Рішення

від 30.10.2008 по справі 31-20/217-07-7996

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31-20/217-07-7996

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2008 р.Справа  № 31-20/217-07-7996

За позовом: ТОВ „Аметиста”

До відповідача: ПП „Ареон”

Про стягнення 74 652 грн. 75 коп., розірвання договору, тлумачення договору

Та за зустрічним позовом: ПП „Ареон”

До відповідача: ТОВ „Аметиста”

Про стягнення 62 400 грн. 25 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Книш О.О. (02.09.2008 року був присутній Прокопенко А.В., 30.09.2008 року була присутня Воронкова Я.Ю.)

від відповідача: Онищенко І.П.

Суть спору: позивач вимагає стягнення з відповідача по договору від 04.04.2007 року № 3/384, 74 652 грн. 75 коп. з яких 52 820 грн. 70 коп. передплата на яку не поставлений товар, 6 697 грн. 45 коп. пеня за прострочення поставки товару, 11 201 грн. 75 коп. повернення грошових коштів в звґязку з порушенням умови договору щодо асортименту товару, 3 932 грн. 88 коп. повернення грошових коштів в звґязку з порушенням умови договору щодо якості товару. Крім того позивач вимагає розірвати договір від 04.04.2007 року № 3/384 в звґязку з істотним порушенням його умов з боку відповідача щодо недопоставки товару у встановлені строки. Також позивач вимагає здійснити тлумачення договору від 04.04.2007 року № 3/384 в частині поняття «партія товару», оскільки позивач не погоджується із змістом цього поняття який наведений сторонами у договорі. За зустрічним позовом зустрічний позивач вимагає стягнення з зустрічного відповідача 62 400 грн. 25 коп. пені за прострочення оплати товару.

З відзивів на позов убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзивах. Зокрема відповідач вказує, що позивач не має права на повернення передплати, оскільки недопоставка товару є передбаченою договором оперативно –господарською санкцією. У звґязку із цим немає підстав для стягнення пені за прострочення поставки товару. Відповідач вказує, що повернення йому товару по накладній № ВП 0000002 від 10.08.2007 року зґявляється поверненням іншого помилково поставленого товару. Поставка скла 6 мм. не була поставкою по додатку № 1. Повернення цього скла було в меншій кількості на 39,027 м.кв. Відповідач вказує, що позивач був зобовґязаний всю суму поставки сплатити єдиним платіжом. Відповідач вказує, що платежі від 27.03.2007 року та від 28.03.2007 року до договору відношення не мають. Відповідач підтвердив замовлення факсограмою від 04.04.2007 року. У зустрічній позовній заяві відповідач також вказує, що 04.04.2007 року направив позивачу шляхом факсимільного звґязку підтвердження замовлення на постачання товару зазначеного у додатку № 1, та в подальшому 11.07.2007 року направив позивачу повторне підтвердження замовлення.

З відзиву на зустрічний позов та письмового пояснення убачається, що зустрічний відповідач не визнає зустрічний позов з підстав викладених у відзиві. Зокрема зустрічний відповідач вказує, що у нього немає листа зустрічного позивача від 11.07.2007 року. Також зустрічний відповідач вказує, що партією товару слід вважати товар вказаний у кожному рахунку.

Представники позивача позов підтримали, зустрічний позов не визнали. Також представник позивача пояснив, що: між сторонами не було будь –яких інших договорів на поставку скла, крім того який є в матеріалах справи; позивач не отримував від відповідача по факсу підтвердження замовлення по договору вказаному в позові; лист відповідача від 11.07.2007 року про повторне підтвердження замовлення позивач не отримував; позивач не отримував від відповідача рахунок № СФ-0000045 від 04.04.2007 року.

