Постанова

від 02.11.2006 по справі а33/221-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А33/221-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.11.06р.

Справа № А33/221-06

Господарський суд  Дніпропетровської області в складі головуючого -  судді Разіної Т.І. при секретарі Калмикові М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні вказану справу

За позовом:  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Чистопіль”, с. Путилівка Нікопольського району Дніпропетровської області

про: стягнення 241 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Іващенко С.Г. за довіреністю №03-06/22 від 11.01.06р.

від відповідача:не з'явився

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Чистопіль” 241грн. 60коп. адміністративно-господарських санкцій.

В підтвердження позовних вимог позивачем подано:

-  звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік  (а.с.6) відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників складає 125, інвалідів 4, кількість інвалідів, які повинні працювати 4.

- розрахунок суми позову, відповідно до якого кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу складає 5 чоловік, тобто кількість нестворених місць 1 чоловік.

- лист Нікопольського міськрайонного центру зайнятості №1863 від 19.05.2006р. відповідно до якого центр повідомив, що ТОВ „Чистопіль” не надавав звітів за формою 3-ПН.

Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проти позову не заперечив.

Про час слухання справи сторони були належним чином повідомлені. Суд вважає за можливе  слухання  справи за відсутності  сторони, яка не з'явилась.

В судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови згідно ч.4 ст. 167 КАС України.

          Дослідивши письмові докази та допитавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню,  виходячи з наступного:

В засіданні встановлено, що згідно звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік” середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 125 осіб; фонд оплати праці (з одним десятковим знаком) –30,2грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника (з одним десятковим знаком) –7,5грн., чисельність інвалідів –штатних  працівників, які повинні працювати на підприємстві  відповідно до 4%-го нормативу –4 особа, працювали 4 особи.

Позивачем, на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. заявлено вимогу  про стягнення з відповідача  адміністративно-господарських санкцій у розмірі середньорічної  заробітної плати  на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 241грн. 60коп., виходячи з 1 робочих місць, фактично не зайнятих інвалідами у звітному періоді, згідно доданого до матеріалів справи розрахунку.

У відповідності до п. 2 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами           і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” (далі „Порядку”), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1767  підприємства,   на  яких  працює  8  і  більше  чоловік, реєструються  у  відділеннях  Фонду  соціального захисту інвалідів (далі - Фонд)  за  своїм  місцезнаходженням і  щороку  не  пізніше 1 лютого  подають  до  зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування   інвалідів   за   формою,   що    затверджується наказом   Мінпраці   за   поданням   Фонду   та   погоджується   з Держкомстатом.

Відповідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що була чинною у 2002р. (надалі також - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На підприємстві відповідача кількість працюючих інвалідів у 2005р. була менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, що  підтверджується матеріалами справи. Доказів того, що на підприємстві відповідача фактично працювало у 2005р. 5 інвалідів відповідачем  не надано.

Відповідно до п.10 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів,  які  бажають  працювати   і   спроможні реалізувати    свої    здібності   та   можливості   на   підставі індивідуальних програм реабілітації.

За п. п. 5,  14 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314, підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для    інвалідів    умови   праці   з   урахуванням індивідуальних      програм       реабілітації,       забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;      запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і  затверджують  інструкцію  про   робоче   місце інваліда.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у 2005р.  не повідомляв Нікопольський місьрайонний центр зайнятості про  потребу у працівниках інвалідах (лист  Нікопольського міськрайонного центру зайнятості №1863 від 19.05.2006р.).

Не надано відповідачем доказів і про звернення до інших органів, визначених у ст. 18 Закону з питань потреби у працівниках інвалідах, створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначення видів виробництв,  цехів та  дільниць,  де  доцільно використовувати працю інвалідів, розроблення і  затвердження  інструкції про  робоче  місце інваліда.

Той факт, що згідно зі ст.18 Закону на підприємства, установи, організації покладений  лише обов'язок створювати для інваліда певні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, а не обов'язок працевлаштування інвалідів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки відповідач не повідомляв державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до п. 4 „Порядку”   штрафні   санкції  сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року,  що настає за звітним.

        У разі   несплати  штрафних  санкцій  в  установлений  термін відділення Фонду вживають заходів щодо  їх  стягнення  у  судовому порядку (п. 11 „Порядку”).

Враховуючи  вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є правомірними та підлягають  задоволенню.  

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями), ст.ст. 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Чистопіль” (53252, с. Путилівка Нікопольського району Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, 46; код 30831928) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60, к.18; код 25005978) 241 грн. 60 коп. адміністративно-господарських санкції.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.

          Постанова може бути оскаржена  протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного господарського суду Дніпропетровської області  через господарський суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства  України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства  України.

Суддя                                                                                                                               Т.І.Разіна

Дата виготовлення 03.11.2006р.