Рішення

від 29.10.2008 по справі 16/137-08-3731

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/137-08-3731

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2008 р.Справа  № 16/137-08-3731

Господарський суд Одеської області

У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:  не з'явився;       

Від відповідача:  Рябченко Т.О. за дов. від 10.10.2008р.; Гудков С.О. за дов. від 10.10.2008р.; Євтушенко О.В. за дов. від 10.10.2008р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу “Хлібороб” до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Кірово” про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельними ділянками та стягнення збитків у сумі 700383,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив “Хлібороб” (далі по тексту СВК “Хлібороб”) звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до   сільськогосподарського виробничого кооперативу “Кірово” (далі по тексту СВК “Кірово”) про зобов'язання повернути земельні ділянки, зазначені у додатку №1 та стягнення шкоди та заподіяних збитків у сумі 700383,81 грн.. Свої вимоги позивач обґрунтовує безпідставним використанням відповідачем земельних ділянок, що розташовані на території Топалівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, що призвело до понесення СВК “Хлібороб” збитків  на загальну суму 700303,81 грн., із них 168417,50 грн. розмір сплачених позивачем орендних платежів, 531966,31 грн. шкода, заподіяна самовільним використанням земельних ділянок, розрахована на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р.

У судовому засіданні 29.09.2008р. позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої СВК “Хлібороб” просить зобов'язати СВК “Кірово” не чинити перешкоди у користуванні зазначеними у додатку №1 земельними ділянками та стягнути суму шкоди та заподіяних збитків у розмірі 700383,81 грн. Незважаючи на некоректність з юридичної точки зору заявлених позовних вимог в частині посилання на додаток №1, якій не містить визначення місця розташування земельних ділянок, однак враховуючи, що договори оренди, укладені між СВК “Хлібороб” з фізичними особами –власниками земельних ділянок не містять визначення місця знаходження земельних ділянок, а також враховуючи, що відповідачем не заперечується факт використання ним саме цих земельних ділянок, дана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду по суті.

Відповідачем позовні вимоги СВК “Хлібороб” заперечуються у повному обсязі, посилаючись на правомірність використання ним земельних ділянок на підставі укладених з фізичними особами –власниками даних ділянок договорів оренди землі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

01.03.2008р. СВК “Хлібороб” були укладені договори оренди земельних ділянок з фізичними особами –власниками зазначених ділянок. Всього позивачем було укладено 145 договорів оренди земельних ділянок. Всі договори зареєстровані 05.06.2008р. та 16.07.2008р. у Красноокнянському відділі Одеської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру”.

08.08.2008р. працівниками управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено самовільне використання  СВК “Кірово” земельної ділянки площею 710,82 га земель сільськогосподарського призначення приватної власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог діючого земельного законодавства в частині самовільного без правовстановлюючих документів використання земельних ділянок, які, в свою чергу, належать СВК “Хлібороб” на підставі укладених з фізичними особами – власниками даних ділянок договорів оренди, позивач звернувся до господарського суду  з вимогами про зобов'язання СВК “Кірово” не чинити перешкоди у користуванні зазначеними у додатку №1 земельними ділянками.

Як було встановлено в процесі вирішення даного спору, відповідачем спірні земельні ділянки використовувалися з 1999-2000 роки на підставі договорів оренди земельних паїв, укладених з фізичними особами –власниками земельних паїв. Відповідачем до матеріалів справи було надано 153 договорів оренди земельного паю. Як вбачається із змісту даних договорів, певна кількість останніх укладена  у 2000 році зі строком дії до 2021 року, на двадцять років, тобто строк дії яких не сплинув до нинішнього часу. Так, наприклад, договір за №66 від 12.02.2000р., укладений між СВК “Кірово” та фізичною особою Барбулаш Олександром Володимировичем, предметом якого є земельна ділянка площею 5,15 га, у кладений на строк до 01.01.2021р. ( т.2, а.с.83), договір за №83 від 14.02.2000р., укладений з фізичною особою Гарматюк Володимиром Петровичем, предметом якого є земельна ділянка площею 5,15 га зі строком дії до 01.01.2021р. В матеріалах справи міститься 67 договорів оренди земельних паїв, укладених у 2000 році СВК “Кірово” з фізичними особами –власниками земельних паїв зі строком дії даних договорів до 2021 року. Інші договори оренди земельних паїв, укладені СВК “Кірово” на протязі 1999, 2000, 2001 років зі строком дії даних договорі на 5-років. При цьому, слід зазначити, що умовами пунктів 4 даних договорів сторони передбачили, що договір автоматично продовжується,  якщо власник сертифікату не пізніше, ніж за 12, місяців до закінчення чергового терміну дії договору не повідомить орендаря –СВК “Кірово”  у письмовій формі про припинення дії договору. Посилаючись на наведені умови договору відповідач наполягає на їх автоматичної пролонгації у зв'язку із відсутністю будь-яких повідомлень з боку орендодавців – фізичних осіб –власників земельних паїв про відмову продовжити терміни договорів.