Представник відповідача позов не визнав, зустрічний позов підтримав. Також представник відповідача пояснив, що: на лист позивача від 27.07.2007 року про розірвання договору, відповідач у письмовій формі не відповідав; тексту першого письмового підтвердження замовлення та доказів його отримання позивачем у відповідача немає; у відповідача немає письмових доказів отримання позивачем листа відповідача від 11.07.2007 року про повторне підтвердження замовлення; у відповідача немає доказів отримання позивачем рахунку № СФ-0000045 від 04.04.2007 року; 11.12.2007 року позивач повернув відповідачу 170,965 м.кв. скла, але відповідачем накладні не підписані оскільки такі йому надані не були.

Матеріалами справи встановлено:

04.04.2007 року сторони уклали договір № 3/384 (надалі –договір) відповідно до умов якого відповідач поставляє позивачу товар асортимент, кількість, ціна якого вказується у специфікаціях (додатках). Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями у відповідності до специфікацій (додатків), які складаються на кожну партію. Відповідач зобовґязався поставити кожну окрему партію товару в строки вказані у специфікації (додатку). Оплату кожної окремої партії товару (визначеної у специфікації) позивач здійснює у безготівковій формі на рахунок відповідача. Оплата товару здійснюється в порядку та в строки вказані у специфікації (додатку). Приймання товару по кількості та якості здійснюється на підставі акта. Обґєм можливого пошкодження товару який приймається позивачем і який у будь –якому випадку не компенсується відповідачем, складає 3% загальної кількості поставляємого по договору товару. Товар який не відповідає договору по якості чи властивості може бути повернений позивачем відповідачу повністю або частково. Кожна з сторін за кожен день прострочення виконання своїх зобовґязань щодо поставки або оплати товару, сплачує другій стороні неустойку у розмірі 2-ї облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Для відповідача неустойка обраховується від ціни тієї частини партії товару, поставка якої прострочена, а для позивача від суми простроченого платежу. Відповідач вправі призупинити поставку товару у випадку не виконання позивачем своїх зобовґязань по договору. Договір діє до 31.12.2007 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовґязань. Сторони керуючись ст. 213 ЦК України дійшли згоди, що поняття у договорі мають слідуючий зміст та обґєм, зокрема: «партія»- та частина товару який передається по договору, яка визначена у кожній окремій специфікації (додатку).

Деяким умовам вказаного договору слід надати окрему юридичну оцінку для правильного їх розуміння.

Відповідно до ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його  недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку вказаний договір не є недійсним в силу закону і не визнаний судом не дійсним. Це означає, що вказаний договір зі всіма його умовами є правомірним.

Відповідно до ст. 213 ЦК України - зміст правочину може бути   витлумачений стороною (сторонами).

У договорі сторони правомірно на підставі ст. 213 ЦК України дійшли згоди, що «партія товару»це та частина товару який передається по договору, яка визначена у кожній окремій специфікації (додатку).

Отже, поняття «партія товару»слід розуміти та застосовувати так як це передбачили сторони, а саме товар який зазначений  у кожній окремій специфікації (додатку).

          В договорі сторони встановили, що приймання товару по кількості та якості здійснюється на підставі акта.

          З цього приводу слід звернути увагу на те, що у розумінні Положення „Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 накладна і акт прийому –передачі є аналогічними первинними документами які фіксують та підтверджують господарські операції. На кожну господарську операцію складається один первинний документ. Отже складання лише накладної без складання акту прийому - передачі в розумінні умов вказаних договору та Положення є достатнім для фіксування та підтвердження господарської операції з передачі товару і замінює собою акт прийому –передачі, оскільки накладна і акт прийому –передачі є аналогами які замінюють один одного.

          Сторони в договорі встановили, що кожна з сторін за кожен день прострочення виконання своїх зобовґязань щодо поставки або оплати товару, сплачує другій стороні неустойку у розмірі 2-ї облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

          Сторони у договорі не визначили вид неустойки (пеня або штраф).

          Відповідно до ст. 230 ГК України - штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Слід указати, що ГК України не розкриває поняття неустойка і не обмежує застосування штрафних санкцій певними видами зобовґязань.

          Оскільки ГК України не розкриває поняття неустойка, для правильного розуміння цього поняття слід звернутись до положень ЦК України який розповсюджується на господарські зобовґязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          З викладеного убачається, що у договорі під неустойкою слід розуміти пеню ознакою якої є нарахування за кожен день прострочення виконання.

