Постанова

від 04.11.2008 по справі 39/109-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

39/109-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 листопада 2008 р.                                                                                    № 39/109-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідача

Жукової Є.О. дов. від 08.01.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління комунальної власності Дніпропетровської міської ради

на постанову від 10.07.2008 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 39/109-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро –будмашторг"

доУправління комунальної власності Дніпропетровської міської ради

провизнання пунктів договору оренди недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро –будмашторг" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними пункт 6.1 договору оренди нерухомого майна № 15-УКВ/07 в частині "Цей обов'язок не розглядається як дозвіл на виконання поліпшень орендованого майна та не несе за собою обов'язки Орендодавця відносно компенсації вартості поліпшень. Створення нової речі при виконанні цього обов'язку забороняється. Вартість ремонту, здійсненого Орендарем за власні кошти, в рахунок орендної плати не зараховується"; пункт 5.4 договору оренди нерухомого майна № 15-УКВ/07 в частині "Своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонту орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на виконання поліпшень орендованого майна та не несе за собою обов'язки Орендодавця відносно компенсації вартості поліпшень. У разі якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем виконання невід'ємних поліпшень орендованого майна, він зобов'язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень. Вартість поточного та/або капітального ремонтів, здійсненого Орендарем за власні кошти, в рахунок орендної плати не зараховується. Витрати Орендаря на проведення поточного/капітального ремонтів відшкодуванню не підлягають".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2008 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 6.1 договору оренди нерухомого майна № 15-УКВ/07 в наступній частині "Цей обов'язок не розглядається як дозвіл на виконання поліпшень орендованого майна та не несе за собою обов'язки Орендодавця відносно компенсації вартості поліпшень. Створення нової речі при виконанні цього обов'язку забороняється".

Визнано недійсним пункт 5.4 договору оренди нерухомого майна № 15-УКВ/07 в наступній частині: " Ця умова договору не розглядається як дозвіл на виконання поліпшень орендованого майна та не несе за собою обов'язки Орендодавця відносно компенсації вартості поліпшень".

За апеляційною скаргою Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 року залишене без змін з тих самих підстав.

Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 року і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

При винесенні судових рішень суди безпідставно застосували норми Наказу Державного комітету Статистики України від 15.12.2003 року № 444 "Про затвердження форми одноразового статистичного спостереження № 1-амортизація", визначивши, що витрати, пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання, відносяться до поліпшення майна, а тому обов'язки, покладені на позивача згідно пунктів 5.4, 6.1 договору, не відповідають змісту статті 778 Цивільного кодексу України.

На думку скаржника, вирішення спору на підставі вказаного наказу є неправильним застосуванням судами норм матеріального права з огляду на те, що до сфери дії Наказу Державного комітету Статистики України від 15.12.2003 року № 444 "Про затвердження форми одноразового статистичного спостереження № 1-амортизація" відноситься лише регулювання обов'язків, які виникають у балансоутримувачів відповідних основних засобів, і не відноситься оренда комунального майна, оскільки згідно з договором оренди №15-УКВ/07 об'єкт оренди не передавався з балансу його безпосереднього балансоутримувача –КВЖРЕП Жовтневого району на баланс позивача.

Також скаржник вважає, що відносини оренди комунального майна регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та іншими нормативно –правовими актами, до яких не відноситься Наказ Державного комітету Статистики України від 15.12.2003 року № 444 "Про затвердження форми одноразового статистичного спостереження № 1-амортизація".

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справі є визнання недійсними пунктів 6.1, 5.4 договору оренди нерухомого майна № 15-УКВ/07.

Доводи касаційної скарги стосуються рішення та постанови лише в частині задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим справа переглядається в межах касаційного оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги частково господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що частина робіт, яку орендар повинен виконати у відповідності до абз. 1 пункту 6.1 договору оренди, носить характер поліпшення орендованого майна, зокрема, такі роботи, як: заміна електропроводки, ремонт підлоги, заміна необхідних комунікацій тощо. З огляду на викладене суд першої інстанції зробив висновок, що під час укладання договору (абз.1 п.6.1) сторони за договором передбачили обов'язок орендаря здійснити ремонт орендованого майна, який включає часткове поліпшення цього майна, цей факт свідчить про згоду орендаря на проведення робіт, які перелічені у техніко-економічному обґрунтуванні укладання договору (а.с. 55-57).

Положення абзацу 2 та 3 пункту 6.1 договору, які визначають, що обов'язок здійснити ремонт не розглядається, як дозвіл на виконання поліпшень орендованого майна та не несе за собою обов'язки орендодавця відносно компенсації поліпшень, та передбачають заборону створення нової речі при виконанні цього обов'язку і суперечать змісту статті 778 Цивільного кодексу України.

З тих самих підстав не відповідає змісту статті 778 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним друге речення пункту 5.4 Договору оренди, яке також визначає, що обов'язок щодо проведення капітального ремонту (який включає в себе здійснення поліпшення орендованого майна) не розглядається як дозвіл на виконання поліпшень орендованого майна та не несе за собою обов'язок Орендодавця відносно компенсації вартості поліпшень.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди дійшли його без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України

Так, поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанцій залишився саме зміст статті 778 Цивільного кодексу України, яка є диспозитивною та передбачає альтернативні права.

При цьому судами не були враховані також приписи статті 776 Цивільного кодексу України, а також те, що умови конкурсу на право оренди і умови оренди не є тотожними поняттями.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для часткового скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 року у справі № 39/109-08 господарського суду Дніпропетровської  області скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя                                        Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач