Рішення

від 07.06.2006 по справі 11/244/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/244/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2006 р.Справа №  11/244/06

м. Миколаїв

За позовом: ТОВ «Ропос» (54002, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 18/1)До  відповідача: ВАТ МПКК «Алые паруса» (54020, м.Миколаїв, вул.М.Морська, 106)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Ярошевський Г.В. – дов. №4 від 13.03.2006р.

Від відповідача:

СУТЬ СПОРУ: стягнення 7948,89 грн. по договору №2609 від 04.10.2002р., з яких 7440,0 грн. основного боргу та 508,89 грн. пені

          Відповідач  відзив на позов не представив, заперечень проти позову не висловив,  представник у судове засідання не з'явився, причин неявки не пояснив. Ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслана на його адресу і до суду не повертались. В матеріалах справи міститься поштове повідомлення №393954, згідно якого ухвала суду про порушення провадження у справі отримана представником відповідача 19.05.2006р.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом..

Представник позивача наполягає на розгляді справи на підставі наданих ним матеріалів посилаючись на те, що відповідач свідомо уникає від вирішення питання про погашення заборгованості в досудовому порядку.

На підставі ст.75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

          Заслухавши представника позивача, враховуючи його погляд на необхідність розгляду справи в відсутність представника відповідача, вивчивши надані ним матеріали  справи,  суд –

в с т а н о в и в:

04.10.2002р. сторони уклали Договір №ТП-2609 на виконання робіт, за умовами якого позивач виконує роботи по проектуванню та виготовленню прес-форми, а відповідач, в свою чергу,  приймає роботи та здійснює їх оплату, на умовах передбачених договором.

Згідно пп.2.2, 2.3 Договору роботи повинні бути розпочаті підрядником (позивачем) після перерахування авансу у розмірі 50% від вартості договору, а закінчені не пізніше 100 днів після перерахування авансу.

На виконання умов договору відповідачем було перераховано позивачу 7440,0 грн. (пл. доручення №3008 від 24.10.2002р.)

Позивачем умови договору були виконані в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт від 27.08.2003р.

Відповідно до п.4.1 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником (відповідачем) на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання робіт.

Тобто, відповідач повинен був перерахувати позивачу залишок боргу у сумі 7400,0 грн. в строк до 10.09.2003р.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, остаточний розрахунок за виготовлену продукцію не здійснив, неодноразові претензії позивача залишив без розгляду та задоволення.  

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності новим ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

              Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, даний кодекс  застосовується до господарських відносин, які виникли  після  набрання  чинності його положеннями. До господарських  відносин,  що  виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення   застосовуються   щодо   тих  прав  і  обов'язків,  які продовжують існувати або  виникли  після  набрання  чинності  цими положеннями.

Оскільки після набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України правовідносини між сторонами продовжують існувати, судом застосовуються положення зазначених Кодексів.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач, у визначений договором строк залишок боргу не сплатив, чим порушив умови договору та приписи законодавства.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованість у сумі 7440,0 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили у разі порушення строку оплати, застосування штрафних санкцій, у вигляді пені у розмірі 0,1% в день від суми заборгованості.

Згідно розрахунку позивача, пеня нарахована ним  за період з 10.09.2003р. по 10.03.2004р. та визначена у сумі 508,89 грн.

При нарахуванні пені позивачем було додержано приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Таким чином, термін, з якого почався перебіг позовної давності для вимог про стягнення пені є 10.09.2003р. Тобто, саном на день подання позову (05.05.2006р.) строк позовної давності для стягнення пені вже сплив.

Відповідно до приписів п.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що такої заяви сторонами не зроблено, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності, тому позовні вимоги про стягнення пені у сумі 508,89 грн. також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до Закону України “Про внесення змін до Декрету КМУ “Про державне мито” №1657-ІІІ від 20.04.2000р., ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду становить 1% ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що при подання позовної заяви позивачем було сплачено до Державного бюджету України держмито у сумі 112,0 грн., а державне мито від суми фактично прийнятих в провадження майнових вимог становить 102,0 грн., то різниця у сумі 10,0 грн. підлягає поверненню з держбюджету.

          Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ВАТ “Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат “Алые паруса”, 54020, м.Миколаїв, вул.М.Морська, 106 (р/р 26004000480001 в МФ АКІБ “Укрсіббанк”, МФО 326795, код ЄДРПОУ 00333902) на користь ТОВ “Ропос”, 54002, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 18/1  (р/р 26004225679001 в МФ КБ “Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 24062253) 7440,0 грн. боргу, 508,89 грн. пені, 102,0 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Повернути з Державного бюджету України в особі ВДК Центрального р-ну м.Миколаєва (р/р №31111095600006 в УДК у Миколаївській області, КБК 22090200, МФО  826013, код ЗКПО 23626096) надлишково сплачене позивачем по пл. дорученню №183 від 03.05.2006р. державне мито у сумі 10,0 грн.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя К.Л.Василяка