Рішення

від 05.11.2008 по справі 10/4987

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/4987

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2008 р.Справа № 10/4987

За позовом  Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький   

до Приватного підприємства "Лазуріт" м. Хмельницький

про стягнення 336,81 грн.

                                                                                         Суддя    

Представники сторін:

позивача :     Докієн В.В. - представник за дорученням №3593 від 29.12.07р.

відповідача : не з'явився

Суть спору:

      Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 336,81 грн. заборгованості, яка виникла в зв'язку із невиконанням зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за спожиту електроенергію відповідно до угоди №1682  про порядок розрахунків за спожиту електроенергію.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на докази, подані в обгрунтування позовних вимог.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив, письмового відзиву щодо позовних вимог та доказів про сплату заборгованості не надав, суми позовних вимог не оспорив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомдлений про судовий розгляд справи.

Оскільки неявка представника відповідача не  перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між ВАТ ЕК „Хмельницькобленерго”, Хмельницької КЕЧ району (споживач) та приватним підприємством "Лазуріт" (субспоживач) укладено угоду №1682 про порядок розрахунків за спожиту електроенергію.

Умовами договору визначено, що в зв'язку з відсутністю у споживача ліцензії на постачання електричної енергії, субспоживач цією угодою переводиться на прямі розрахунки з енергопостачальною організацією. Починаючи з 30.08.01р. плата за електричну енергію, спожиту субспоживачем  від мереж споживача проводиться субспоживачем на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації. Розрахунковий період субспоживачу встановлюється до 10 числа щомісячно ( п.п.1,4 договору).

У відповідності до п. 8  договору приватне підприємство "Лазуріт" м. Хмельницький зобов'язується до 10 числа розрахункового місяця самостійно проводити попередню оплату загально доведеного обсягу споживання електроенергії.

Позивач, на виконання  договірних зобов'язань (п.7 договору) постачав субспоживачу  електроенергію у період з 30.08.2001р. по 31.01.2006р..

Відповідач умов угоди належно не виконав, розрахунків за використану електроенергію вчасно та у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 336,81 грн. за січень 2006р., що підтверджується рапортом про відпуск електроенергії від 27.12.05р. та виставленими рахунком-фактурою №1682 від 27.12.05р. на суму 404,95 грн. та рахунком-фактурою №1682 від 27.01.06р. на суму 460,70 грн..

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі угоди №1682 про порядок розрахунків за спожиту електроенергію, за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України  передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи , відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті електроенергії за січень 2006р. не виконав, доказів , які спростовували позовні вимоги не надав.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення 336,81 грн. заборгованості обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький до Приватного підприємства "Лазуріт" м. Хмельницький про стягнення 336,81 грн. задоволити.

Стягнути з  Приватного підприємства "Лазуріт" м. Хмельницький, вул. Майборського,11 кв.159 ( код 22768345) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2 ( код 22764703) 336,81 грн. (триста тридцять шість гривень 81 коп.) заборгованості, 102 грн. (сто дві гривні) державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя                                                                      

Віддруковано 3 примірники: 1- в справу, 2- позивачу, 3- відповідачу