          Сторони у договорі встановили, що договір діє до 31.12.2007 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовґязань.

          Цю умову договору можливо розуміти таким чином, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовґязань, оскільки законодавство не передбачає часткове припинення договору зі спливом строку його дії.

          У додатку № 1 від 04.04.2007 року (надалі –додаток) до вказаного договору сторони встановили, що поставці підлягає Флоат скло 4 мм М0 2134*3300 в кількості 42 000 м.кв., ціною 27 грн. 50 коп. за 1 м.кв. на загальну суму 1 155 000 грн. Сторони встановили строки поставки товару: 10 000 м.кв. не пізніше 31.05.2007 року, 32 000 м.кв. не пізніше 31.06.2007 року. Сторони встановили, що 100% ціни партії товару сплачується не пізніше 3-х банківських днів з момента підтвердження відповідачем замовлення позивача.   

Змісту вказаного додатку № 1 слід надати окрему юридичну оцінку для правильного розуміння його умов.

          Відповідно до ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 266 ГК України - загальна кількість товарів, що підлягають поставці,  їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами,  підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою  сторін, якщо інше не передбачено законом.

На підставі викладеного, з урахуванням умов договору, тлумачення поняття «партія товару»яке правомірно здійснено сторонами, можливо зробити висновки про те, що по перше додаток № 1 від 04.04.2007 року є специфікацією і невідґємною частиною договору від 04.04.2007 року № 3/384, оскільки визначає найменування, асортимент, кількість, ціну товару, по друге у цьому додатку сторони визначили єдину партію товару, по третє у цьому додатку сторони не визначали поставку двох партій товару, а визначали поставку однієї партії товару у різні строки. Вказаний додаток оскільки є частиною договору також як і договір в силу ст. 204 ЦК України є правомірним оскільки не є недійсним в силу закону і не визнаний судом не дійсним.  

Сторони у вказаному додатку встановили строки поставки товару: 10 000 м.кв. не пізніше 31.05.2007 року, 32 000 м.кв. не пізніше 31.06.2007 року. Сторони у вказаному додатку встановили, що 100% ціни партії товару сплачується не пізніше 3-х банківських днів з момента підтвердження відповідачем замовлення позивача.   

З приводу цих умов слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 538 ЦК України - виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 265 ГК України - до відносин поставки, не врегульованих  цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України - якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу…

В даному випадку зобовґязання сторін не є зустрічними оскільки поставка товару поставлена в залежність не від оплати а від строків, а оплата поставлена в залежність не від поставки а від підтвердження відповідачем замовлення позивача. Попередня оплата товару сторонами не передбачена, оскільки сторони не визначили умову щодо попередньої оплати товару і не вказали, що зобовґязання по оплаті має бути виконано до передання товару.

Окремо слід звернути увагу на деякі питання повґязані з умовою про оплату товару.

Сторони у вказаному додатку встановили, що 100% ціни партії товару сплачується не пізніше 3-х банківських днів з момента підтвердження відповідачем замовлення позивача.   

Відповідно до ст. 530 ЦК України –якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 206 ЦК України - правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В даному випадку сторони встановили, що для початку 3 денного строку оплати партії товару в сумі 1 155 000 грн. необхідною умовою є підтвердження відповідачем замовлення позивача. Сторони не встановили у якому вигляді має бути це підтвердження. З цього приводу можливо зробити висновок про те, що по перше підтвердження відповідачем замовлення позивача має бути викладено у письмовій формі, оскільки сторони не встановили, що це підтвердження може бути вчинено усно, по друге це підтвердження має стосуватись всієї партії товару на суму 1 155 000 грн., що убачається безпосередньо з умови про це підтвердження, по третє це підтвердження має бути доведено відповідачем до позивача, що убачається безпосередньо з умови про це підтвердження, по четверте поставка товару, оплата товару, вчинення будь – яких дій щодо окремих частин товару не є підтвердженням відповідачем замовлення позивача оскільки виходить за межі тлумачення умови щодо підтвердження.

