Постанова

від 27.08.2008 по справі 12/90-б-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/90-Б-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.08                                                                                               Справа №12/90-Б-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Шевченко Т. М.

при секретарі Акімової Т.М.

за участю представників:

кредитора - Постернака Є.І., ст.держ.подат.інспектора, дов.№15418/9/10-105 від 28.12.2007р.  

ліквідатора -  Павлюка С.М. (арбітражного керуючого)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кредитора - Державної податкової інспекції у м.Херсоні

на  ухвалу  господарського суду  Херсонської області від  19.06.2008 року

у справі    № 12/90-Б-07

про банкрутство  Малого приватного підприємства „Арвес”, м. Херсон

                                                           Установив:

          Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.06.2008р. звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Малого приватного підприємства „Арвес”, м.Херсон, затверджено, підприємство-банкрута ліквідовано, провадження у справі у зв'язку з цим припинено. Провадження у справі порушено та здійснювалося за спрощеною процедурою – на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          В цей же день - 19.06.2008р. - після прийняття вищезгаданої ухвали, місцевий господарський суд виніс ще одну ухвалу, якою затвердив оплату послуг арбітражного керуючого – ліквідатора, та відшкодування всіх витрат по процедурі ліквідації.

          Не погоджуючись з останньою ухвалою суду, кредитор – Державна податкова інспекція у м.Херсоні оскаржила її до суду апеляційної інстанції, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення. Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

          Свої доводи аргументує тим, що між кредитором та ліквідатором не укладався окремо договір, за яким ДПІ у м.Херсоні взяв на себе зобов'язання про сплату послуг та витрат ліквідатора, на 2006-2008р.р. асигнувань на оплату послуг арбітражних керуючих в кошторисі на утримання ДПІ у м.Херсоні не передбачено та відповідно кошти на зазначену мету із Державного бюджету не виділено.

           Арбітражний керуючий, який виконував функції ліквідатора у цій справі,  у відзиві на апеляційну скаргу погодився з оскарженою ухвалою, вважає її законною та обґрунтованою, просить скаргу відхилити, а ухвалу залишити без змін.

          Представник заявника апеляційної скарги та арбітражний керуючий підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

  За розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1613 від 26.08.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Антоніка С.Г. (головуючого), Кричмаржевського В.А. та Шевченко Т.М.

    За згодою учасників судового процесу оголошено лише вступну та резолютивну частини  постанови.

                Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

   Не погоджуючись з доводами, викладеними державною податковою інспекцією в апеляційній скарзі, оскільки вони всупереч статтям 32, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України не ґрунтуються на належних доказах – не наведено інспекцією та її представником жодного факту порушення судом першої інстанції саме її прав оскарженою ухвалою,  колегія суддів разом з тим вважає оскаржену ухвалу такою, що суперечить нормам процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню, але з інших підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в один день – 19.06.2008р., винесено дві ухвали, однією провадження у справі припинив, а іншою затвердив оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодування усіх витрат у процедурі ліквідації.

            При цьому, у судовому засіданні, за наслідками якого провадження у справі було припинено, приймали участь представник кредитора – ДПІ у м.Херсоні, та ліквідатор, тобто, представники сторін у справі, про що свідчить і протокол судового засідання, а інша ухвала – про затвердження оплати послуг та витрат арбітражного керуючого, винесена суддею поза межами судового засідання, оскільки відповідний протокол – відсутній.

    Із змісту апеляційної скарги вбачається, що податковою інспекцією оскаржується саме та ухвала, яка винесена поза межами судового засідання, і якою затверджені витрати арбітражного керуючого, це й підтвердив у судовому засіданні апеляційної інстанції і представник інспекції-заявника апеляційної скарги.  

    Виносячи цю ухвалу, суд порушив ряд норм процесуального законодавства.

    Так, суд першої інстанції виніс оскаржену ухвалу на підставі статті 3-1, 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та статті 86 ГПК України.

    Але ж ця ухвала була винесена вже після припинення провадження у справі, а тому є неправомірною.

     Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який  брав  участь  в  судовому  процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

             Виносячи ухвалу, суд не послався на статтю 88 Господарського процесуального кодексу України, а послався на інші норми процесуального та матеріального права, з яких вбачається, що суд виніс не додаткову ухвалу, а ухвалу на загальних підставах, та ще й після припинення провадження у справі, що є неприпустимим при здійсненні судочинства.

             Вказуючи у резолютивній частині ухвали про те, що оплата послуг арбітражного керуючого та відшкодування усіх його витрат затверджується, суд не зазначив ні розміру, ні джерел сплати цих витрат, ні періоду, за який вони підлягають стягненню, тобто, з цієї ухвали невідомі сума витрат, та за рахунок чого чи кого вони повинні відшкодовуватися, що на стадії примусового виконання державна виконавча служба таке рішення не зможе виконати. Це також суперечить і статтям 83 та 86 ГПК України, де зазначено, що резолютивна частина має містити висновок з розглянутого питання, вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом, розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойку, штрафу, пені та збитків).

Посилаючись в оскарженій ухвалі на те, що клопотання ліквідатора про затвердження витрат підлягає задоволенню, колегія зауважує, що суд першої інстанції взагалі не вирішив по суті інше клопотання ліквідатора. В клопотанні від 20.05.2008р. (а.с.144 т.1) ліквідатор просить місцевий господарський суд „спонукати ДПІ у м.Херсоні до вирішення питання щодо оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі про банкрутство МПП „Арвес”. Але суд це клопотання не розглянув, і лише „затвердив оплату послуг та відшкодування всіх витрат”.

У мотивувальній частині оскарженої ухвали місцевий господарський суд зазначив, що клопотання ліквідатора про затвердження витрат підлягає задоволенню, а у резолютивній частині затвердив у тому числі і оплату послуг.

Наявні протиріччя у самій ухвалі не можуть свідчити про її правомірність.

Все вищевикладене суперечить статтям 4, 84 та 86 Господарського процесуального кодексу України, постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. „Про судове рішення”, та Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. (з наступними змінами та доповненнями) „Про судове рішення”.   

          Зокрема, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

           Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є   вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

           У відповідності з  статтею  4  ГПК України рішення з господарського спору  повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального  права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.  Господарські суди повинні дотримувати  передбаченої статтями  84,  86  ГПК України  послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини). У резолютивній частині рішення має бути  остаточна  відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.  

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права у їх сукупності, апеляційний суд не може визнати оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою, а відтак вона підлягає скасуванню.

           Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -

                        Постановив:

           Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

           Ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.06.2008р. стосовно затвердження оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування усіх витрат у процедурі ліквідації у справі №12/90-Б-07 скасувати.

 Шевченко Т. М.