Постанова

від 01.07.2008 по справі 22-а-3383/2008

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у I інстанції: Мартинишин Я

Головуючий у I інстанції: Мартинишин Я.М.                                                          Справа

№ 22-а-3383/08

Личаківський

районний суд м. Львова                                                                     ряд. стат. звіту №           

№

2-а-3804/07                                                                                                                    Суддя-доповідач:

Онишкевич Т.В. 

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2008 року                                                                            

м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного

суду в складі :

головуючого-судді -                                                Онишкевича

Т.В.,

суддів -                                                                      Улицького

В.З., Багрія В.М.,

при секретарі -                                                         Гідеї

К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на

постанову Личаківського районного суду м. Львова від 15 листопада 2007 року у

справі № 2-а-3804/07 за його позовом до управління Пенсійного фонду України у

Личаківському районі м. Львова про перерахунок пенсії та зарахування трудового

стажу, -                    

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом, у

якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Личаківському

районі м. Львова зарахувати  до

загального трудового стажу періоди роботи на Крайній Півночі та періоди

перебування у тимчасовій непрацездатності, призначити йому пенсію по інвалідності

у розмірі пенсії за віком та провести перерахунок пенсії відповідно до вимог

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та

рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 15

листопада 2007 року у  задоволенні позову

ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить

зазначену постанову суду скасувати і ухвалити нову про задоволення його

позовних вимог. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що працював у

районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях у періоди з

25.04.1961 року по 18.12.1961 року, з 05.02.1962 року по 01.06.1962 року, з

12.06.1962 року по18.06.1963 року. Дані факти підтверджуються довідкою від

15.04.1959 року № 38/3-35 та копією трудової книжки, однак були залишені поза

увагою судом першої інстанції. Відповідно до п. 5 розділу XV Прикінцевих

положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

та пп. “д” п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року “Про

впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в

місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” один рік роботи у

вказаних місцевостях прирівнюється до одного року та шести місяців роботи для

обчислення стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Однак суд першої інстанції було, на думку апелянта, зроблено помилковий

висновок про те, що  пільгове

обчислення  стажу поширюється лише на

робітників, які уклали письмові договори про роботу на Крайній Півночі і у та

прирівняних місцевостях, хоча відповідно до абз. 3 п. 5 розділу XV Прикінцевих

положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки,

або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено періоди роботи

у районах Крайньої Півночі, та користування пільгами.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції

на те, що є інвалідом ІІІ групи та має страховий стаж більше 25 років, а отже

на підставі ч. 2 ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” має право за своїм вибором отримувати пенсію по

інвалідності у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст.ст. 27 і 28

цього Закону, однак суд першої інстанції у задоволенні таких позовних вимог

відмовив.

            Також помилковим вважає

апелянт твердження суду першої інстанції про те, що періоди перебування

позивачем у тимчасові непрацездатності не мають значення для визначення та

нарахування розміру пенсії, оскільки відповідно до п. “е” ч. 3 ст. 56 Закону

України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується тимчасова

непрацездатність, що почалася у період роботи.

            Крім того, апелянт вважає,

що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що на нього

поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, де у ст. 6

передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

 У ході

апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 вимоги за своєю апеляційною скаргою

підтримав повністю поясненнями, аналогічними до викладеного у апеляційній

скарзі, просить її задовольнити.

Представник управління ПФУ у Личаківському районі м.

Львова у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечив,

просить у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників апеляційного

розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх

сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає

частковому задоволенню з таких міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд

першої інстанції виходив з того, що пільгове обчислення стажу поширюється

тільки на тих робітників, які уклали письмові трудові договори про роботу на

Крайній Півночі і у прирівняних місцевостях. Оскільки позивачем таких

представлено не було, то правових підстав для зобов'язання відповідача

здійснити пільгове обчислення стажу немає.

Вимоги про пільгове обчислення періоду проходження

позивачем строкової військової служби у районах Крайньої Півночі або

прирівняних до них місцевостях суд першої інстанції вважав безпідставними без

наведення мотивів.

Вимоги про зарахування до страхового стажу періоду

тимчасової непрацездатності судом першої інстанції було відхилено на підставі

п.”є” ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, відповідно до якого

такий період зараховується тільки до трудового стажу.

Щодо вимог про призначення пенсії по інвалідності у

розмірі пенсії за віком, то суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні,

виходячи із того, що позивач є інвалідом ІІІ групи по трудовому каліцтву, а

відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва не

перераховуються за нормами цього Закону і обчислюються за нормами Закону

України “Про пенсійне забезпечення”, а відтак відповідачем правильно нараховано

пенсію позивачу з урахуванням всіх періодів роботи, внесених до трудових

книжок.