Щодо виконання вказаного договору та додатку.

Відповідач вказує, що підтвердив замовлення позивача на постачання товару зазначеного у додатку № 1 факсограмою від 04.04.2007 року.

У справі ця факсограма відсутня.  

Представник відповідача пояснив, що тексту першого письмового підтвердження замовлення та доказів його отримання позивачем у відповідача немає.

Представник позивача пояснив, що позивач не отримував від відповідача по факсу підтвердження замовлення по договору вказаному в позові.

Таким чином відповідач не підтверджував замовлення позивача на поставку товару факсограмою від 04.04.2007 року.

Відповідач вказує, що рахунком № СФ-0000045 від 04.04.2007 року вперше підтвердив замовлення позивача на постачання товару зазначеного у додатку № 1.

Представник відповідача пояснив, що у відповідача немає доказів отримання позивачем рахунку № СФ-0000045 від 04.04.2007 року.

Представник позивача пояснив, що позивач не отримував від відповідача рахунок № СФ-0000045 від 04.04.2007 року.

Таким чином відповідач не підтверджував замовлення позивача на поставку товару рахунком № СФ-0000045 від 04.04.2007 року, оскільки цей рахунок до позивача не доведений.

З листа від 11.07.2007 року убачається, що відповідач повторно підтвердив замовлення позивача на поставку товару.

Представник відповідача пояснив, що у відповідача немає письмових доказів отримання позивачем листа відповідача від 11.07.2007 року про повторне підтвердження замовлення.

Представник позивача пояснив, що лист відповідача від 11.07.2007 року про повторне підтвердження замовлення позивач не отримував.

Таким чином відповідач не підтверджував замовлення позивача на поставку товару листом від 11.07.2007 року, оскільки цей лист до позивача не доведений.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар (скло) у період з 05.04.2007 року по 05.12.2007 року включно у загальній кількості 21 352,337 м.кв., на загальну суму 587 189 грн. 26 коп., що підтверджено накладними.

З приводу поставки товару слід звернути увагу на деякі обставини.

Сторони передбачили договірну ціну скла у розмірі 27 грн. 50 коп. за 1 м.кв. і не передбачали будь –які інші умови щодо визначення договірної ціни зокрема через накладні. За таких обставин суд перевіряючи обсяги та ціну поставленого товару визначав ціну цього товару із застосуванням договірного тарифу. З цього приводу суд звертає увагу на те, що у деяких накладних ціна поставленого товару не відповідає договірному тарифу. Суд не оцінює ці накладні окремо, оскільки судом щодо всіх накладних на поставку товару застосований договірний тариф і визначена правильна ціна поставленого товару.

Накладну № РН –0000224 від 28.03.2007 року суд відхиляє, оскільки ця накладна оформлена до укладення договору і договір не передбачає умов щодо розповсюдження його дії на цю накладну (ст. 631 ЦК України). Таким чином вказана накладна не має юридичного відношення до договору.  

За накладною № РН –1000294 від 17.05.2007 року відповідач передав позивачу Флоат скло 6 мм. МО у кількості 312,213 м.кв. У цій накладній зазначена сума 12 800 грн. 74 коп.  

Таким чином за цією накладною переданий товар який не відповідає асортименту передбаченому додатком.

За накладною № ВП –0000002 від 10.08.2007 року позивач повернув відповідачу частину скла 6 мм. МО (яке поставлено за накладною № РН –1000294 від 17.05.2007 року) в кількості 273,186 м.кв. Залишилося у позивача скло 6 мм. МО в кількості 39,027 м.кв.

Відповідно до ст. 671 ЦК України - якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Відповідно до ст. 672 ЦК України - якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Відповідно до ст. 67 ГК України - відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 - п. 2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це  факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,  капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

          Отже, первинні документи мають законодавчо встановлене цільове призначення.

