Рішення

від 27.10.2008 по справі 11/117-08-3147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/117-08-3147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2008 р.Справа  № 11/117-08-3147

За позовом:  Кредитної спілки "Перше кредитне товариство";

До відповідача:  Громадської організації "Свободна Одеса";

про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

                                                                                                                    Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Чечель Г.Г. (за довіреністю);  

Від відповідача:  Обод М.П. (за довіреністю), Ущаповський В.О. (за паспортом);

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;  

Від відповідача:  Обод М.П. (за довіреністю), Ущаповський В.О. (за паспортом);

СУТЬ СПОРУ: 22.07.2008 р. за вх. № 9232 Кредитна спілка "Перше кредитне товариство" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Свободна Одеса" про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 19.09.2008 р. за вх. № 19116 надав доповнення до позовної заяви.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позов від 08.09.2008 р. за вх. № 18128.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Позивач зазначає, що 07.04.2008 р. активісти громадської організації «Вільна Одеса»здійснювали пікетування головного офісу Кредитної спілки "Перше кредитне товариство" під час якого виказували свої сумніви щодо обґрунтованості встановлених відсоткових ставок по депозитах Позивача та закликали громадян не звертатись до кредитної спілки, роздаючи листівки з написами «Кредитные общества ДУРЯТ ГРАБЯТ РАЗВОДЯТ ЗАБИРАЮТ».  При цьому Кредитну спілку "Перше кредитне товариство" називали фінансовою пірамідою. Активісти тримали в руках плакати: «Азаров! Верни деньги вкладчикам!»«Азаров! Откуда 22% и куда». Дозвіл органів місцевого самоврядування на проведення пікету, на вимогу Позивача  активістами пікетування не надано. Позивач наполягає на тому, що розповсюджена Відповідачем інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його ділову репутацію.

Посилаючись на ст.48 Закону України "Про інформацію", Позивач вказує, що має право на повагу до своєї ділової репутації, яка є недоторканою, і для захисту якої має право звернутись із позовом до суду. На думку Позивача є очевидним, що розповсюджена Відповідачем інформація є негативною . Позивач вважає, що поширення зазначеної інформації Відповідачем невизначеному колу осіб, мало на меті опорочення  його ділової репутації. З огляду на те Відповідач намагався переконати значну кількість громадян, що діяльність Позивача - це шахрайство, введення в оману споживачів з метою незаконного заволодіння їхніми вкладами. Вказане, на його думку, має наслідком зміну морального ставлення суспільства до Позивача: з позитивного або нейтрального - на негативне, що в свою чергу завдає шкоди діловій репутації Позивача, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що Позивач чинить аморально і протиправно.

Позивач наполягає на тому, що в результаті цілеспрямованих дій Відповідача, щодо поширення вищезазначеної недостовірної інформації про Позивача і усвідомлювання при цьому Відповідачем наслідків своїх дій, що опорочили ділову репутацію, йому було спричинено значну моральну шкоду - втрати немайнового характеру внаслідок приниження його ділової репутації, а також вчинення дії, спрямованих на зниження престижу та підрив до її діяльності, що суттєво вплинуло на його  подальшу господарську діяльність.

Посилаючись на ст.49 Закону України "Про інформацію", Позивач вказує, що має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої йому поширенням недостовірної інформації, і порушенням у такий спосіб його права на повагу до ділової репутації, та її недоторканність. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральну шкоду, спричинену незаконними діями Відповідача, Позивач оцінює в 10 000 грн. та просить суд стягнути її з Відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позов від 08.09.2008 р. Відповідач вважає факти на які посилається Відповідач такими, що не відповідають дійсності, оскільки громадська організація «Свободна Одеса», була зареєстрована тільки 11.06.2008 р., що вбачається з її реєстраційних документів, а тому, на його думку, не могла проводити будь-які акції більш ніж за два місяці до моменту своєї державної реєстрації.

Також Відповідач зазначив, що офіційним зареєстрованим найменуванням Відповідача є Громадська організація "Свободна Одеса", однак з позовної заяви вбачається, що пікет 07.04.2008 р. проводився активістами Громадської організації «Вільна Одеса», до якої Відповідач не має відношення оскільки остання є самостійною юридичною особою, що зареєстрована 03.09.2007 р. (код за ЄДРПОУ: 35303168).

