір. № 8943/9/10-016 від 31.05.2006р., головний державний податковий ревізор-інспектор; Стрелю хін Ю.О., довір. № 17336/9/10-016 від 28.09.2006р., головний державний податковий          інспектор  

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Спецтехнологія” (далі - позивач) звернулось з позовом до суду, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі –відповідач) № 0002582302/18354/10/23-22/2 від 11.02.05р.

Позивач звернувся із заявою про зміну предмету позовних вимог, в якій просить визнати недійсним останнє податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0002582302/3 від 04.05.05р.

Підставою позову є порушення відповідачем діючого законодавства України, що регулює порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також застосування штрафних санкцій.           

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним висновком відповідача щодо наявності у позивача низки порушень діючого податкового законодавства України з питань нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідачем до суду було надано відзив на позов, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідна перевірка була проведена згідно з вимогами діючого законодавства України. На його думку позивачем було допущено порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивачем 02.07.05р. заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи по справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2005р. провадження по справі було зупинено та справа направлена до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення почеркознавчої експертизи.

В зв'язку з поверненням даної справи до господарського суду Дніпропетровської області, з повідомленням про неможливість дачі висновку експертизи через відсутність у справі оригіналів накладних, 31.03.06р. провадження по справі було поновлено.

Позивачем було заявлено клопотання про повторне проведення почеркознавчої експертизи, для вирішення питання відповідності підпису директора на зазначених накладних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.06р. суд зупинив провадження по справі та направив матеріали справи для проведення повторної експертизи.

25.07.06р. справа надійшла до суду в зв'язку з неможливістю проведення експертизи  Дніпропетровським НДІСЕ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.06р. справа направлена для проведення експертизи в науково-дослідницький експертно-криміналістичний центр при УМВС України в Дніпропетровській області.

Після повернення даної справи до господарського суду Дніпропетровської області ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.06р. відкрите провадження в адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В с т а н о в и в :

На підставі акту комплексної планової документальної перевірки від 27.10.2004р. № 2069/ДСК, а також за результатами адміністративного оскарження, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0002582302/2/18354/10/23-22/2 від 11.02.2005р., № 0002582302/3 від 04.05.2005р., якими нарахований податок на прибуток в сумі 190514,24 грн. та штрафні санкції в сумі 190514,24 грн.

Оцінюючи матеріали справи, суд вважає необґрунтованим донарахування позивачу  податку на прибуток у сумі 190514,24 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 190514,24 грн. з наступних підстав.

1. Між Позивачем і ДП «НВО «Либідь», були укладені договори № 706 від 11.06.2003р. Згідно з умовами цього договору ДП «НВО «Либідь»реалізує Позивачу з Держрезерву мазут М-100 (М-40). Кількість мазуту визначається додатковими угодами, поставка здійснюється на умовах попередньої оплати, строк яких визначається додатковими угодами до договору.

На виконання зазначених договорів Позивач здійснив оплату на загальну суму 2042703,04 грн.  в т.ч. ПДВ (копії платіжних доручень надані в матеріали справи). В свою чергу ДП «НВО «Либідь»здійснив на адресу Позивача поставку мазуту на загальну суму 1109149,55 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі продукції, копії яких надані Позивачем в матеріали справи.

Заборгованість ДП «НВО «Либідь»перед Позивачем становила 933553,49 грн. в т.ч. ПДВ.

Крім того, 04.09.2003р. між Позивачем та ДП «Укррезерв», який є правонаступником ДП «НВО «Либідь»був укладений договір № 1360, відповідно до якого ДП «Укррезерв»продає, а Позивач купує мазут.

Згідно з Актом здачі-приймання №3/82м від 08.09.2003р. ДП «Укррезерв»передало Позивачу 736695,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Враховуючи наявність у сторін взаємної заборгованості сторони по зазначеним договорам дійшли згоди щодо зарахування взаємних зобов'язань за договорами № 706 та № 1360 на суму 736695,00 грн.

Після зарахування зустрічних вимог, заборгованість ДП „Укррезерв” перед позивачем за непоставлений мазут становила 196858,49 грн. Дана сума була повернута позивачу платіжним дорученням № 6735 від 07.06.2004р. з призначенням платежу –«повернення за не отриманий мазут згідно договору №706 від 11.06.2003р.». Як вбачається з цього платіжного доручення, заборгованість ДП „Укррезерв” перед позивачем була погашена.

Відповідачем було надано до суду копії накладних і довіреностей на отримання позивачем мазуту від ДП „Укррезерв”  кількістю 602,93 тн і вартістю 196858,51 грн.

У відповідності з ч. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Частиною 2 цього ж пункту встановлено, що вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, призначеної за клопотанням позивача, який наполягав на неотримуванні мазуту та вказував, що ним не підписувались відповідні накладні, неможливо встановити достовірність факту отримання позивачем мазуту від ДП „Укррезерв”  кількістю 602,93 тн. і вартістю 196858,51 грн.

Водночас відповідач не надав до суду доказів того, що вищевказана поставка проводилася фактично. Судом враховано також, що відповідачем не було проведено зустрічну перевірку з ДП „Укррезерв”, а Довідка про результати позапланової перевірки ДП „Укррезерв” не має відношення до предмету спору по даній справі та не підтверджує факт здійснення поставки мазуту  кількістю 602,93 тн. і вартістю 196858,51 грн.

Крім того, наявність платіжного доручення № 6735 від 07.06.2004р. з призначенням платежу «повернення за неотриманий мазут згідно договору № 706 від 11.06.2003р.»свідчить про те, що поставка мазуту на суму 196858,49 грн. за договором № 706 від 11.06.2003р. фактично не проводилася

У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, зазначена норма встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується, і повідомлені позивачем обставини справи про прийняте суб'єктом владних повноважень рішення відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

За таких обставин, висновок відповідача про отримання позивачем мазуту від ДП „Укррезерв” не може бути визнаний обгрунтованим, поки податковий орган не надасть докази такої поставки.