          За своїм змістом накладна з?являється первинним документом який як передбачено указаним положенням лише фіксує та підтверджує фактичну господарську операцію. Відповідно оформлення накладної не встановлює договірні правовідносини між сторонами оскільки щодо первинних документів законодавчо не передбачено, що їх оформлення призводить до виникнення договірних правовідносин між сторонами.

В даному випадку правовим наслідком поставки товару з порушенням асортименту який станом на дату поставки (17.05.2007 року) не був повернений позивачем відповідачу є його оплата за ціною встановленою договором від 04.04.2007 року № 3/384, оскільки відповідач не вжив заходи щодо укладення з позивачем договору на визначення ціни товару поставленого з порушенням умов щодо асортименту. Однак в подальшому 10.08.2007 року позивач повернув відповідачу частину скла 6 мм. МО, залишивши у себе 39,027 м.кв. цього скла на суму 1 073 грн. 24 коп. яка врахована судом в загальну кількість та ціну поставки.

Суд відхиляє ціну скла 6 мм. МО яка зазначена у накладній № РН –1000294 від 17.05.2007 року, оскільки сторони не укладали договір щодо визначення ціни цього скла, а накладна в свою чергу не є документом через який встановлюються договірні правовідносини.

За накладною № ВП –0000017 від 11.12.2007 року позивач повернув відповідачу частину скла в кількості 170,965 м.кв. на суму по договірному тарифу 4 701 грн. 53 коп. (у накладній зазначена сума 3 932 грн. 88 коп.). Повернення товару відбулося в звґязку із тим, що скло було розбитим, що підтверджено актом від 11.12.2007 року. На цій накладній підпису представника відповідача немає.

Представник відповідача пояснив, що 11.12.2007 року позивач повернув відповідачу 170,965 м.кв. скла, але відповідачем накладні не підписані оскільки такі йому надані не були.

Повернення товару за накладною № ВП –0000017 від 11.12.2007 року враховано судом під час встановлення обсягу та ціни поставленого товару.

Позивач сплатив відповідачу за товар 620 264 грн. у період з 04.04.2007 року по 30.11.2007 року, що підтверджено банківськими документами.

З приводу оплати товару слід звернути увагу на деякі обставини.

Платежі від 27.03.2007 року на суму 20 000 грн., та від 28.03.2007 року на суму 32 112 грн. 30 коп. суд відхиляє як такі, що не мають юридичного відношення до договору від 04.04.2007 № 3/384, оскільки цими платежами оплачувався товар по накладній № РН –0000224 від 28.03.2007 року яка не має юридичного відношення до договору.  

Загальна сума оплачена позивачем відповідачу за товар на 33 074 грн. 74 коп. перевищує ціну поставленого товару.

На підставі викладених вище доказів та обставин, суд зробив наступні висновки щодо суті позовних вимог за первісним та зустрічним позовами.

Щодо стягнення 52 820 грн. 70 коп. передплата на яку не поставлений товар.

Як вказано вище сторони не встановлювали у договорі умов про передплату товару. За таких обставин немає юридичних підстав для стягнення з відповідача будь –яких сум в порядку ст. 693 ЦК України. Таким чином в цієї частині в задоволенні позову слід відмовити. Також слід звернути увагу позивача на те, що оплачена сума яка перевищує ціну поставленого товару складає 33 074 грн. 74 коп. а не 52 820 грн. 70 коп.

Щодо стягнення 6 697 грн. 45 коп. пені за прострочення поставки товару.

Позов у цієї частині підлягає задоволенню в звґязку із наступним.

У договорі з урахуванням додатку сторони встановили, що товар має бути поставлений - 10 000 м.кв. не пізніше 31.05.2007 року, 32 000 м.кв. не пізніше 31.06.2007 року. Кожна з сторін за кожен день прострочення виконання своїх зобовґязань щодо поставки або оплати товару, сплачує другій стороні неустойку (пеню) у розмірі 2-ї облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Для відповідача неустойка обраховується від ціни тієї частини партії товару, поставка якої прострочена. Відповідач вправі призупинити поставку товару у випадку не виконання позивачем своїх зобовґязань по договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 235, 236, 237 ГК України - за порушення господарських зобов'язань   до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції –заходи оперативного впливу на  правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До   суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті  оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. У господарських договорах сторони можуть передбачати використання оперативно-господарських санкцій на свій розсуд. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення,  у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається  договором.

В даному випадку відповідач був зобовґязаний поставити позивачу товар у встановлені сторонами строки. Однак в порушення договору відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 567 810 грн. 74 коп. чим прострочив виконання свого зобовґязання щодо поставки товару.

Твердження відповідача про те, що недопоставка товару є передбаченою договором оперативно –господарською санкцією є безпідставним з огляду на наступне.

Так, дійсно договором сторони передбачили умову про те, що відповідач вправі призупинити поставку товару у випадку не виконання позивачем своїх зобовґязань по договору. За своїм змістом ця умова є оперативно-господарською санкцією.

Однак вказана оперативно-господарська санкція може бути застосована відповідачем лише у випадку порушення позивачем своїх зобовґязань по договору щодо оплати товару.

Позивач не порушував своїх зобовґязань по договору щодо оплати товару, що виходить з наступного.

Сторони у додатку встановили, що 100% ціни партії товару сплачується не пізніше 3-х банківських днів з момента підтвердження відповідачем замовлення позивача. Відповідач належним чином у письмовій формі не довів до позивача своє підтвердження замовлення. Це означає, що 3 денний строк оплати товару не розпочався, не закінчився і не є простроченим. За таких обставин оплата позивачем товару підпадає під дію ст. 531 ЦК України (дострокове виконання зобов'язання).

Оскільки відповідач прострочив поставку товару, він зобовґязаний сплатити позивачу пеню передбачену договором.

Позивач нарахував пеню з 01.06.2007 року по 01.12.2007 року в сумі 6 697 грн. 45 коп.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його помилковість в частині періоду нарахування. Правильним є період нарахування з 02.10.2007 року по 01.04.2008 року (183 дня –пів року). В частині суми нарахування розрахунок є правильним.

Перевіряючи розрахунок пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання, переривання перебігу строку позовної давності; облікових ставок НБУ в подвійному розмірі, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Щодо стягнення 11 201 грн. 75 коп. в звґязку з порушенням умови договору щодо асортименту товару.

Позов в цієї частині підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За накладною № РН –1000294 від 17.05.2007 року відповідач передав позивачу Флоат скло 6 мм. МО у кількості 312,213 м.кв. з порушенням умови договору щодо асортименту товару, оскільки поставці підлягало Флоат скло 4 мм М0 2134*3300.

За накладною № ВП –0000002 від 10.08.2007 року позивач повернув відповідачу частину скла 6 мм. МО (яке поставлено за накладною № РН –1000294 від 17.05.2007 року) в кількості 273,186 м.кв. на суму 7 512 грн. 61 коп. яка визначена по тарифу передбаченому додатком оскільки відповідач не вжив заходи щодо укладення з позивачем договору на визначення ціни товару поставленого з порушенням умов щодо асортименту.

Сума 7 512 грн. 61 коп. за вказане скло позивачем відповідачу сплачена була.

Відповідно до ст. 672 ЦК України - якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його  прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

          В даному випадку позивач повернув відповідачу частину товару поставленого з порушенням асортименту, що означає відмову позивача від цього товару, а відповідач цей товар прийняв. Внаслідок цього у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення сплаченої за цей товар грошової суми в розмірі 7 512 грн. 61 коп. яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення 3 932 грн. 88 коп. в звґязку з порушенням умови договору щодо якості товару.

В задоволенні позову в цієї частині слід відмовити з наступних підстав.

За накладною № ВП –0000017 від 11.12.2007 року позивач повернув відповідачу частину скла в кількості 170,965 м.кв. на суму по договірному тарифу 4 701 грн. 53 коп. (у накладній зазначена сума 3 932 грн. 88 коп.). Повернення товару відбулося в звґязку із тим, що скло було розбитим, що підтверджено актом від 11.12.2007 року.

Сума 4 701 грн. 53 коп. позивачем відповідачу сплачена була.