Вимоги позивача ОСОБА_1 про поширення на нього дії ст. 6

Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає підвищення

пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком судом відхилено без наведення

мотивів.

Із такими висновками суду першої інстанції колегії суддів

погоджується частково.

Як безспірно встановлено у ході судового розгляду,

позивач ОСОБА_1, який є інвалідом ІІІ групи по трудовому каліцтву, на час

звернення до суду отримував пенсію за віком з 27.08.2007 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” період роботи до 1

січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до

районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген

зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених

законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для

осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до

районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для

працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів

Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10

лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах

Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”,

постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 “Про порядок

застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року

“Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в

місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, Указу Президії Верховної

Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які

працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів

Крайньої Півночі”.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на

підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в

яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях,

прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами,

передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10

лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах

Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”

передбачено працівникам, що переводяться, скеровуються або запрошуються на

роботу в райони Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняні до районів

Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, при умові укладення ними трудових

договорів про роботу у цих районах на строк п'ять років, а на островах

Північного Льодовитого океану - два роки, надання додаткових пільг. Підпунктом  “д” вказаного пункту передбачено зарахування

одного року роботи у районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до

районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при нарахуванні

стажу, що дає право на отримання пенсії по старості та по інвалідності. Такі ж

пільги передбачені особам, що прибули у райони Крайньої Півночі та місцевості,

прирівняні до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою та уклали

строковий трудовий договір про роботу у цих районах.

Аналізуючи наведені вище правові норми у їх сукупності та

взаємозв'язку, колегія суддів приходить до переконання, надання пільг щодо

обчислення стажу, який дає право на отримання пенсії за віком чи за станом

здоров'я, законодавцем обумовлювалося  необхідністю

укладення строкового трудового договору зазначеної тривалості, який відповідно

до вимог трудового законодавства підлягав оформленню у письмовій формі.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується із

висновком суду першої інстанції про те, що у випадку відсутності таких

письмових договорів на встановлені законодавством строки відсутні правові

підстави для зобов'язання відповідача здійснити пільгове обчислення такого

стажу позивачу у зв'язку з його працею у районах Крайньої Півночі та

прирівняних до них місцевостях у періоди з 25.04.1961 року по 18.12.1961 року,

з 05.02.1962 року по 01.06.1962 року, з 12.06.1962 року по18.06.1963 року.

            Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду

першої інстанції про те, що позовна вимога про зарахування до страхового стажу

періоду тимчасової непрацездатності позивача не підлягає задоволенню,

оскільки  відповідно до п. “є” ст. 56

чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України “Про пенсійне

забезпечення”, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу

роботи, який дає право на трудову пенсію, тимчасова непрацездатність, що

почалася у період роботи, зараховується лише до стажу роботи, який дає право на

трудову пенсію, а не до страхового стажу, оскільки у період тимчасової

непрацездатності не відбувається відрахування страхових внесків. 

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача

здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, то

колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що

до позивача не може бути застосовано положення ч. 2 ст. 33 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо можливості  за його вибором призначення пенсія по

інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28

цього Закону, оскільки він є інвалідом внаслідок трудового каліцтва, а

відповідно до ч. 3 ст. 30 цього ж Закону пенсія по інвалідності від нещасного

випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до

Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності”.

            Разом із тим, даючи

правову оцінку вирішенню позовних вимог щодо підвищення ОСОБА_1 пенсії на 30%

мінімальної пенсії за віком, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни

та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у

редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення

даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення

виплачуваної йому управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова пенсії за

віком.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року

визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71

Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007

рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,

із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має

преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів

у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей

зазначених законів, що визнані неконституційними. 

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати

пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління ПФУ у

Личаківському районі м. Львова, відповідний обов'язок слід покласти на

відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості

підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України “Про

соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.     

За таких обставин, колегія суддів приходить до

переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку

його пенсії у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від

09.07.2007 року .

Керуючись  ст.ст.

195, 196, 198, 202 п. 4, 205, 207 КАС України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Личаківського районного суду м.

Львова від 15 листопада 2007 року у справі № 2-а-3804/07 за позовом ОСОБА_1 до

управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про

перерахунок пенсії та зарахування трудового стажу у частині відмови у

задоволенні позовної вимоги про зобов'язання провести перерахунок пенсії

відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

і рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 та

ухвалити нову, якою вказану позовну вимогу ОСОБА_1 задовольнити.

   У решті постанову

суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення

та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної

інстанції.  

Головуючий                                                  

Т.В.Онишкевич

                   Судді                                                            

В.М.Багрій

        В.З.Улицький