Посилаючись на ст.200 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про інформацію" Відповідач зазначає, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості (певні факти, дані про кого-, що-небудь) про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищу, а порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Згідно ст. 26 Закону України "Про інформацію", джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Частинами 1 і 2 ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно до частин 1 і 2 ст.47 Закону України "Про інформацію", оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлюваннями, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Відповідач вважає , що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Відповідач зазначив, що дійсно 07.07.2008 р. активістами громадської організації «Свободна Одеса»було проведено пікетування головного офісу Відповідача. Проведення вказаної акції було викликано занепокоєнням членів громадської організації ситуацією, що склалася на ринку надання фінансових послуг кредитними спілками зокрема обґрунтованістю процентних ставок за депозитами, що надаються вказаними суб'єктами населенню. Відповідач наполягає на тому, що із змісту розповсюдженої на пікеті інформації вбачається, що остання є оціночними судженнями, що виражають особисту позицію членів громадської організації у відношенні діяльності Позивача. Отже, висловлювання представниками громадської  організації своєї позиції у цьому питанні без повідомлення будь-яких фактичних даних щодо позивача, на його думку, не можуть розцінюватися як заподіяння шкоди його діловій репутації, а тим більше бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Позивач на позовних вимогах наполягає, в доповнені до позовної заяви зазначає, що згідно з п. 3 ч. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" №7 від 28.09.1990 р. у випадках поширення відомостей, що принижують репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно від того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості. Пунктом 6 Постанови встановлено, що Відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації, а згідно до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Позивач зазначає, що його ділова репутація набувалася ним роками, завдяки постійній та плідній праці в сфері кредитування.

Посилаючись на положення п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" Позивач вказує, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою ганьблять честь, гідність або ділову репутацію громадянина або організації.

Позивач уточнив, що 07.07.2008 р. активісти громадської організації «Свободна Одеса» пікетували головний офіс кредитної спілки «Перше кредитне товариство». Під час пікетування здійснювалось поширення листівок (на кожній зазначений веб-сайт громадської організації «Свободна Одеса»), вивішування, демонстрація плакатів з принизливою, образливою та неправдивою інформацією про Позивача. Позивач зазначив, що у позовній заяві помилково вказав, що пікетування проводилось активістами громадської організації «Вільна Одеса».

Позивач стверджує, що, враховуючи характер поширеної інформації (листівок, плакатів), враховуючи регіон поширення інформації та аудиторію, діловий статус Позивача,  Відповідач має спростувати відомості, які не відповідають дійсності та принижують його ділову репутацію.

З урахуванням вищезазначеного, Позивач доповнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди та зобов'язати останнього спростувати розповсюджену ним недостовірну та негативну інформацію шляхом публічного вибачення,   та розміщення спростовуючої інформації на веб-сайті громадської організації «Свободна   Одеса» www.svobodnaya.odessa.ua та в газеті «Свободна Одеса».

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 24 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно до ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про інформацію" у випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду. Найбільш характерними випадками заподіяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, а також оприлюднення в іншій формі, у тому числі в заявах, оголошеннях тощо. (Пункти 4 та 9 Роз'яснень Президії ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29.02.1996 р. ).

Якщо позов подано до особи, яка несе відповідальність за поширення відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди  інтересам  Позивача , спір підлягає вирішенню загальним, а не господарським судом.

Крім того, прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, неможливе без їх попереднього спростування. Тому справи у спорах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням таких відомостей, підлягають розгляду господарськими судами лише за умови попереднього вирішення питання про їх спростування у загальному суді або добровільно (у тому числі на вимогу заявника) особою, яка поширила відомості. Докази такого спростування повинні бути додані до відповідної позовної заяви.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України Позивач, належних доказів спростування відомостей, поширених Відповідачем, у загальному суді або добровільно, не надав.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Кредитної спілки "Перше кредитне товариство"  (з урахуванням доповнень до позовної заяви) задоволенню не підлягають, як не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          В позові –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 31.10.2008 р.