Відповідно до ст. 678 ЦК України - у разі істотного порушення вимог щодо якості  товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

В даному випадку відповідач поставив позивачу товар неналежної якості в кількості 170,965 м.кв. оскільки скло було розбитим, що є істотним порушенням договору щодо якості  товару. Право вимагати від відповідача повернення грошової суми сплаченої за вказаний неякісний товар у позивача може виникнути лише у звґязку з відмовою від договору. Позивач не відмовлявся від договору. Це означає, що у позивача не виникло право вимагати від відповідача повернення грошової суми сплаченої за вказаний неякісний товар. З цього приводу слід звернути увагу на те, що в даному випадку способом захисту права є вимога щодо заміни товару, яка позивачем не заявлялася.

Щодо розірвання договору від 04.04.2007 року № 3/384 в звґязку з істотним порушенням його умов з боку відповідача щодо недопоставки товару у встановлені строки.

Позов в цієї частині підлягає задоволенню з наступних підстав.

У договорі з урахуванням додатку сторони встановили, що товар має бути поставлений - 10 000 м.кв. не пізніше 31.05.2007 року, 32 000 м.кв. не пізніше 31.06.2007 року на загальну суму 1 155 000 грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України –договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 653 ЦК України - у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони  не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до  моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку відповідач був зобовґязаний поставити позивачу товар у встановлені сторонами строки. Однак в порушення договору відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 567 810 грн. 74 коп. чим прострочив виконання свого зобовґязання щодо поставки товару, що є істотним порушенням договору.

Щодо тлумачення договору від 04.04.2007 року № 3/384 в частині поняття «партія товару».

Сторони в договорі керуючись ст. 213 ЦК України дійшли згоди, що поняття у договорі мають слідуючий зміст та обґєм, зокрема: «партія»- та частина товару який передається по договору, яка визначена у кожній окремій специфікації (додатку).

Відповідно до ст. 213 ЦК України - зміст правочину може бути   витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може  постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення  слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється  порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає  можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета   правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З змісту вказаної статті убачається, що правочин (договір) може бути витлумачений у судовому порядку лише у випадку якщо неможливо з'ясувати зміст окремих частин правочину або немає можливості визначити справжню волю особи.

В даному випадку сторони керуючись ст. 213 ЦК України самостійно розтлумачили зміст поняття «партія товару». Тлумачення сторін з приводу цього питання є чітким, зрозумілим і таким, що дає можливість визначити справжню волю сторін при укладанні договору.

За таких обставин немає юридичних підстав для додаткового або повторного тлумачення поняття «партія товару»в судовому порядку.

З цього приводу слід звернути увагу на те, що різні правові позиції сторін з приводу поняття «партія товару»не змінюють договірного тлумачення сторонами цього поняття і не є юридичною підставою для тлумачення цього поняття у судовому порядку.

Щодо стягнення 62 400 грн. 25 коп. пені за прострочення оплати товару за зустрічним позовом.

В задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Сторони в договорі з урахуванням додатку встановили, що кожна з сторін за кожен день прострочення виконання своїх зобовґязань щодо поставки або оплати товару, сплачує другій стороні неустойку (пеню) у розмірі 2-ї облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Для зустрічного відповідача неустойка обраховується від суми простроченого платежу. 100% ціни партії товару в сумі 1 155 000 грн. зустрічний відповідач сплачує не пізніше 3-х банківських днів з момента підтвердження зустрічним позивачем замовлення зустрічного відповідача.  

Відповідно до ст. 530 ЦК України –якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку зустрічний позивач належним чином у письмовій формі не довів до зустрічного відповідача своє підтвердження замовлення. Це означає, що 3 денний строк оплати товару не розпочався, не закінчився і не є простроченим. Отже зустрічний відповідач не є прострочившим боржником, а оплата ним зустрічному позивачу грошових коштів є достроковим виконанням зобов'язання (ст. 531 ЦК України).

Суд відхиляє правові позиції сторін тією мірою якою вони відрізняються від висновків суду, в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що відповідач правомірно застосував  передбачену договором оперативно –господарську санкцію, оскільки відповідач не правомірно застосував передбачену договором оперативно –господарську санкцію. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що повернення йому товару по накладній № ВП 0000002 від 10.08.2007 року зґявляється поверненням іншого помилково поставленого товару, оскільки між сторонами існує лише один договір на поставку скла, і передача відповідачем позивачу скла 6 мм. замість скла 4 мм. є поставкою товару по договору з порушенням умов щодо асортименту, а не інший помилково поставлений товар. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач був зобовґязаний всю суму поставки сплатити єдиним платіжом, оскільки це договором не передбачено. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що він підтвердив замовлення факсограмою від 04.04.2007 року та листом від 11.07.2007 року, оскільки факсограма відсутня, а лист не доведений до позивача.

Суд відхиляє твердження зустічного відповідача про те, що партією товару слід вважати товар вказаний у кожному рахунку, оскільки судом встановлено інше.

Суд відхиляє рахунки –фактури які є у справі, оскільки їх оформлення договором не передбачено, в звґязку із чим вони не мають юридичного відношення і значення з питань повґязаних з договором.

                Відповідно до ст. 111-12 ГПК України - вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

  Відповідно до постанови ВГСУ від 10.07.2008 року у поточній справі, під час нового розгляду справи суд першої інстанції має надати юридичну оцінку поняттю «партія»та встановити відповідність додатку № 1 від 04.04.2007 року визначенню «специфікація».

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції встанови, що договір та додаток є правомірними (ст. 204 ЦК України), встановив, що сторони правомірно самостійно розтлумачили поняття «партія»(ст. 213 ЦК України), встановив, що додаток є специфікацією та невідґємною частиною договору. Вирішувати питання щодо відповідності визначеного сторонами поняття «партія»ст. 203 ЦК України суд не вправі, оскільки у поточній справі немає позовних вимог про визнання договору недійсним, а суд зі свого боку не убачає підстав для застосування п. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки відповідно до ст. 215 ЦК України (який є основним актом цивільного законодавства України) заперечувати дійсність договору вправі сторони договору, або інша заінтересована особа. Суд не є стороною договору і не є заінтересованою особою щодо договору.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Відповідно до ст. 84 ГПК України –в резолютивній частині рішення вказується про   розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Отже, господарський суд щодо первісного позову має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Отже, господарський суд щодо зустрічного позову має в резолютивній частині рішення вирішити питання про покладення на зустрічного позивача фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову.

Позивач помилково надмірно сплатив до державного бюджету держмито в сумі 85 грн., що підтверджено платіжними документами, які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене  державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено  чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ „Аметиста” до ПП „Ареон” про стягнення 74 652 грн. 75 коп., розірвання договору, тлумачення договору - задовольнити частково.

Договір від 04.04.2007 року № 3/384 укладений між ТОВ „Аметиста” та ПП „Ареон” –розірвати.

Стягнути з ПП „Ареон” код 33313180 (м. Одеса, вул. Єврейська, 2 «А») на користь ТОВ „Аметиста” код 31300742 (м. Дніпропетровськ, вул. Міронова, 10) - 14 210 грн. 06 коп., 184 грн. 59 коп. по держмиту, 22 грн. 46 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ТОВ „Аметиста” судові витрати у справі за його позовом по держмиту в сумі 906 грн. 19 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 95 грн. 54 коп.

Повернути з державного бюджету України на користь ТОВ „Аметиста” код 31300742 (м. Дніпропетровськ, вул. Міронова, 10) –надмірно сплачене державне мито в сумі 85 грн.

В задоволенні зустрічного позову ПП „Ареон” до ТОВ „Аметиста” про стягнення 62 400 грн. 25 коп. –відмовити.

Покласти на ПП „Ареон” судові витрати у справі за його зустрічним позовом по держмиту в сумі 624 грн. та за ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.  

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 30.10.2008                                                          року.

Рішення набуває законної сили з 11.11.2008 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.