Слід зазначити, що всі договори оренди земельних паїв, укладені між СВК “Кірово” та фізичним особами –власниками земельних паїв були зареєстровані в  у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв) Топалівської сільської ради.

При цьому, як вбачається з наданих суду документів, 145 власників земельних паїв, якими в подальшому були отримані державні акти на право власності на земельну ділянку, у 2008 році уклали договори оренди з СВК “Хлібороб” не повідомив СВК “Кірово” про припинення з ним договірних відносин, які продовжували існувати і в  2008 році. Більш того, як вбачається з документів, наданих сторонами, і позивач і відповідач сплачували фізичним особам орендну плату кожен за своїм договором, а орендна плата приймалася орендодавцями без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю -  це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в України може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція СВК “Хлібороб” у даній справі ґрунтується на  твердженні про порушення СВК “Кірово” прав позивача шляхом самовільного, за умови  відсутності правовстановлюючих документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України,  на спірні земельні ділянки,  використання зазначених земельних ділянок, що тягне за собою необхідність захисту прав позивача та застосування при вирішенні даного спору приписів ст.ст.211, 212 Земельного кодексу України.  

Дійсно, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.  Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Враховуючи, що предмет спору по даній справі тягне за собою необхідність надання правової оцінки питанню правомірності або неправомірності використання земельних ділянок відповідачем, суд вважає за необхідне, насамперед, звернутися до правової природи договорів оренди земельних паїв.

Відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, на підставі частини четвертої статті 13 та статті 102 Конституції України постановлено: Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо:

а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування); запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; в) забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Пунктом 3 цього Указу передбачено, що у ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Наведені приписи Указу Президента України від 3 грудня 1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" знайшли своє відображення і в приписах Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III. Так, пунктом 17 розділу Х Перехідних положень передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, суд зазначає, що на момент укладення СВК “Кірово” договорів оренди земельних паїв з фізичними особами –власниками цих паїв, сторони керувалися чинним на той час законодавством, яким врегульовані питання передачі в оренду земельних паїв.

Як зазначалося по тексту рішення вище, всі договору оренди земельних паїв, укладених СВК “Кірово” були зареєстровані органом місцевого самоврядування відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. N 119, яким передбачена реєстрація договорів оренди земельної частки (паю) виконавчим комітетом сільської селищної міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).  

При цьому, як вбачається з договорів оренди, наданих СВК “Хлібороб”, власниками земельних паїв –фізичними особами на протязі 2004-2005 років були отримані державні акти на право власності на земельну ділянку. Однак, після отримання громадянами державних актів про право власності на земельну ділянку, договори оренди земельних паїв переукладені з СВК “Кірово” не були та договірні відносини між зазначеними сторонами продовжували існувати на підставі раніше укладених договорів оренди земельних паїв.

Законом України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV  були внесені зміни до Закону України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року161-XIV шляхом викладення його в новій редакції, відповідно до якої вимогами розділу IX Перехідних положень передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом".

Статтею 31 наведеного Закону встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як  зазначалося по тексту рішення вище, всі договори оренди земельних паїв, укладених СВК “Кірово” з фізичними особами –власниками земельних паїв, були укладені в період 1999-2000 роки та весь цей період часу між сторонами існували договірні відносини та відповідачем продовжується використання земельних ділянок до нинішнього часу. За твердженням відповідача фізичні особи не зверталися до СВК “Кірово” з пропозиціями про розірвання або припинення договірних відносин, у зв'язку з чим останній вважає, що використання ним спірних земельних ділянок здійснюється на законних підставах, а саме: на підставі укладених з власниками земельних паїв договорів оренди. При цьому, як було зазначено по тексту рішення вище, відповідачем продовжується здійснення орендних платежів на підставі зазначених договорів, а фізичними особами отримуються дані платежі без будь-яких заперечень.

За переконанням суду, отримання власниками земельних паїв державних актів про право власності на земельну ділянку ніяким чином не тягне за собою автоматичного припинення договірних відносин, які виникли на підставі укладених раніше договорів оренди земельних паїв. Непереукладення договорів оренди після отримання фізичними особами державних актів про право власності на земельну ділянку не є обов'язком власників земельних ділянок, а правом даних осіб, що, в свою чергу, також не є підставою для автоматичного припинення договірних відносин, які виникли на підставі договорів оренди земельного паю.

Правова позиція суду з цього питання підтверджується вищенаведеними по тексту рішення приписами Закону України “Про оренду землі” в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV , якими  встановлено, що припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом, до яких отримання державного акту на право власності на земельну ділянку не відноситься. Крім того, як передбачено ст.31 цього Закону, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Умовами договорів оренди земельного паю, укладених між СВК “Кірово” та фізичними  особами –власниками земельних паїв не передбачено припинення договору оренди у разі отримання власником земельного паю державного акту на право власності на  земельну ділянку.

