Постанова

від 04.11.2008 по справі 3/341/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/341/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2008 р. 11:30

Справа №  3/341/08

Позивач:           Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності пр-т. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017

Відповідач: Лиманівська сільська рада

57284, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Лимани, вул. Фрунзе, 130

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості по страховим внескам у сумі 112,31 грн.

      Суддя Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання Вязовський М.А.

ПРИСУТНІ:

Від позивача:  Стоянова Н.І., довіреність від 06.10.2008 року.

Від відповідача: Вігура Т.П., довіреність від 04.09.08 р.;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам у сумі 112,31 грн.

04.09.08 р. відповідачем до суду надано письмові пояснення, в якому зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2005 р. № 934 «Про реалізацію  Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту»нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не передбачено.

Крім того, в Законі України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік видатки на ці витрати не передбачаються, не узгоджуються з положеннями Конституції України.

30.10.2008 р. від позивача надійшов відзив на заперечення, в якому зазначає, по-перше, в ході перевірки страхувальника не прийняті до заліку витрати в сумі 53,96 грн., донараховані страхові внески в сумі 112,31 грн. За результатами перевірки позивачем прийнято рішення від 20.01.2007 р.  № 18, згідно з яким до страхувальника застосовані фінансові санкції на загальну суму 193,25 грн. Рішення від 20.01.2007 р. № 18 відповідачем не оскаржено і тому вважаються узгодженими. По-друге, нарахування і сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснюється відповідно до Законів України від 18.01.2001 р. № 2240 та від 11.01.2001 р. № 2213.

30.10.2008 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.08 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  суд -

в с т  а н о в и в:

          Відповідно  до ст. 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” відповідач є страхувальником на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 року № 2240-IІІ відповідач зобов'язаний сплачувати до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності України, а саме щомісячно, в день одержання коштів на оплату праці за відповідний період.

          Як свідчать матеріали справи, а саме, актом перевірки від 15 січня 2007 р. встановлено, що страхувальник на фонд оплати праці у сумі 2879,68 грн. не перерахував страхові внески на загальну суму 112,31 грн., що підтверджується рішенням № 18 від 20.01.2007 р.

          Вищезазначене рішення відповідачем не оскаржено.          

Страхові внески в сумі 112,31 грн. відповідачем до Фонду не перераховані.

На підставі наведеного посилання представника відповідача на те, що нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не передбачено  судом не приймаються до уваги, оскільки, відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про оплату праці” ці виплати відносяться до фонду оплати праці та згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.205 р. № 934 «Про порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково –педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при надані щорічної відпустки»з цих виплат згідно зі ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001 р. № 2213-111 необхідно нарахувати страхові внески та перерахувати до бюджету Фонду ці внески.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.          

Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України,  господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.    Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Лиманської сільської ради (57284, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Лимани, вул. Фрунзе, 130, код 04375240) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  (м. Миколаїв, пр. Леніна, 93, ЄДРПОУ 20866865)  заборгованість в сумі 112,31 грн.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.        

Суддя О.Г. Смородінова