Постанова

від 22.08.2006 по справі а17/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.08.06р.

Справа № А17/134

         За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя  

               до – Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріалресурс”, м. Дніпропетровськ                                                                  –  Приватного підприємства “Укртокпром”, м. Перещепино Новомосковського району

Дніпропетровської області

              про визнання недійсною угоди та стягнення 11112 грн. 00 коп.

                                                                                                                     Суддя -  Стрелець Т. Г.

Секретар судового засідання —Хохлова Т.А.

Представники:

від позивача –Павлець Н.П., довіреність №5258 від 14.03.2006р., начальник юридичного відділу;

від відповідача-1 –представник не з'явився;

від відповідача-2 –представник не з'явився.

Суть спору:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя (у подальшому —позивач) звернулась з позовом до господарського суду Запорізької області та просить визнати недійсною угоду №1/02 від 04.02.2003р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Індустріалресурс” (у подальшому —відповідач-1) і Приватним підприємством “Укртокпром” (у подальшому —відповідач-2), зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 все отримане за вказаною угодою, а саме 11112,00 грн., стягнути з відповідача-1 в доход держави 11112,00 грн.   

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача-2 оскаржувана угода була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства і має бути визнана недійсною, оскільки при укладанні угоди відповідач-2 діяв з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування, чим завдав державному бюджету шкоду. Зокрема, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.07.2004р. встановлено, що діяльність відповідача-2 з моменту його реєстрації здійснювалась протиправно, засновник відповідача-2 не був його власником. Крім того, відповідач-2 не звітував податковому органу про отримані доходи у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідач-1 і відповідач-2 відзиви на позовну заяву не надали, присутність своїх повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили.

Суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, тому що ухвали суду направлялися за юридичними адресами, які значаться у довідках про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.04.2006р. матеріали справи було передано за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006р. на підставі клопотання позивача провадження у справі було зупинено у зв'язку з необхідністю подання витребуваних судом доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2006р. провадження у справі було поновлено, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження.

У заяві про уточнення позовних вимог, наданій у матеріали справи 22.08.2006р., позивач просить здійснити перерахування 11112,00 грн. на користь держави за наступними банківськими реквізитами: р/р 31119115600009 в УДК у Запорізькій області, МФО 813015, код отримувача 25216327, код платежу 24060300, отримувач: Державний бюджет Шевченківського району м. Запоріжжя.

В судовому засіданні 22.08.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши докази, подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, —

В с т а н о в и в :

04.02.2003р. відповідач-1 в особі директора Бондаренко Р.М. з однієї сторони і відповідач-2 в особі директора Лобань С.В. з другої сторони, уклали договір на інформаційно-маркетингові послуги №1/02 (у подальшому —Договір), відповідно до умов якого відповідач-1 доручає, а відповідач-2 бере на себе виконання інформаційно-маркетингових послуг, обробки та аналізу комерційної інформації.

На виконання умов договору відповідачами було складено Акт №1 прийняття-передачі від 10.02.2003р. до оскаржуваного Договору, згідно з яким відповідач-2 виконав, а відповідач-1 отримав роботи на суму 8952,00 грн., в тому числі ПДВ 1492,00 грн.

Також відповідач-2 виписав відповідачеві-1 податкову накладну №0000004 від 10.02.2003р. на суму 8952,00 грн., в тому числі ПДВ 1492,00 грн.

Відповідач-1 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-2 2160,00 грн., у тому числі ПДВ 435,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 14.02.2003р.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.07.2004р. (у подальшому —Рішення) були визнані недійсними установчі документи відповідача-2, була скасована державна реєстрація відповідача-2 у зв'язку з тим, що відповідач-2 був зареєстрований за грошову винагороду  на підставну особу, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю. Рішення набрало законної сили 30.08.2004р.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2005р. було роз'яснено Рішення. А саме, з Ухвали вбачається, що установчі документи відповідача-2 (установчий договір, свідоцтво платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію)  визнані недійсними з дня реєстрації у державних органах, а саме з 23.09.2003р.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з  наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В даному випадку відповідна мета присутня в діях відповідача-2 і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже було зазначено, Рішенням, яке не було оскаржене і набрало законної сили, були визнані  недійсними установчі документи відповідача-2 з дати їх реєстрації. Також зазначеним рішенням було встановлено, що засновник відповідача-2 зареєстрував на своє ім'я підприємство за винагороду, у зв'язку з чим на підставі фіктивних документів протягом значного строку здійснювалась незаконна господарська діяльність відповідача-2.

Докази, наявні в матеріалах справи, а також наведене вище дозволяє погодитись з висновком позивача про те, що дії осіб, які уклали угоду з боку відповідача-2, спрямовані  на приховування від оподаткування прибутків та доходів.  Відповідачем-2 здійснювалась фіктивна підприємницька діяльність. Такі дії суперечать вимогам ст. 67 Конституції України.

Таким чином, за умови наявності в діях відповідача-2 мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 207, 208 ГК України, ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір на інформаційно-маркетингові послуги від 04.02.2003р. №1/02, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Індустріалресурс” і Приватним підприємством “Укртокпром” .

Стягнути з Приватного підприємства „Укртокпром” (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, пров. Парковий, буд. 8, код ЄДРПОУ 31335201, р/рахунок 26009002647001 в АКБ “Причорномор'я”, МФО 306759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріалресурс” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 14/11, код ЄДРПОУ 32214992, п/р 26007003455001 в ВАТ КБ “Причорномор'я”, МФО 306759) 11112 грн. 00 коп.

Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріалресурс” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 14/11, код ЄДРПОУ 32214992, п/р 26007003455001 в ВАТ КБ “Причорномор'я”, МФО 306759) в доход держави (р/р 31119115600009 в УДК у Запорізькій області, отримувач: Державний бюджет Шевченківського району м. Запоріжжя, ЗКПО 25216327, МФО 813015, код платежу 24060300) 11112 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства „Укртокпром” (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, пров. Парковий, буд. 8, код ЄДРПОУ 31335201, р/рахунок 26009002647001 в АКБ “Причорномор'я”, МФО 306759) в доход Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                            Т.Г. Стрелець

                                                                     28.08.2006р.