Більш того, за переконанням суду, договори оренди земельного паю повинні визнаватися такими, що припинили свою дію з підстав отримання власниками земельних паїв державних актів на право власності на земельну ділянку у випадках виникнення між сторонами за договором оренди земельного паю суперечок, які пов'язані з розірванням договірних відносин.

Позиція суду з цього питання підтверджується також і матеріалами судової практики. Так, наприклад, згідно ухвали Верховного Суду України від 28.03.2007р., яка була постановлена за результатами розгляду цивільної справи, касаційною інстанцією зазначено, що у разі звернення власників земельних паїв з позовом про розірвання договору оренди земельного паю з підстави отримання державного акту на земельну ділянку, даний позов підлягає задоволенню. Даним судовим рішенням також звернута увага, що  зобов'язання сторін за договором оренди земельної ділянки (паю) згідно з п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5, можуть бути припинені після одержання державного акта на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі. При відмові орендаря розірвати цей договір та припинити користування земельною ділянкою право власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, договори оренди земельних паїв укладених СВК “Кірово” припинені або розірвані  у встановленому законом порядку не були.

Правова позиція суду з цього питання також додатково підтверджується змістом Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року N 5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за N 101/4322 (з послідуючими змінами та доповненнями), яким  була затверджена типова форма договору оренди земельної частки (паю). Відповідно до п.2.3 типової форми договору сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього Договору в односторонньому порядку. У разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи заявлені СВК “Хлібороб” позовні вимоги, суд вважає за необхідне також звернутися до положень ст. 212 Земельного кодексу України, відповідно до якої  самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Статтею 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від  19 червня 2003 року N 963-IV  визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Правовий аналіз приведених по тексту рішення вище документів, які були надані учасниками процесу, а також положень діючого законодавства, якими врегульовані спірні відносини, дозволяє суду дійти висновку, що відповідачем, у встановленому законом порядку, на підставі укладених з фізичними особами –власниками земельних паїв договорів оренди земельного паю, було набуто право користування даними земельними ділянками, що, в свою чергу, за змістом статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від  19 червня 2003 року N 963-IV  виключає можливість  існування факту самовільного  зайняття відповідачем спірних  земельних ділянок.

Підсумовуючи наведене, враховуючи факт набуття відповідачем права користування земельними ділянками на підставі укладених з фізичними особами –власниками земельних паїв договорів оренди, дії СВК “Кірово”  не можуть оцінюватися як самовільне зайняття зазначених  земельних ділянок, а відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування положень ст. 212 Земельного кодексу України.

При цьому, суду не вбачається за доцільне та правомірне залучати до участі в даній справі фізичних осіб – власників земельних паїв за договорами оренди, укладених з СВК “Кірово” та СВК “Хлібороб” з огляду на зміст позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та стягнення шкоди, розгляд яких пов'язаний з необхідністю вирішення питання щодо правомірності або неправомірності дій саме СВК “Кірово”. Крім того, суд зазначає, що предметом спору по даній справі не є договори оренди, укладені СВК “Кірово” з фізичними особами –власниками земельних паїв. Приймаючи до уваги факт існування договірних відносин між фізичними особами  одразу з двома сільськогосподарськими виробничими кооперативами та отримання власниками земельних ділянок орендних платежів одразу з двох підприємств, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права на захист своїх охоронюваних законом інтересів у передбаченому законом судовому порядку за встановленою підвідомчістю з участю всіх фізичних осіб –учасників спірних договірних відносин.

Враховуючи висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору щодо  правомірного використання СВК “Кірово” земельних ділянок, у суду відсутні правові підстави для притягнення відповідача до цивільної відповідальності шляхом стягнення збитків у сумі 700383,81 грн. При цьому, суду не вбачається за доцільне надавати правовий аналіз правомірності здійсненого позивачем розрахунку суми збитків та правових підстав для нарахування заявленої до стягнення суми з огляду на неправомірність заявлених вимог взагалі.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги СВК “Хлібороб” про зобов'язання СВК “Кірово” не чинити перешкоди у користуванні зазначеними у додатку №1 земельними ділянками та стягнення суми шкоди та заподіяних збитків у розмірі 700383,81 грн. як необгрунтовані, недоведені та такі, що не базуються на законних підставах,  у зв'язку з чим,  у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати слід віднести на рахунок позивача, відповідно до ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від  19 червня 2003 року N 963-IV,   ст.31, розділом ІХ Перехідних положень Закону України “Про оренду землі” від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", ст.ст.125, 126, 152, 211, 212 Земельного кодексу України,  ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

      Рішення підписане 11.11.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.