Таким чином, рішення Відповідача в цій частині має бути визнано нечинним.

2. Відповідно до Акту перевірки позивачу виключено зі складу валових витрат 468838,69 грн. за 9 місяців 2003 року.

02 червня 2003р. між Позивачем та ТОВ «Нобіль»був укладений договір комісії № 0206/03/1, відповідно до умов якого комісіонер (Позивач) за дорученням комітента (ТОВ «Нобіль) за винагороду здійснити угоди з придбання товару для Комітента від імені та за рахунок останнього.

Водночас, 02.06.2003р. між позивачем та ДП «НВО «Либідь»укладений договір купівлі-продажу № 583 на придбання продукції з державного резерву.

Платіжними дорученнями № 2 від 10.06.2003р. та № 9 від 17.06.2003р. Позивач на виконання Договору купівлі-продажу № 583 перерахував ДП «НВО «Либідь»200000,00 грн. та 361020,40 грн. відповідно в т.ч. ПДВ, включивши до скоригованого валового доходу 1-го півріччя  2003р. 467517 грн.

Відповідачем встановлено, що в порушення пп.7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначені суми передплати не включаються до складу валових витрат, тому що Договір № 583 укладений Позивачем на виконання договору комісії № 0206/03/1.

Однак суд не може погодитися з висновками Відповідача в цій частині, виходячи з наступного:

-          за своїм змістом та у відповідності зі ст.386 ЦК УРСР, що діяв на час укладання угоди, договір № 0206/03/1 є договором доручення, тому що одна із сторін (в даному випадку –Позивач) повинна діяти від імені та за рахунок другої сторони (ТОВ «Нобіль);

-          з іншого боку, як вбачається з преамбули договору № 583, Позивач діяв від свого імені, за власний рахунок та без посилання на зазначений вище договір комісії;

-          в платіжних дорученнях № 2 і 9, якими Позивачем перераховані грошові кошти на ДП «НВО «Либідь», також відсутні будь-які посилання на те, що Позивач діє від імені та за рахунок ТОВ «Нобіль».

Тобто, суд розглядає договори № 0206/93/1 та № 583 як окремі господарські операції, виконання яких та відображення яких в податковому обліку не залежать один від одного.

У відповідності з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Враховуючи, що основним видом діяльності Позивача, відповідно до довідки про включення до ЄДРПОУ, є оптова торгівля, витрати, сплачені (нараховані) Позивачем у зв'язку з придбанням товарів для їх подальшого продажу, повинні бути включені до складу валових витрат звітного періоду.

Таким чином, Позивачем правомірно включено до складу валових витрат 1-го півріччя 2003р. 467517 грн., сплачених у зв'язку з придбанням у ДП «НВО «Либідь»мила, а, тому, рішення в цій частині має бути також визнано нечинним.

3.  ДПІ також за результатами перевірки встановлено заниження валових доходів Позивачем в декларації за 2003р. в сумі 52960, грн.

У відповідності з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок на прибуток обліковується в деклараціях наростаючим підсумком з початку року.

В письмових поясненнях від 20.07.2005р. представник Позивача надав розрахунок одержаних ним доходів з посиланням на первинні бухгалтерські документи, які додані до пояснень. Відповідно до цього розрахунку валовий дохід Позивача від продажу товарів (робіт, послуг) склав 1490875,00 грн. без ПДВ, що і було зазначено в декларації за 2003р. як різниця між валовими доходами за 9 місяців 2003р. та валовими доходами за 2003р. (рядок 01.1 Декларацій).

Також Відповідачем встановлено завищення валових витрат Позивачем в 2-му та 3-му кварталах 2003р. на 161,5 тис. грн. і на 360,1 тис. грн. відповідно внаслідок порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В письмових поясненнях від 20.07.2005р. представник Позивача надав розрахунок понесених ним витрат з посиланням на первинні бухгалтерські документи, які додані до пояснень.

Згідно з поясненнями Позивача, при поданні уточнюючого розрахунку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок він помилково зменшив свої витрати на придбання товарів (рядок 04.1 декларації) на 360,1 тис. грн.

У відповідності з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи, що Позивачем надані всі документи, які підтверджують понесені витрати, та Відповідач мав змогу врахувати їх при проведенні перевірки, суд вважає, що Відповідач повинен був визначити, що зазначена Позивачем сума податкового зобов'язання завищена, і, відповідно, Відповідач мав сам визначити суму податкового зобов'язання на підставі первинних документів.

На підставі викладеного, і в цій частині податкове повідомлення-рішення має бути визнано нечинним.

В судовому засіданні 13.09.2006р. відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі, в зв'язку з розглядом кримінальної справи по обвинуваченню посадових осіб Позивача в несплаті податків.

Відповідно до пп.3 п.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідачем не надано суду обґрунтування, чому справа № А17/288(38/124) не може бути вирішення до набрання законної сили рішенням по справі, що розглядається в порядку кримінального судочинства. ДПІ не надало до суду жодного процесуального документу, який би свідчив про розгляд  пов'язаної справи в  місцевому суді.

За таких підстав, а також, враховуючи, що в матеріали справи надано сторонами всі докази для прийняття законного і обґрунтованого рішення, як того вимагає ст. 159 КАС України.

Керуючись, ст.ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0002582302/3 від 04.05.05р. у частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 190514,24 грн., а також у частині нарахування штрафних санкцій на суму 190514,24 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Спецтехнологія” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, к. 409, р/рахунок № 26000143389001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31737520) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                 Т. Г. Стрелець

02.10.2006р.